Ситуація довкола бурхливої політичної діяльності Надії Савченко набирає обертів. Чергове «загострення» відбулося цього тижня, коли стало відомо про нібито таємну зустріч Савченко з ватажками невизнаних сепаратистських республік «ДНР» та «ЛНР» з приводу відновлення процесу обміну полоненими.
Інтрига полягає в тому, що Савченко не просто публічно визнає сепаратистів можливою стороною для перемовин, але й робить це в обхід офіційного майданчика – Тристоронньої контактної групи в Мінську. Ба, більше – вона заявляє про успіхи в перемовинах щодо можливого обміну полоненими в розрахунку 1 до 4, тобто йдеться про передачу 226 спійманих сепаратистів в обмін на 52 полонених українців із протилежного боку.
У своїх діях Савченко начебто керується питанням встановлення миру на Донбасі. З іншого боку, її дії викликають напругу в суспільстві. Адже цілком зрозуміло, що ватажки «ДНР/ЛНР» не є самостійними суб’єктами, а їхні дії чітко скеровуються командами з Кремля.
Стрибок у прірву
Наслідки дій Савченко стали «токсичними» для рейтингів партії «Батьківщина» та особисто Юлії Тимошенко. І хоча про вихід Савченко з партії офіційно стало відомо 13 грудня, чутки про напружені відносини всередині партії щодо позиції колишньої бранки Кремля поширювалися вже давно.
Відтак, рішення «Батьківщини» про виключення Савченко з фракції не стало сюрпризом. Хоча потрібно вказати на серйозний момент: Юлія Тимошенко заявила про те, що фракція не буде ініціювати питання про позбавлення Надії Савченко мандата народного депутата. «Зараз у неї своя дорога, й вона має право своєю дорогою йти. Партія «Батьківщина» не буде ініціювати позбавлення Надії Савченко депутатського мандата, бо люди віддали за неї голоси, й вона має право працювати у Верховній Раді», – зазначила Тимошенко.
Ще більш симптоматичним буде рішення про позбавлення Савченко участі в представництві української парламентської делегації в ПАРЄ. Чи позбавлять її цього впливового майданчика? Відповідь на це запитання, скоріш за все, вдасться отримати вже на початку наступного тижня.
Автоматично, дистанціюючись від «Батьківщини» та зберігаючи депутатський мандат, Савченко створює собі зручний плацдарм для подальших політичних маневрів. Щоправда, варто розуміти: наразі дії Савченко суспільство сприйматиме більше зі знаком «мінус». Втім, не виключено, що їй таки вдасться створити свою унікальну електоральну нішу. Можливо, йдеться й про створення так званої «партії миру», діяльність якої буде спрямована на реінтеграцію та повернення в політичний контекст так званих керівників тимчасово окупованої частини Донбасу.
Діяльність без вектору?
Так само невдоволення діями Савченко висловив і Президент. «Мені дуже шкода, адже ця людина пройшла великі випробування, і я думаю, що такі кроки не несуть користі ані їй, ані країні», – зазначив Петро Порошенко. Після чого додав, що українська сторона представлена на перемовинах у Мінську в рамках Тристоронньої контактної групи, натомість за дії народних депутатів несуть відповідальність ті політичні сили, від яких вони обиралися.
Тож якщо «Батьківщина» вже відхрестилася від Надії Савченко й не делегувала її на перемовини із сепаратистами, то хто ж тоді несе відповідальність за дії нардепа? Можливо, це самодіяльність? І чому СБУ попередньо ніяк не відреагувала на поїздку нардепа до Мінська, не попередивши ані її, ані суспільство про можливі наслідки?
Радник голови СБУ Юрій Тандіт уже після резонансного повідомлення про таємні перемовини нардепа з так званими керівниками «ДНР» та «ЛНР» розповів, що Службу безпеки ніхто не попереджав про поїздку Савченко до Мінська, а тим паче про можливість ведення будь-яких переговорів. Втім, важко уявити, що СБУ не знала про ймовірність таких дій з боку Савченко.
Політичні наслідки
Як завжди, «гібридною» виглядає й офіційна позиція Росії з приводу самого факту переговорів Савченко із сепаратистами. Так, прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков, назвав переговори «неофіційними». «Такі контакти не можуть мати якийсь міждержавний або ще якийсь офіційний статус, але, безумовно, з російського боку завжди була готовність розмовляти з тими, хто бажає такого діалогу, ким би він не був», – підкреслив Пєсков. Тобто, фактично, в Кремлі визнають можливість обміну полоненими навіть у разі «неформальних» переговорів.
Сама риторика Савченко щодо її подальших дій викликає більш ніж неоднозначну оцінку. Так, під час нещодавнього розслідування журналістів із проекту «Гроші», які намагалися виявити реакцію Савченко на фейкову пропозицію відкрити представництво так званого «ЛНР/ДНР» у Києві, вона зробила низку цікавих припущень, які технологічно нагадують підготовку «гібридного» плану з інтеграції сепаратистських утворень до великої української політики. «Цей проект можливий. Він має початися на Святого Миколая ... Я пошукаю людину, я навіть знаю людину, яка зможе допомогти вам із цим проектом ... Якщо це почнеться з дітей, це буде добре … Взяти із собою матерів, які не боятимуться. Люди добре сприймають дітей і жінок», – підкреслила Савченко в розмові із журналістами, які виконували ролі вдаваних сепаратистів. Що ж, такою риторикою користувався й Володимир Путін, коли розповідав про можливий наступ російських військ на територію України з метою «захистити українських громадян»: «І нехай хтось з українських військових спробує стріляти в своїх людей, російські військові будуть стояти позаду людей, не спереду, а позаду. Нехай вони спробують стріляти в жінок і дітей».
Найбільш імовірно, що завдяки зусиллям Савченко може бути створена спроба прецеденту з обміном полонених – фактично, напряму із сепаратистами. Тобто це вже частковий успіх у питанні їх визнання українською стороною. При цьому представники української влади в публічній площині будуть негативно ставитися до будь-яких подібних кроків за ініціативи Надії Савченко. А тим часом з’явиться уявний місток і для проведення виборів на Донбасі, про що йдеться в умовах виконання Мінських домовленостей з українського боку. Не даремно сепаратисти перенесли місцеві вибори з 6 листопада цього року на невизначений час.
Водночас ініціативи Савченко щодо контактів із сепаратистами з метою проведення виборів на тимчасово окупованих територіях Донбасу найактивніше критикують парламентські фракції «Народного фронту» та «Самопомочі». Саме тому її намагаються будь-що звинуватити в співпраці з Кремлем та подальшому запуску «гібридного» проекту з федералізації України. Тож для одних Савченко виконує роль провідника подальшої реалізації Мінських домовленостей, для інших – допомагає відновити рейтинги шляхом масштабної критики таких дій. Для Кремля ж це чудова нагода відновити свій «гібридний» задум, який поки що був поставлений на умовну паузу.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»