З 2016 року Україна, згідно з графіком кредитування МВФ, могла отримати два транші, але нам не вдалося вчасно переконати кредиторів у власних можливостях, тому довелося задовольнятися одним кредитом за весь рік.
Таку думку в ексклюзивному матеріалі «Спроба №4. Що принесе українцям черговий транш МВФ?» спеціально для «Слова і Діла» висловив політичний експерт Олександр Радчук.
«Протягом 2017 року МВФ за графіком планував надання кредитів на загальну суму близько 4,5 мільярдів доларів. Не виключено, що в разі успішних переговорів деякі транші будуть об'єднані в часі. Але виникає логічне запитання: що для цього український уряд запропонує кредиторам взамін?», – аналізує експерт.
«Порошенко та Лагард визнали зустріч у Давосі «продуктивною», з уточненням, що до тексту меморандуму потрібно внести «технічні правки», – нагадав експерт підсумки переговорів на форумі в Давосі.
За його словами, не варто забувати, що МВФ діє відповідно до своїх інтересів, і ризикувати, надаючи гроші Україні, не буде.
«Українській владі потрібно виписати необхідні кроки так, щоб не лише отримати кредит, але й здійснити необхідні позитивні перетворення в державі. Питання, яке нібито викликало найбільшу дискусію, – якісне проведення пенсійної реформи в Україні», – розповів Радчук.
Суть суперечок, як додав він, полягає в умові щодо підвищення пенсійного віку, хоча, звісно ж, чиновники заперечують наявність таких ультиматумів від кредиторів.
У будь-якому разі однією пенсійною реформою для отримання нових траншів від МВФ не обійтися.
«Відкриття ринку землі, заходи з боротьби з корупцією, створення системи антикорупційних судів, монетизація системи субсидій, проведення аудиту націоналізованого «ПриватБанку», створення єдиного реєстру отримувачів соціальних виплат, реформа фінансової поліції, аудит баз даних ДФС – це далеко не весь список умов МВФ», – розмірковує політолог.
З одного боку, на його думку, саме завдяки співпраці з МВФ багато позитивних кроків нової влади після 2014 року стали реальністю.
Однак потрібно пам'ятати, що кредитні гроші зовсім не гарантують реформування, а середина 2000-х і посткризові 2008-2013 роки є яскравим прикладом того, що гроші кредиторів не призвели до «прориву» внаслідок проведених реформ.
Підбиваючи підсумки, експерт наполіг, що наразі в України немає можливостей і ресурсів, щоб відмовитися від подальшого запозичення, тому брати кредити у МВФ доведеться, а значить, і виконувати його умови.
«Куди більш небезпечним для майбутнього країни буде рішення МВФ про припинення співпраці», – резюмував Олександр Радчук.
Детальніше читайте в матеріалі «Спроба №4. Що принесе українцям черговий транш МВФ?».