Чистий на руку чиновник – майже фантастична істота, знайти яку в Україні надзвичайно складно. Але надія на те, що бодай хтось із можновладців схаменеться й не простягатиме руки до й без того убогих залишків державного капіталу в українцях, схоже, досі живе. В соцмережах набирає обертів 22 pushup challenge – флешмоб, започаткований у США минулоріч, щоб підтримати учасників бойових дій із посттравматичним синдромом. Цифра 22 несе в собі трагічний символізм: з’ясувалося, що серед американських ветеранів саме стільки людей щодня закінчують життя самогубством.
Підтримали цей флешмоб і українські військові, однак ідея настільки сподобалася звичайним громадянам, що вони поширили її на інші актуальні проблеми нашої країни. Так, учора популярний блогер Антон Ходза запевнив, що збирається 22 роки не красти, й передав естафету не кому-небудь, а депутатам Верховної Ради та членам Кабінету міністрів. Тепер перед народними обранцями й керівниками відомств стоїть непростий вибір: прийняти виклик і таки спробувати жити на одну зарплату або ж визнати неможливість такого нечуваного кроку.
Жарти жартами, але серед українських можновладців справді є люди, які самостійно, перебуваючи при здоровому глузді й твердій пам’яті (ми сподіваємося на це!), пообіцяли не простягати руки до державного майна. В цьому контексті важко не процитувати мера Чорноморська Валерія Хмельнюка, що увійшов в історію з фразою: «Я вже давно не краду». «Давно й ніколи», – відразу ж виправився він, але було пізно: фрейдівська обмовка не пройшла непоміченою для опонентів градоначальника. Взяти приклад із Хмельнюка і «давно й ніколи» припинити красти пообіцяли й більш відомі в країні особи.
Наприклад, третій президент України Віктор Ющенко. В лютому 2005 року, виступаючи у Верховній Раді, він урочисто проголосив: «Я хабарів брати не буду, я красти не буду, я того ж вимагаю від уряду ... Я хочу, друзі, сказати, що уряд не просто не буде красти, уряд не буде брати хабарів. Уряд не буде заносити гроші до парламенту для того, щоб провести будь-яку кандидатуру чи провести будь-який закон». Не дивно, що тоді українці повірили главі держави, адже в країні щойно завершилася Помаранчева революція.
Потім був колишній міський голова Києва Леонід Черновецький, який у березні 2006 року заявив, що чиновники будуть усунуті від перерозподілу суспільного багатства, в результаті чого зникнуть крадіжки та корупція. Обіцянка, ясна річ, не виконана. Чому – мабуть, пояснення не потребує. А член його «молодої команди» Олесь Довгий обіцяв «нещадно карати чиновників-корупціонерів». Щоправда, це було сказано вже в часи кандидатства в народні депутати.
Історія повторюється, й уже на початку 2014-го, щойно після завершення Революції Гідності, українці знову почули від чиновників схожі обіцянки. 26 лютого зі сцени Майдану новопризначений міністр культури Євген Нищук сказав, що в його міністерстві «ніхто не буде красти».
Були такі обіцянки й у народних депутатів. Наприклад, у представника «Народного фронту» Валерія Лунченка. Він із нею, звісно, не впорався. Як і його колега з «Батьківщини» Олексій Рябчин, який грозився оприлюднити почуту ним розмову Олега Ляшка з міністром фінансів Олександром Данилюком, у якій вони начебто обговорювали «розпил» держмайна.
Популярним стало останнім часом обіцяти не красти й серед голів обласних адміністрацій. Така обіцянка є в губернаторів Львівської та Миколаївської областей Олега Синютки та Олексія Савченка. А приклад їм подав колишній голова Луганської військово-цивільної адміністрації Георгій Тука, який, приймаючи це крісло, запевнив: «Я доведу своїм прикладом, що можна керувати краєм, не крадучи, не збагачуючись, а збагачуючи жителів цієї землі».
Ну й ще один чиновник у нашому списку – виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, яка підтримала ідею блогера Ходзи. «Гарна ініціатива. Приймаю естафету!», – написала вона в своєму Facebook. От тільки передавати її поки що нікому не наважилася. Чому б це?
Аліна Костюченко, за матеріалами «Слова і Діла»