Пригадую, як під час мого навчання на першому курсі юридичного факультету один із викладачів полюбляв повторювати: «Право – це вам не якась математика, право – наука точна». Втім, опановуючи надалі юридичну професію, я зрозумів, що через різні чинники часто юридичні норми є не такими однозначними, як може видатися на перший погляд. І все ж є в юриспруденції випадки, коли, як не бажай, але двозначність правовим нормам не вдасться надати. І з цим фактом я змушений був змиритися. Правила логіки та елементарного здорового глузду ніхто не спроможний скасувати. Навіть всесильні політики, навіть якщо цим політиком є Юлія Тимошенко.
Кілька днів тому Тимошенко після зняття з реєстрації постанови про відставку глави уряду заявила: «Для винесення на розгляд парламенту постанови про відставку прем’єр-міністра не потрібно зібрати 150 підписів. 150 підписів потрібно, якщо відправляти весь уряд. А йдеться лише про прем’єр-міністра». Нагадаю, вона зареєструвала проект постанови про відставку Володимира Гройсмана, підписаний 15 народними депутатами.
Та чи аргументована заява Тимошенко? Згідно зі статтею 87 Конституції України, Верховна Рада за пропозицією Президента або не менш ніж однієї третини конституційного складу парламенту може розглянути питання про відповідальність Кабінету міністрів та ухвалити резолюцію недовіри уряду конституційною більшістю. При цьому в жодній іншій статті Конституції не згадується можливість відставки не всього уряду, а лише прем’єр-міністра. Хоча ні. В частині другій статті 115 Основного закону вказується: «Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку». Як на мене, це положення Конституції однозначно передбачає, що відставка прем’єр-міністра можлива лише з його власної ініціативи. Підстав для іншого тлумачення статті 115 просто не існує. До речі, закон «Про Кабінет міністрів України» так само нічого не говорить про відставку прем’єр-міністра з ініціативи парламенту, дублюючи при цьому положення Конституції.
І тут можливі два варіанти. Або Юлія Володимирівна має всіх нас за дурнів, неспроможних відкрити в інтернеті Конституцію, або ж, м’яко кажучи, її розумові здібності не настільки великі, якщо вона не спроможна правильно тлумачити елементарні положення Основного закону. Чесно кажучи, навіть не знаю, що гірше.
P. S. Єдине, в чому має рацію Юлія Тимошенко в цій ситуації – це те, що відставка Яценюка та призначення Гройсмана з юридичної точки зору не витримують жодної критики й відбувалися з численними порушеннями. Однак, якщо одна особа не зазнала притягнення до відповідальності за, припустимо, крадіжку, чи означає це, що кожен тепер може красти, посилаючись на цей факт? Думаю, що ні.
Олександр Москалюк, спеціально для «Слова і Діла»