Оголошена ще наприкінці грудня 2016 року ветеранами добробатів акція економічної блокади окупованих території сходу України лише набирає обертів. Цілком очевидно, що масштаби загроз, які може спричинити блокування залізничних шляхів та поставок вугілля на українські ТЕС, матимуть не лише економічні, але й політичні наслідки.
Адже що довше триває блокада залізничних шляхів активістами та ветеранами АТО, то більше питань виникає як в економічній, так і в політичній площині до дій української влади. Ситуація вкрай неоднозначна: рішення про блокування ОРДЛО на рівні держави призведе до серйозних соціально-економічних, гуманітарних та політичних наслідків.
Найбільший ризик полягає в тому, що влада виявилася не готовою та не мала плану «Б» у разі актуалізації питання щодо економічної блокади та припинення торгівлі з непідконтрольними територіями Луганської та Донецької областей.
Позитив та негатив: чого більше?
Основні вимоги «блокадників» – звільнення полонених українських військових та припинення контрабанди з непідконтрольних територій ОРДЛО. Звісно, в акції не обійшлося без участі політиків. Активістам, волонтерам та ветеранам АТО допомагають нардеп від «Самопомочі», командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко та позафракційний народний депутат Володимир Парасюк.
Інтригою є те, що попри дворічну історію конфлікту із сепаратистами, активісти чомусь саме зараз вирішили вдатися до методів прямої економічної блокади непідконтрольних територій Донбасу. За їхніми словами, такі дії активістів та добробатів у 2014 році вже сприяли звільненню українських заручників, які перебувають у руках сепаратистів. Крім того, активісти, волонтери та ветерани навіть після закінчення служби в зоні АТО неодноразово проводили рейди, під час яких виявляли суттєві порушення в режимі торгівлі з ОРДЛО та повідомляли про випадки контрабанди.
Щоправда, наразі відомо про часткову блокаду залізничних шляхів, якими може поставлятися вугілля на підконтрольні території України. Цей аспект також викликає чимало запитань, адже схиляє до думки, що «блокадна акція» радше покликана спричинити гучний медійний ефект, аніж насправді вирішити проблему.
Найімовірніше, йдеться про бізнес-інтереси одного з українських олігархів та можливу цілеспрямовану акцію щодо його економічної діяльності на непідконтрольних територіях ОРДЛО. Крім того, блокада боляче вдарить не лише по бізнес-активах, але й по пересічних громадянах як на підконтрольній, так і на непідконтрольній території України.
Втім, ані в Кабміні, ані в Адміністрації Президента, ані в місцевих ВЦА виявилися не готовими до такої актуалізації проблеми. З одного боку, ризики торгово-економічної блокади для української економіки й справді високі. З іншого – українцям потрібно пояснювати, чому не були знайдені ефективні та недорогі механізми диверсифікації поставок вугілля, переходу ТЕС на інші види палива тощо.
До того ж, існує й суто моральний аспект із непередбачуваними політичними наслідками: на фронті гинуть українські солдати, мирний план Мінських угод не діє, контрабанда не припиняється, тоді як представники влади наголошують на неможливості розірвати економічні відносини із сепаратистами з ОРДЛО. Всі ці больові точки оголилися й потребують негайного вирішення.
Вороги vs. партнери
Зрештою, формальним приводом для блокування торгівлі з ОРДЛО спричинила сама позиція сепаратистів, які проігнорували вимоги активістів та ветеранів АТО. Останні вимагали якнайшвидшого звільнення українських військовополонених. Адже наразі обмін полоненими в рамках роботи Тристоронньої контактної групи в Мінську майже не відбувається.
І якщо з непідконтрольних територій ОРДЛО Україна отримує переважно вугілля, то до так званих «ДНР-ЛНР» з українського боку постачається набагато більше різноманітних товарів. «Запали, порох, детонатори, метали, запчастини для автомобілів, локомотиви, верстати й безліч інших товарів, які підвищують обороноздатність ворога. Але й це ще не все. 47% вартості вугілля, яке Україна закуповує на окупованих територіях, потрапляє до бюджету так званих «народних республік», – заявляють у штабі активістів.
Офіційно в Кабміні повідомили: блокада може спричинити енергетичний колапс, віялові відключення електроенергії як у багатьох прифронтових областях України, так і в решті регіонів. Мовляв, інших джерел надходження саме антрацитового вугілля до українських ТЕС немає, а альтернативні поставки чи перехід на інші види опалення для видобутку електроенергії – занадто дорогі й призведуть до суттєвого підвищення тарифів для населення.
В штабі «блокувальників» заявляють, що їхні дії не покликані спричинити тотальний колапс, адже вугілля з тимчасово окупованих територій таки поставляється – не всі залізничні гілки були заблоковані. Мета акції – привернути увагу суспільства до торгових відносин з ОРДЛО та змусити окупантів повернути полонених.
Влада ж наголошує на 3 основних компонентах проблеми: по-перше, на закупівлю вугілля з альтернативних джерел піде багато часу, а запасів на ТЕС вистачить не більш ніж на 40-50 діб, по-друге, альтернативне вугілля буде дорожчим, а на це непередбачені додаткові кошти в Бюджеті, по-третє, шахти з видобутку вугілля зареєстровані на українській території, а шахтарі, які там працюють, можуть втратити робочі місця й останню можливість бодай якось прогодувати свої сім’ї.
Щодо останнього питання залишається чимало сумнівів. Адже згадаймо, як у попередні роки саме сепаратисти заблокували зі свого боку вивезення вугілля до України вимагаючи, щоб за поставлене вугілля була встановлена «справедлива ціна». Тож виходить, що раніше якимось чином вдавалося домовитися з бойовиками та відновлювати поставки.
Політичний вимір
Як і у випадку з енергетичною та торговою блокадою Криму, найбільшого іміджевого удару зазнав уряд на чолі з Володимиром Гройсманом. Однак якщо восени 2015-го та в січні 2016-го вся відповідальність за кроки з урегулювання ситуації лягала на тодішнього прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, то нині криза значно глибша. Адже Володимир Гройсман і більшість міністрів нинішнього уряду безпосередньо пов’язані з пропрезидентським БПП та особисто Петром Порошенком.
Нині ж «Народний фронт» зайняв обережну позицію. Так, з одного боку, «фронтовики» засуджують торгові відносини з ОРДЛО. Мовляв, потрібно визначитися – або ми торгуємо, або воюємо. А з іншого боку, є інтереси українських громадян, які потрібно враховувати. Секретар РНБО та один із лідерів «Народного фронту» Олександр Турчинов ще до блокади заявляв про те, що «повна ізоляція окупованої території значно наблизить терміни її звільнення», а нардепи з фракції НФ у парламенті наголошували на необхідності ухвалення відповідного законодавства «про статус окупованих територій». Пізніше Олександр Турчинов засудив акцію з блокування залізничних шляхів та назвав дії «блокувальників» протизаконними. Однак не виключив, що в разі необхідності рішення про торгову блокаду може бути ухвалене на найвищому рівні, зокрема головнокомандувачем ЗСУ.
Зі свого боку, в БПП вказують на політичний аспект акцій із блокування торгівлі з ОРДЛО. Мовляв, це загрожує національній безпеці та «розхитує ситуацію». Звісно, важко не помітити: кульмінація блокади припаде на другу-третю декаду березня, саме напередодні закінчення річного імунітету уряду Володимира Гройсмана. 14 квітня спливає рік із дати ухвалення Верховною Радою програми діяльності нинішнього Кабміну, а згідно з Конституцією, парламент не може розглядати питання відповідальності Кабінету міністрів протягом року після затвердження програми його діяльності.
Безумовно, політичних наслідків не уникнути. Втім, якими саме вони будуть, відповісти важко. Свої посади можуть втратити окремі міністри, які не змогли знайти альтернативи вугіллю з ОРДЛО. Однак зараз очільник Кабміну Володимир Гройсман намагається щосили захистити позиції своїх підлеглих міністрів і не визнає стратегічних помилок у роботі уряду щодо забезпечення енергетичної незалежності від поставок вугілля з ОРДЛО.
Як бути далі?
Спроби налагодити діалог із блокувальниками влада намагалася здійснити на рівні обласних ВЦА. Була здійснена спроба й силового розгону, коли до ветеранів АТО приїхали і керівництво Донецької обласної поліції, і характерного вигляду молодики, яких після подій Революції Гідності в народі називають «тітушками».
Втім, такі дії лише згуртували учасників блокади: на допомогу до них вирушили народні депутати та ще більша кількість добровольців. А 9 лютого акцію підтримали бійці 16-го мотопіхотного батальйону 58-ї бригади ЗСУ. Зокрема, вони звернулися до Президента Петра Порошенка із закликом зупинити торгівлю й будь-які фінансові відносини із сепаратистами та їх представниками на тимчасово окупованих територіях ОРДЛО.
Чіткого плану дій, що робити далі, у влади немає. В зв’язку із загрозою енергетичного колапсу народні депутати від БПП уже звернулися до Президента України з вимогою провести засідання РНБО щодо питання про блокаду Донбасу. Поліція Донеччини та Луганщини вже відкрила кримінальні провадження щодо дій «блокувальників». Однак такі кроки, скоріш за все, призведуть до ще більшої ескалації конфлікту довкола блокування.
Скоріш за все, рішення, що робити з економічною блокадою окупованих територій Донбасу буде вкрай непростим. І найбільш сприятливим майданчиком, на якому можливо досягти бодай якогось компромісу, є Верховна Рада. Саме парламент може поставити остаточну крапку в питанні – чи й далі ми так чи інакше торгуємо з окупованими територіями ОРДЛО, чи таки припиняємо співпрацю із розумінням усіх подальших наслідків такого кроку.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»