12 лютого минуло два роки з дня узгодження «Мінська-2», який мав реанімувати підписаний ще у вересні 2014-го формат мирних переговорів щодо вирішення конфлікту на Донбасі. В підсумку «Мінськ-2» виявився лише «дорожньою картою» для реалізації власних цілей кожної із зацікавлених сторін.
Таку думку в ексклюзивному матеріалі «Два роки Мінським угодам. Чи можливий новий мирний план?» спеціально для «Слова і Діла» висловив політичний експерт Олександр Радчук.
«За фактом Мінські домовленості зафіксували стан гібридної війни між РФ та Україною й можливість такого ж гібридного вирішення конфлікту. Підсумок – жоден із 13 пунктів «Мінська» не виконаний за два роки. Більше того, самі пункти угоди прописані таким чином, що не мають єдиного узгодженого трактування», – констатує Радчук.
Внаслідок цього виникає припущення – або «Мінськ-2» буде продовжений за більш тривалим планом, або йдеться про повністю новий сценарій та формат переговорів. У будь-якому з варіантів, уточнив він, невідомими залишаються низка питань, що необхідно буде враховувати в разі перезапуску «Мінська».
«По-перше, досі незрозумілим є статус підписантів «Мінська». Крім представника ОБСЄ та посла РФ в Україні, інші особи на момент підписання не мали жодного офіційного статусу: представник України Леонід Кучма не обімав і не обіймає жодної офіційної посади, а представники так званих «ДНР» і «ЛНР» Олександр Захарченко та Ігор Плотницкий – підписані лише на ім'я та прізвище», – розповідає політолог.
Зараз ситуація така, що Україна наполягає на безальтернативності «Мінська», акцентуючи на тому, що відповідальність за ескалацію та порушення домовленостей несе РФ. У Кремлі ж звинувачують українську сторону, але від формату «Мінська» не відмовляються.
Однак тут, зазначив експерт, в боротьбу включилася пропагандистська машина Кремля, яка все частіше повідомля, що «європейська дипломатія виявилася нездатною врегулювати конфлікт мирним шляхом» і міжнародна спільнота має знайти в собі мужність «мислити новими категоріями», щоб нарешті реалізувати мирний процес на Донбасі.
У реальності це бачення РФ – не більш ніж новий план Кремля зі знаходженню шляху для повернення окупованої частини Донбасу на повне утримання та відновлення силами України, й водночас – відволікання світу від окупованого Криму.
Водночас Україна апелює до того, що «Мінськ» допомагає утримувати санкції проти РФ.
«Так, відносна єдність щодо проти РФ поки є. Але теза про «політику умиротворення» звучить часто, й варто хоч одній із країн ЄС змінити точку зору, за нею можуть «посипатися» й інші європейські держави. А без санкцій США, де поки немає чіткої позиції щодо України, обмеження з боку ЄС взагалі втратять будь-який сенс», – пояснює експерт.
Тому, на його думку, доля майбутнього перезавантаження «Мінська», а такий сценарій є ймовірним уже протягом нинішнього року, вирішуватиметься саме в Вашингтоні.
«Можливості «Мінська-2» вичерпані. Альтернатива – або продовжувати війну, або піти на поступки та виконувати «Мінськ». Обидва варіанти – загроза національній безпеці України. Третій варіант – пошук компромісів у новому розширеному форматі, але тут не обійтися без США. Шанси на такий сценарій поки що мінімальні», – резюмував Олександр Радчук.
Детальніше читайте в матеріалі «Два роки Мінським угодам. Чи можливий новий мирний план?».