Останні два роки в Україні можна охарактеризувати як еру безпрецедентних кроків у напрямі боротьби з корупцією. Влада на чолі з Президентом, на перший погляд, всіляко підтримала та надала широкі можливості для цього, а антикорупційний рух став модним трендом у політичних протистояннях.
Таку думку в ексклюзивному матеріалі «Насіров та інші. Як буде розвиватися сюжет національного корупційного серіалу?» спеціально для «Слова і Діла» висловив політичний експерт Олександр Радчук.
«Пошук корупціонерів в Україні перетворився на такий собі багатосерійний пригодницький бойовик, правда, в кінці сюжету зазвисай виграють «погані хлопці». Так, через відсутність досвіду, бездіяльність, брак часу або професіоналізму вдало уникають покарань колишні топ-чиновники та політики часів президентства Януковича. Вони ховаються за кордоном, а їх активи, подекуди, вже стають законною власністю через невміння або небажання довести їх корупційне походження», – відзначив відразу експерт, нагадавши, що згідно з останнім рішенням зі списку санкцій ЄС виключили екс-регіонала Юрія Іванющенка.
«Ще в минулому році Азаров, його син Олексій, Клюєв, Ставицький і Арбузов виграли справу про неправомірність оголошених проти них санкцій у суді ЄС», – додав він.
Що говорити про минулі справи та тих чиновників, наголосив політолог, якщо вже за останні 2 роки країна стала свідком надпотужних корупційних скандалів, у результаті яких представникам будь-то з «старої гвардії», чи то нової генерації досі вдається уникнути покарання.
«Усі ми пам'ятаємо історію з купівлею квартири у центрі Києва Лещенком, скандал із затриманням Мосійчука, показову втечу Онищенка, «забуту» справу Корбана», – нагадав Радчук декілька корупційних скандалів 2016 року.
Незважаючи на те, що у новостворених антикорупційних органах із завзяттям взялися за нечистих на руку чиновників, результати їх роботи не вражають.
«У бюджеті на 2017-й рік передбачено суттєве збільшення фінансування всіх антикорупційних органів. Складається враження, що суспільство сплановано готують до масштабної #зради через провальну роботу у боротьбі з корупцією, винних в якій визначать саме керівників антикорупційних відомств», – розповідає політичний експерт, акцентуючи на недавній історії зі спробою призначити лояльного до влади аудитора НАБУ від ВР.
Світлом у кінці тунелю, на його погляд, могло б стати створення спеціального Вищого антикорупційного суду під час судової реформи.
«ухвалений Закон «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року передбачає створення у системі судоустрою Вищого антикорупційного суду протягом 12 місяців з дня набрання чинності окремим законом, який визначить спеціальні вимоги до суддів антикорупційного суду. Поки що парламент так і не зміг визначити порядок добору суддів та повноваження цього суду», – зазначив політолог.
На його переконання, сьогодні система має суттєвий опір, і навіть після створення подібної судової інстанції повноцінний ефект від діяльності антикорупційних правоохоронних органів українці відчують не відразу.
«Потреби у створенні окремого антикорупційного суду в Україні не виникло, якби сама судова система не була так сильно просякнута корупцією на всіх рівнях. Фактично, йдеться про окрему касту «довірених суддів», які зможуть встановити справедливість не на догоду власним інтересам, а за покликанням і відповідно до громадянського обов'язку», – резюмував Олександр Радчук.
Детальніше читайте у матеріалі «Насиров та інші. Як буде розвиватися сюжет національного корупційного серіалу?»