Запропонована модель медичної реформи — доволі продумана проста система, яка успішно працює в Європі та рекомендована ВООЗ для країн, що розвиваються. Що б ми не робили, все одно буде краще, тому що гірше вже нікуди.
Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів генеральний директор медлабораторії ДІЛА Олексій Бабич, оцінюючи медичну реформу в Україні.
«Медичну реформу вже повинні були завершити, а у нас вона тільки починається. У країні з ринковою економікою і відносно демократичним устроєм держінститутів мати радянську систему охорони здоров'я — щонайменше нонсенс», - відразу констатував фахівець.
«Натомість бачимо популізм українських політиків, які розповідають, що в бідній країні з низьким валовим доходом можна зберегти організацію системи надання медичної допомоги за радянським зразком. Діагностика і лікування рік від року стають дедалі більш технологічними й дорожчими, а рівень розвитку медицини у 1990 і 2017 роках — це два полюси», - додав Бабич.
І це не означає, що медицина повинна бути платною: потрібні інші методи й підходи у фінансуванні та організації процесів.
«Зараз в Україні відносно якісну медичну допомогу можуть отримувати люди з доходом середнього і вище середнього рівня, а це близько 20% населення», - зазначив Бабич.
«Будь-яке відносно складне оперативне втручання, від ендоваскулярних операцій і ендопротезування до онкології, може зробити людину жебраком. Або пацієнт залишиться без медичної допомоги, тому що у нього немає коштів на придбання стентів, ендопротезів чи оплату хіміотерапії. Середня вартість терапії гепатиту С сягає $500 на місяць. Скільки людей зможуть платити за курс лікування протягом півроку-року? Це трагедія українського народу», - підкреслив фахівець.
На його погляд, посадові особи, які гальмують реформування галузі, скоюють моральний злочин перед нацією.
«Є надія, що внаслідок реформування люди, які не мали доступу до нормальної медицини, нехай навіть вистоять рік у черзі на ендопротези й стенти, але отримають кваліфіковану допомогу, не продаючи свої квартири й будинки», - говорить Олексій Бабич.
«Система роботи лікарів така: за кожного прикріпленого пацієнта сімейний лікар отримує фіксовану суму. З 2018 року запроваджується оплата за медичну послугу на вторинному рівні, тобто за консультування, обстеження і лікування захворювань в діагностичних центрах і стаціонарах. Вмикається принцип «гроші йдуть за пацієнтом»: пацієнт отримав меддопомогу, і за це заклад отримав оплату з фонду. Приміром, вилікували пневмонію — отримали гроші, отримали ускладнення після операції — переліковуйте за власний рахунок», - пояснює Олексій Бабич.
Розмови ж про те, що загине сільська медицина та закриватимуться сільські й районні лікарні, експерт назвав маніпуляціями.
«По-перше, їхній рівень і так нижче нікуди. По-друге, існуючі медичні установи ніхто закривати не буде. Підтримка і розвиток інфраструктури лікарень — обов'язок місцевих громад. Якщо районна влада вирішить припинити фінансування лікарні, то вона це зробить. І ані МОЗ, ані реформа тут ні до чого», - наполіг експерт.
«Реформа дасть змогу чесно заробляти простим лікарям, а не сидіти на "голій" ставці та виживати, вимагаючи гроші у пацієнтів. Лікарі почнуть отримувати чесно зароблений дохід. Але це не станеться за місяць-два. Є надія, що за три-п'ять років ситуація зміниться на краще», - резюмував Олексій Бабич.
Що обіцяли населенню українські політики в ході реформи охорони здоров'я – «Слово і Діло» з'ясувало в матеріалі «Медична реформа. Що обіцяли українцям політики».
Як люди ставляться до вітчизняної медицини – в інфографіці «Вітчизняна медицина. Кому українці довіряють своє здоров'я».