Кібератаки стали найсучаснішою зброєю нових гібридних воєн у світі. Без перебільшення, відтепер хакери спроможні змінювати світовий порядок денний у політиці, економіці та суспільному житті. За останні роки інформаційні протистояння на різних рівнях складності посилилися: згадаймо приклад президентських виборів у США, референдуму в Нідерландах, кібератаки на урядові установи в Великобританії. При цьому в Лондоні відкрито звинуватили російський уряд у фінансуванні хакерів. У Вашингтоні спецслужби відзвітували про кібервпливи, які могли бути причиною суттєвого корегування результатів президентських виборів восени минулого року.
І це лише верхівка айсберга. Уряди розвинених країн створюють центри й окремі підрозділи кіберспецслужб для запобігання хакерським атакам і зменшення інформаційного впливу потенційних ворогів. Однак сила інформаційних воєн полягає у використанні світоглядних слабкостей людини, насамперед її схильності довіряти різноманітній інформації і природних лінощів переконатися в надійності джерела поширення повідомлень.
Експерти з кібербезпеки вважають, що в Україні Кремль перевіряє значно більш потужну інформаційну зброю. Крім продукування фейкових новин, спецслужби Росії намагаються створити штучну соціальну напругу шляхом використання різноманітних методів - від кібершахрайства до впливу через соцмережі.
Соцмережі: нові фронти гібридної кібервійни
Нещодавно в Україні виникла тема так званих «синіх китів» - спеціальних груп у російській соцмережі «Вконтакте», в яких підлітків за допомогою маніпулятивної гри доводять до самогубства. У юнацькому віці людина значно більше піддається впливам, що їх доволі успішно використовують у своїх цілях так звані «куратори» подібних «груп смерті».
Від самого початку на державному рівні до проблеми не поставилися з усією серйозністю. Адже зрозуміти, до сфери компетенції якого відомства належить профілактика і реагування на такі явища, є складним завданням. Очевидно, що протидіяти цим викликам мали б одночасно чотири відомства - Міністерство внутрішніх справ, Міносвіти, Міністерство інформації та СБУ. Для цього варто було б створити спільний координаційний центр. Однак «кураторів» зазвичай виявляють небайдужі громадяни, які намагаються припинити злочинну діяльність власними зусиллями.
У правоохоронних органах кажуть, що виявляти і карати такі злочини непросто, адже навіть після з'ясування місця знаходження правопорушника довести його провину в суді складно. А ось те, що доводити підлітків до самогубства намагаються не божевільні, а цілком цілеспрямовано, підтвердили в Департаменті кіберполіції Національної поліції України. За словами керівника департаменту Сергія Демедюка, в «групах смерті» під личиною «кураторів» з дітьми працюють кваліфіковані психологи, здатні швидко довести їх до суїциду, а потенційними жертвами кіберзбоченців можуть стати близько 13 тисяч підлітків.
Не менш небезпечний вид маніпуляцій, що став популярним у соцмережах, - поширення такого явища, як «забиви». «Гра» спонукає підлітків брати участь у бійках і викладати відповідне відео в Мережу, щоб отримати якомога більше «лайків». Отримав публічний резонанс відповідний випадок, який стався в Чернігові та спричинив вибух емоцій українців. Як і «сині кити», батьківщиною «забивів» вважається саме Росія.
Цифрові шахрайства: де шукати справедливості?
Ще один вид руйнування довіри в суспільстві - зростання числа випадків кібершахрайств. Перш за все, злочинці використовують неуважність і неосвіченість українців. Найбільш поширені випадки - вивідування у громадян під різними приводами інформації про їхні банківські карти або маніпулятивні повідомлення про фейкові загрози життю чи здоров'ю близьких людей і родичів.
Найчастіше людині під виглядом sms або дзвінка від імені фейкової «служби безпеки» якогось із найбільших банків України повідомляють про проблеми з банківською карткою: мовляв, її намагалися зламати невідомі хакери. При цьому пропонується негайно вирішити проблему, заблокувавши карту. Довірливий клієнт банку, не перевіривши джерело дзвінка або sms, надає на вимогу шахраїв номер своєї карти і навіть верифікаційний код, після чого гроші з банківського рахунку переводяться як оплата послуги на одну з платіжних систем. Підступність плану в тому, що людина може і не дізнатися про те, що у неї вкрали гроші, якщо вона не підключена до інтернет-банкінгу або sms-інформування. А ще більша «зрада» полягає в тому, що громадяни добровільно, за власною необізнаністю надають особисті дані шахраям.
За інформацією міжбанківської системи обміну інформацією про платіжні шахрайства «Exchange-Online», за 2016 рік сума знятих шахраями з платіжних карт громадян грошей порівняно з 2015 роком зросла учетверо - з 84,36 млн грн до 339,13 млн грн. Значну частину таких злочинів практично неможливо розслідувати: шахраї виводять гроші на рахунки платіжних систем, сервери яких найчастіше знаходяться за межами України. Крім того, громадяни часто не звертаються до поліції із заявами про злочин. Ймовірно, крім фінансової вигоди, має місце цілеспрямована кампанія з руйнування довіри українців до здатності правоохоронних органів знайти і покарати злочинців.
Чи можна підготуватися до нових загроз?
Було б надто просто звинувачувати у всіх бідах правоохоронну систему. Насправді поліція лише реагує на наслідки злочинних дій, намагається знайти правопорушників і передати справи до суду.
Чому саме зараз в Україні склалися настільки сприятливі умови для шахраїв? Звичайно, реагувати на всі загрози неможливо, але принаймні зменшити їхні масштаби цілком реально. Крім злагоджених дій правоохоронців, істотних корективів вимагає діяльність інших відомств.
Перш за все, мова про соціальну функцію Міносвіти і профільного Міністерства інформаційної політики. Поки в уряді єдиним дієвим методом боротьби з різного ґатунку кібервпливами вважають заборону відповідних сайтів. Радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк повідомив про розгляд ініціативи щодо заборони російських соцмереж «Однокласники» і «Вконтакте». А в Мінінформполітики розповіли про спільний з СБУ намір розробити процедуру заборони російських пропагандистських сайтів у нашій країні. При цьому ініціювати відповідний законопроект глава відомства Юрій Стець мав намір ще на початку 2015 року, але не дотримав своєї обіцянки.
Тим часом назріла необхідність ввести у школах і вузах спеціальне інформування молоді і батьків про всі небезпеки, які поширюються в Інтернеті. Це і захист персональних даних, і обмеження доступу до акаунтів у соцмережах для невідомих осіб, і загальна кібергігієна. Без цих знань українці й надалі лишатимуться легкою здобиччю не тільки для шахраїв, але й для підступних намірів ворожих спецслужб.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»