Будь-які принципові зміни у правовому регулюванні слід проводити вкрай обережно. Те саме стосується і впровадження заборон. Адже для суспільства вони подібні до складної хірургічної операції, яка повинна здійснюватися за допомогою скальпеля, але аж ніяк не сокири.
Напередодні набув чинності усім відомий Указ Президента України Петра Порошенка. Особисто я не маю однозначної позиції щодо його змістовної частини. Питання є проблемним і дискусійним. Однак у чому я переконаний, це у тому, що такі нормативно-правові акти мають набувати чинності інакше, ніж це було зроблено. Одне з правил нормотворчої техніки передбачає, що норми права, які докорінно змінюють правове регулювання або вводять обмеження, що стосуються великої кількості осіб, повинні набувати чинності з урахуванням призначення перехідних періодів.
Пояснення цього правила дуже просте: особа повинна мати змогу пристосувати свою поведінку до нових правових норм. Тривалість адаптації в таких випадках може бути різною, проте здебільшого від моменту офіційного опублікування до моменту набрання чинності проходить від місяця і до року. Натомість, згідно з текстом згаданого Указу, він набув чинності відразу з дня його опублікування, тобто вчора.
Таким чином, свідомо або внаслідок браку знань відбулося порушення принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права.
У авральному порядку прості громадяни й підприємства вимушені пристосуватися до нових реалій. Хоча, як на мене, якби в Указі було передбачено, що він набуває чинності через три місяці з дня його опублікування, він був би сприйнятий більш спокійно значною частиною населення.
Така ситуація дивує, адже рішення, в принципі, готувалося давно, а значить, такі елементарні речі слід було усвідомлювати.
Є ще один дивний момент. У правовій науці є поняття «диференціація правового регулювання». Воно означає, що в регулюванні суспільних відносин за допомогою правових норм слід враховувати різницю між різними видами суспільних відносин.
Інакше кажучи, не можна однаково регулювати різні правовідносини. В нашому випадку, очевидно, можливо було застосувати диференційований підхід. Заборонити спершу соціальні мережі, бо це ця сфера найменш чутлива для громадян, і водночас через соціальні мережі здійснюється інформаційний вплив. Згодом передбачити заборону поштових скриньок. Ну, і в останню чергу запровадити заборону програмного забезпечення на кшталт 1С. При цьому бажано не лише заборонити, а й передбачити альтернативу.
Утім, очевидно, люди, які сьогодні перебувають при владі, нагадують радше м’ясників на ринку, ніж висококласних хірургів. А якщо так, то й сокира для них ближча за професійні хірургічні інструменти.
Олександр Москалюк, спеціально для «Слова і Діла»