Латентний конфлікт між Національним антикорупційним бюро (НАБУ) і Генпрокуратурою викликаний надмірною, на думку української влади, незалежністю борців з корупцією від волі вищих українських чиновників. Але малоймовірно, що протистояння силових відомств перейде у відкриту форму.
Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів політолог Вадим Карасьов, оцінюючи заяву посла ЄС в Україні Х'юга Мінгареллі з приводу конфлікту між генпрокурором Юрієм Луценком і керівником НАБУ Артемом Ситником.
«Проблема не тільки в тому, що НАБУ та інші антикорупційні інститути створені на гранти окремих західних посольств і є більшою мірою проектом наших західних партнерів, ніж української влади. Суть конфлікту в тім, що антикорупційні інститути незалежні від українських еліт. У цьому сенсі вони є хорошим інструментом контролю західних демократій над українськими політиками», - вважає Карасьов.
Усі, умовно кажучи, «старі» правоохоронні органи, зазначив він, контролюються тими чи іншими представниками політичного класу, що перебувають у парламенті чи обіймають посади в органах виконавчої влади.
«А от антикорупційні органи більше залежать від окремих сегментів українського громадянського суспільства, громадських антикорупційних організацій і представників Заходу», - пояснює політолог.
«Навряд чи цей конфлікт вийде далеко в публічну площину: шукатимуть компроміс, і це вже простежується. Приміром, була жорстка вимога до України – створити Антикорупційний суд, якого не вистачає у зв'язці «Нацагентство з питань запобігання корупції – НАБУ - Спеціалізована антикорупційна прокуратура». Луценко вийшов з пропозицією створити спеціальну судову антикорупційну палату. Це вже поле для компромісу», - аналізує експерт.
При цьому, за його словами, не виключено, що заява посла ЄС пов'язано з тим, що Європу такий компроміс не влаштовує.
«Можливо, ЄС намагається натиснути на українську владу і наполягти на необхідності створення саме Спеціалізованого антикорупційного суду: відповідне рішення повинна прийняти Верховна Рада. Як і вирішити задавнену проблему надання НАБУ права на прослуховування в межах слідчих дій», - припускає Карасьов. Нагадаємо, українська влада не демонструє бажання надавати НАБУ право на самостійне прослуховування. Однак цього вимагає МВФ.
Аналогічна ситуація з обранням аудитора НАБУ.
«Є аспект, якого побоюється владна еліта. За всього бажання й надалі отримувати фінансову допомогу, наша влада не бажає потрапити під тотальний контроль західних партнерів. Тому шукає способи захистити себе від такого впливу», - констатував Вадим Карасьов.
Нагадаємо, вчора народні депутати заслухали річний звіт генпрокурора Юрія Луценка про виконану ним роботу. «Слово и Діло» з'ясувало, що за рік роботи в Генпрокуратурі Луценко виконав лише кожну дев'яту свою обіцянку.
Які справи розслідувало Національне антикорупційне бюро і що з цього вийшло – «Слово и Діло» з'ясувало в матеріалі «Друга річниця НАБУ. Чи про таке ми мріяли?»