Невелика, але одна з дуже впливових держав Перської затоки – Катар – опинилася цими днями в центрі уваги світових ЗМІ. Сусідні з Катаром держави оголосили справжній бойкот і пригрозили влаштувати тривалу торгову й туристичну ізоляцію через підозри у системному фінансуванні терористичних організацій.
Ідеологічне протистояння із сусідами – зовсім не нові обставини для Катару. І хоч у держав багато спільного і на релігійному ґрунті, і в економічній площині, протистояння, схоже, лише набирає обертів.
Інтриги ситуації додає неоднозначна позиція США. З одного боку, Катар – давній союзник Америки у Перській затоці, там знаходяться бази американських військ. З іншого ж президент США Дональд Трамп підтримав ізоляціоністський рух низки держав проти Катару. Схоже, ситуація, яка склалася, грає на руку ще двом геополітичним гравцям у регіоні – Ірану і Росії.
Дипломатичний скандал
Головним драйвером дипломатичного скандалу стала Саудівська Аравія. Саме вона першою закрила кордон, припинила морське й повітряне сполучення з Катаром і закликала усі «братські країни і компанії» вчинити аналогічно.
Королівство вже підтримали Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Бахрейн, Єгипет, Лівія, Ємен, Мальдиви і Маврикій. Заходи плануються дуже жорсткі: дипломатичні місії цих держав мають припинити свою роботу на території Катару протягом 48 годин. Країни також надали катарським гостям і жителям міст 14 діб, аби виїхати.
Влада Катару назвала такі кроки неприпустимими й такими, що порушують суверенітет держави. «Ці заходи є необґрунтованими і будуються на претензіях і заявах, які не мають жодних підстав» – йдеться в заяві МЗС Катару. В Досі вважають, що такими методами на їхню суверенну державу чиниться тиск, аби примусити рахуватися із інтересами, перш за все, Саудівської Аравії і ОАЕ.
У боротьбі за гегемонію
Катар уже не вперше підпадає під міжнародний остракізм. Ця країна – одна із найбільш заможних у регіоні, тож гроші і вплив дають змогу поборотися за геополітичну гегемонію у регіоні Перської затоки.
На адресу влади Катару лунають дуже серйозні звинувачення: її підорюють у фінансуванні двох потужних радикальних рухів, які діють терористичними методами, – «Аль-Каїди» й «Ісламської держави» (ІДІЛ). До слова, остання взяла на себе відповідальність за нещодавні теракти у Лондоні, через які загинули 7 людей і 48 було поранено.
Ще одна причина роздратування сусідів – діяльність потужної телемережі «Аль-Джазіра», яка транслює новини арабською і англійською мовами у 100 країнах світу, знаходиться у Досі й позиціонує себе як перший незалежний телеканал в арабському світі. Хоча особливо не приховують своєї прихильності до влади Катару.
Саме медіа стали приводом для потужного дипломатичного скандалу. Влада Катару повідомляє, що невідомі хакери зламали сайт Національного агентства Катару (QNA) й розмістили на ньому фейкову заяву еміра країни Таміма аль-Тані про намір першими розірвати дипломатичні стосунки із Саудівською Аравією та іншими державами Перської затоки через погіршення стосунків із США. Родзинкою заяви стали схвальні відгуки на адресу Ірану та Ізраїлю, а також руху ХАМАС.
Більшість експертів переконані: саме приховане протистояння між Катаром і Саудівською Аравією за гегемонію в регіоні спричинило конфлікт. Поки що в цій історії рано говорити про переможців.
Черговий розбрат на користь Кремля?
Причина – неоднозначна позиція США. Президент Дональд Трамп висловив відверту підтримку коаліції ісламських держав, які ополчилися проти Катару. У своєму мікроблозі на Twitter він зокрема зазначив, що вітає рішення Саудівської Аравії щодо боротьби із тероризмом, «ниточки» фінансування якого ведуть до Катару. «Можливо, це стане початком кінця жахів, які несе тероризм», - зазначив Дональд Трамп.
Уже пізніше з протилежною за змістом заявою виступив Пентагон. Американські військові висловили вдячність владі Катару за підтримку Збройних сил США на своїй території і «стійку прихильність регіональній безпеці». При цьому представник Пентагону відмовився коментувати «твіти» Дональда Трампа.
Саме візит американського лідера до Саудівської Аравії дав сигнал до ізоляції Катару. Окрім фінансової підтримки екстремістських угруповань, Катару закидають надмірну співпрацю з Іраном – головним конкурентом арабського світу у боротьбі за вплив у регіоні. Обидві країни співпрацюють, займаючись спільним видобутком нафти і газу.
Ізоляція Катару може мати й інші корені. Росія є дружньою країною з Іраном: так, вони підтримують одна одну у вирішенні «сирійського питання». Крім того, йдеться і про військову співпрацю. Кремль давно мріяв внести розбрат між арабськими країнами і як метод використав внутрішні протиріччя та амбіції. Тоді як Дональд Трамп, свідомо чи несвідомо, підіграв у цій ситуації – при тому, що Катар досі залишався одним із серйозних союзників США у регіоні.
В американських ЗМІ вже з’явилася інформація із посиланням на спецслужби про те, що це саме російські хакери зламали сайт державного інформагентства Катару. Опубліковане фейкове повідомлення і спричинило кризу у відносинах цієї держави з найближчими союзниками.
Наслідки для світу
Рішучі заяви Саудівської Аравії і держав-сусідок Катару однозначно матимуть вплив на внутрішню і зовнішню політику не лише в регіональному, але й у світовому масштабі.
По-перше, це боляче вдарить по самому Катару. Країна із населенням близько 3 мільйонів громадян імпортує майже все, зокрема їжу і воду. І попри те, що кожен 15-ий мешканець Катару – доларовий мільйонер, це створить додаткові незручності для держави.
По-друге, в Катарі видобувається газ, який закуповують і країни Європи. Через конфлікт ціна на газ з цього регіону зросте. А значить, платитимуть більше пересічні мешканці Європи. Відчути наслідки арабської кризи можуть на собі й українці, адже зараз наша країна закуповує газ саме на європейських ринках. Знову ж таки: ситуація грає на руку Кремлю, адже може сприяти перегляду урядами європейських країн своєї політики щодо поставок газу із Росії.
Насправді конфлікт довкола Катару не має іншого варіанту вирішення, окрім дипломатичного. Доведеться домовлятися. Одним із можливих посередників між сторонами може стати Франція: її президент Еммануель Макрон уже висловив пропозицію щодо сприяння у якнайшвидшому вирішенні кризи.
Олександр Радчук, спеціально для «Слово і Діло»