В Україні діє цілий «тіньовий» уряд. Це вже ні для кого не секрет. Традиція «бек-офісів» вдало перекочувала в постмайданне сьогодення із часів Віктора Януковича- Миколи Азарова, і сьогодні такий є при будь-якому впливовому відомстві. Так, нещодавно ми писали про це явище в Міністерстві інфраструктури - і жодних спростувань не було. Сьогодні ж мова піде про «тіньову Генеральну прокуратуру».
Чуток про те, що колишній генпрокурор Віталій Ярема не втратив впливу на ГПУ, було багато від самого дня його відставки 10 лютого 2015 року. І от журналісти програми «Схеми» зафіксували регулярні візити до колишнього шефа не тільки чинних співробітників генпрокуратури і людей з оточення Яреми, а й самого глави відомства Юрія Луценка. І все це дуже схоже на те, що було при генпрокуророві-втікачі Вікторові Пшонці, коли всі справи вирішувалися у «тіньовій ГПУ», якою керував тодішній нардеп і за сумісництвом син генпрокурора – Артем Пшонка. Знаходилася «таємна ГПУ» за адресою громадської приймальні нардепа – у Києві, в будинку №35 по вулиці Олеся Гончара. В ті часи добре обізнані люди запевняли: саме там вирішувалися кадрові питання ГПУ, долі кримінальних справ, а також бізнесменів, яких вирішували «атакувати» за чиїмось замовленням. «Працювали» в тій структурі близько 20 висококласних юристів, а прибуток «фірми» була позамежний – від 5 до 7 мільярдів (!) доларів за 3 роки, як стверджував у 2014 році тодішній начальник головного слідчого управління Генпрокуратури Ігор Щербина.
Стверджувати офіційно, що така структура сьогодні існує, не може ніхто, адже вона цілком неофіційна. Але давайте пофантазуємо: а чим би вона могла займатися? Ну, наприклад, посередництвом у вирішенні найрізноманітніших питань. Напевне, за хорошу комісію. Кажуть, що нетямущих, які вирішили безпосередньо брати гроші з «клієнтів», карають, і як приклад наводять недавній факт: 25 травня при отриманні хабара затримали заступника начальника одного з управлінь Генпрокуратури просто під стінами контори. Повідомляється, що під час досудового розслідування встановлено: затриманий вимагав у громадянина неправомірну вигоду в сумі 3 тисяч доларів за активізацію слідства у кримінальних провадженнях, в яких зазначений громадянин і його дружина є потерпілими. Ну, а крім посередництва є все ті ж «годівниці», що й раніше: активна участь у бізнес-конфліктах, кришування «сірих» схем, політичні замовлення тощо.
Ще один герой нашої розповіді – колишній заступник генпрокурора (Яреми) Анатолій Даниленко. Кажуть, що у вузьких колах він має прізвисько «Толя тридцять відсотків». Можна тільки здогадуватися, що за відсотки маються на увазі. Після роботи в міліції, а потім в податковій Даниленко з 2005 року стає заступником начальника столичної міліції – Віталія Яреми. Потім він консультував міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, а потім знову став заступником Яреми в київському главку міліції. Коли ж шеф став першим віце-прем'єром, Даниленко керував його апаратом. Надалі він працював заступником генпрокурора Яреми з питань кадрів і матеріального забезпечення. Ось нібито Ярема разом з Даниленком і керують сьогодні «паралельною прокуратурою».
Анатолій Даниленко за останні 10 років уславився цілою серією гучних скандалів, у тому числі і під час перебування заступником генпрокурора. Вони в основному пов'язані із земельними ділянками, нерухомістю і сумнівними забудовами. Втім, нема сенсу длубатися в далекому минулому, адже деякі скандали гримлять досі. Зокрема, з ім'ям Даниленка та його бізнес-партнера Геннадія Ільїна пов'язують незаконну забудову на місці колишнього Сінного ринку в центрі Києва (у двох кроках від Львівської площі). Активісти, які протистоять забудові, отримують погрози, під їхніми вікнами влаштовуються імітації похоронної процесії (вельми прозорий натяк, чи не так?), титушки під час заходів на місці будівництва натякають на можливі проблеми з родичами активістів у разі продовження акцій. Самі найняті виконавці актів залякування називають своїх замовників «страшними людьми». Чомусь у це легко віриться...
Вічний заступник Яреми на всіх посадах, Анатолій Даниленко змусив ще при Ющенку замовкнути тих, хто обурювався забудовою на місці фонтану на Львівській площі (безпосередньо поруч із будівлею ДФС). Сімейній фірмі Даниленка-Ільїна дозволили реконструкцію фонтану і за це дозволили облаштувати для себе підземне місце торгівлі. В результаті замість фонтану виросла моторошна величезна коробка торгово-офісного центру. До речі, саме там і знаходиться офіс Яреми і Даниленка, який називають «тіньовою Генпрокуратурою». Геннадій Ільїн – колишній депутат Київради від «УДАРУ-Солідарності». До того він нібито керував охороною бізнесмена Петра Порошенка, а ще раніше, подейкують злі язики, був бригадним у легендарному київському угрупованні Бориса Савлохова. Ось так кар'єра.
Можливо, чинний генпрокурор Юрій Луценко їздить до попередника за консультаціями? Дійсно – юридичної освіти і прокурорського досвіду у нього немає взагалі, але не їздити ж йому до Віктора Шокіна, який зовсім недавно намагався через суд повернути собі крісло генпрокурора. А Ярема, як стверджують поінформовані джерела, мітить зовсім не на колишню свою посаду генпрокурора, а на місце Арсена Авакова – міністра внутрішніх справ. Саме тому до його офісу приїздять тільки прокурори і колишні міліціонери (як, наприклад, двічі люстрований начальник київської міліції Олександр Терещук), але не буває чинних поліцейських. Але чому тоді Юрій Луценко не відновить те, що почав створювати перший постмайданний керівник ГПУ, в.о. генпрокурора Олег Махніцький – консультативну раду? Туди можуть увійти як правозахисники з громадськими активістами, так і колишні генпрокурори і їхні заступники, які цілком легально могли б консультувати нинішнє керівництво ГПУ. Але ні – Ярема дуже не любить прокурорських, тому раду він розігнав, кого зміг – люстрував, нехай навіть незаконно. До речі, саме через відсутність прокладки у вигляді «тіньової прокуратури» під час перебування Яреми генпрокурором розгорівся скандал зі спробою підкупу його тодішнього першого заступника Миколи Герасимюка. У пресу просочилася інформація, що до Герасимюка прийшов електронкою лист із пропозицією півмільйона доларів хабара в обмін на непритягнення до відповідальності Армена Саркісяна (близького до Юрія Іванющенка підприємця, що під час Майдану керував тітушками). І Герасимюк нібито вступив із цього приводу в активне листування...
Сьогодні гучні корупційні скандали Генпрокуратуру не стрясають (ну, крім згаданого випадку зі спробою дати хабар в якихось 3 тисячі доларів за те, щоб співробітники робили свою роботу). Найбільш резонансні справи розслідує військова прокуратура (до речі, її керівник Анатолій Матіос також був помічений в офісі Яреми). Чи не тому так тихо, що є надійний таємний посередник? Можна тільки здогадуватися. А поки на хвилі повернення до казни «мільярдів Януковича» і заочного суду над тим же Януковичем у Юрія Луценка дуже непогані види як мінімум на найближчі парламентські вибори на чолі президентського блоку. І не біда, що він у лідерах за невиконаними обіцянками. Зате у «Народного фронту», який делегував до уряду міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, рейтинг в межах одиниці, а це значить, що вакансію в МВС цілком можуть запропонувати Віталію Яремі. Поки ж до ГПУ потрапляють люди з найближчого оточення Яреми: зокрема, Департаментом інформаційних технологій, документального і матеріально-технічного забезпечення Генеральної прокуратури відтепер керує Костянтин Моргун. У Моргунів з Яремами є сімейний бізнес, а разом зі згадуваним Геннадієм Ільїним Моргун значиться контролером благодійної організації «Закон і честь»...
Максим Кречетов, спеціально для «Слово і Діло»