Чому в Україні неможливий антикорупційний Майдан? Та тому, що в цій національній забаві беруть участь чи не всі громадяни. Ми дуже обурюємося, коли чуємо викриття чиновників і депутатів з приводу хабарів за різні «послуги». При цьому самі не вважаємо непристойним «сунути в лапу» в різних формах: «коньяк і цукерки» лікарю, «на штори» вчителю дитини, «шоколадку» паспортистці, «на пляшку» співробітнику ЖЕКу тощо. Корупція – це коли можновладці торгують тим, що їм не належить: нашими з вами інтересами, які вони найняті пильнувати. Однак саме наш із вами попит і породжує пропозицію таких послуг.
Від загального – до приватного. Скільки водіїв шкодують «роботягу» з парковки, який часто без будь-якої потреби розмахує руками, «допомагаючи» припаркуватися? Ну як такому не віддячити за «роботу» чи не сунути йому десятку (п'ятірку, двадцятку тощо)? Але ж він працює за пристойну зарплатню! А парковка – не його власність, це наше з вами спільне майно, на якому муніципальна влада заробляє в інтересах усіх городян! Але в багатьох, окрім бажання «подякувати» паркувальнику, спрацьовує елементарна лінь: не хочеться пройти два кроки до паркомату або скористатися найпростішим додатком на смартфоні для безготівкової оплати паркування. Вибачте, але це типовий «совок».
Ви замислювалися про те, скільки грошей обертається в тіні? Ті самі ваші десятки, віддані чомусь паркувальникам без касових апаратів (і, відповідно, без чеків), складаються в десятки й сотні тисяч, які не йдуть на потреби міста, а нахабно «пиляються» тими, хто «кришує» наші (а не їхні) парковки. Кілька грантових громадських організацій вирішили вивчити це питання й спробувати навести лад у цьому господарстві хоча б у тестовому режимі. Назвали проект «Чесна парковка». Вже місяць триває тримісячний експеримент на декількох київських парковках і ось результат: у середньому збір у 2,2 раза перевищив той, що був за цей же період минулого року (а на окремих локаціях – перевищення майже чотирикратне). Проблеми, які виявили виконавці проекту, більшістю водіїв проблемами навіть не вважаються: «випадково» непрацюючі паркомати, невидача квитанцій паркувальниками, незнання водіями того, що оплатити стоянку авто можна безготівково – за допомогою програми, при цьому паркувальники ніколи не підказували цього водіям.
Лише одну проблему з виявлених самі автомобілісти також вважали такою – паркування «ялинкою», що створює великі проблеми з проїздом, адже таким чином зайнятий цілий ряд дороги, і часто це призводить до заторів. Робиться це для того, щоб «впихнути» на парковку на третину більше машин, ніж належить, даючи додатковий нелегальний заробіток паркувальникам та їхнім «кришувальникам». Але навіть регулярно стикаючись із такими неправильними парковками, самі водії, тим не менш, продовжують паркуватися саме так, а не паралельно бордюру, думаючи, що так і треба і що іншого виходу немає – всім хочеться залишити машину ближче до офісу або торгового центру.
Взагалі сам паркувальний «бізнес» в Україні – це мерзенне породження «перебудови економіки», яке за нашого потурання продовжує процвітати в країні, що номінально прагне до Європи. А там, куди ми прагнемо, це питання давно вирішене завдяки підземним паркінгам. Але ж для будівництва необхідної кількості паркінгів потрібно капітально вкластися, окупність почнеться лише за кілька років, тоді як сьогоднішня дика парковка – це створення грошей (і чималих) у прямому сенсі слова з повітря.
«Чесну парковку» в Києві громадські організації реалізували на п'яти майданчиках: вул. Прорізна, 27-19; вул. Володимирська, 50; вул. Льва Толстого (від вул. Володимирської до вул. Антоновича); пл. Івана Франка; вул. Басейна, 23/52-11. Всі вони в так званій «першій зоні» – в центрі міста, всі обладнані паркоматами (або через додаток у два кліка можна оплатити), всі вони завантажені «під зав'язку», але при цьому, за даними системи «Майно», всі вони дають дуже скромні надходження до бюджету міста.
Чи потрібно говорити, що «старі» паркувальники сильно не зраділи громадському моніторингу їхньої роботи, впиралися чи просили водіїв не платити за парковку (щоб «не псувати статистику» зростанням грошових надходжень). Цю ситуацію без перебільшення можна вважати яскравою наочною ілюстрацією того, як наша система опирається будь-яким реформам у всіх сферах. І допомагаємо цій системі ми самі, покірно граючи за її правилами: кожен із нас окремо, в душі бажаючи зміни країни, в побуті не поспішає змінюватися сам.
Тим часом міська влада, перейнявшись вибірковим знесенням МАФів і таким же вибірковим ремонтом доріг, абсолютно не прагне будь-що змінювати в сфері паркування, яка окремим чиновникам приносить високий стабільний дохід саме в нинішньому, нереформованому вигляді.
Показовий момент: «старі паркувальники» похвалилися експериментаторам, що працюють на своїх точках багато років, і вже навіть здружилися з тими, хто постійно ставить там машини: вони «бронюють» місця для своїх клієнтів біло-помаранчевими «фішками», що абсолютно незаконно. За це клієнти дають їм чайові і навіть привозять паркувальникам із відпусток магнітики. А на одній з експериментальних парковок її заповзятливий працівник, дізнавшись про проект, зібрав із постійних клієнтів гроші за місяць уперед (таким чином, погіршив надходження до бюджету зі свого майданчика на 20%). Навряд чи власники автомобілів задумалися про те, що стали, таким чином, посібниками справжнісінького крадіжки грошей із міського бюджету, але фактично та юридично йдеться саме про це.
Що можна зробити? По-перше, терміново змінити правила паркування, перш за все відмовившись від паркувальників і автоматизувавши всі розрахунки – через паркомати, за допомогою програми або купівлі місячних абонементів на паркування (вони й зараз формально існують, коштують 630 гривень, але ви спробуйте знайти та купити такий абонемент). По-друге, законодавчо врегулювати правила паркування, посиливши відповідальність водія. А як інакше? Власність зобов'язує.
Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»