Зустріч у Гамбурзі стала першим вербальним контактом президентів США та Росії. Розмовляли Дональд Трамп та Володимир Путін замість запланованих 30 хвилин понад дві години. Формат перемовин на полях саміту G20 був обраний не випадково: обидва світових лідери хотіли «намацати» контекст у непростих відносинах між Росією та США.
Інтриги додавав і той факт, що формат зустрічі не передбачав жодних офіційних прес-конференцій чи брифінгів, лише за бажання самих лідерів якось прокоментувати результати перемовин. Трамп очікувано зробив кілька постів у своєму мікроблозі Twitter, тоді як вустами Путіна традиційно став його прес-секретар Дмитро Пєсков.
Оскільки всього змісту діалогу за зачиненими дверима ніхто, крім двох президентів, не знає, журналістам та експертам доводиться аналізувати лише ті меседжі, які були оприлюднені за результатами розмови, та невербальні сигнали в поведінці лідерів США та Росії.
Під час зустрічі Трамп нарочито випромінював упевненість, яка подекуди видавала зайву нервозність. Крім того, американський лідер своєю мімікою та жестами підкреслено демонстрував діловитість та відкритість до діалогу. Тоді як його візаві був більш стриманим та намагався під час всієї зустрічі не виходити з амплуа такого собі «Джеймса Бонда».
Попри високі очікування, в публічній площині результати зустрічі можна назвати млявими. Тоді як її фактичну вагу поки що оцінити складно. Тим не менш поки що рано говорити про доленосні «прориви» у відносинах двох країн. Радше йдеться про фіксацію та позиційну гру.
Національні інтереси – передусім
Переговорні позиції Дональда Трампа досі перебувають під впливом скандалу з втручанням російських спецслужб у президентські вибори в США. За даними кількох онлайн-опитувань американських телеканалів, більш ніж половина дорослих американців вважають, що відносини Дональда Трампа з керівництвом Росії мають «подвійне дно». Високий відсоток недовіри з боку американського суспільства та істеблішменту змушує президента США постійно наголошувати на своїй непричетності до будь-яких змов щодо втручання у виборчий процес восени-взимку минулого року.
За даними джерел у ЗМІ, саме третина часу розмови двох президентів була присвячена питанню втручання Росії у вибори в США. Пізніше Трамп зазначив у своєму мікроблозі: «Я двічі сильно натиснув на президента Путіна щодо втручання Росії в наші вибори». При цьому він, наче виправдовуючи Путіна, зазначив, що той у відповідь «затято заперечував» усі звинувачення.
Формат розмови тет-а-тет у подальшому дав можливість російській стороні, в кращих традиціях пропаганди, знову використати неоднозначність меседжів Трампа на свою користь. І прес-секретар Дмитро Пєсков, і очільник МЗС Сергій Лавров, коментуючи результати перемовин, зазначили, що Трамп не мав на меті звинувачувати російську сторону у впливах на виборчий процес, а навпаки – нібито поскаржився на своїх опонентів, які прагнуть перебільшити роль Москви в його обранні. Пізніше на прес-конференції в Гамбурзі Путін публічно вкотре заперечив будь-які втручання РФ у виборчі перегони в США.
Зрештою, результатом бесіди з Путіним начебто стало питання створення спільного підрозділу з кібербезпеки». На думку президента США, це дозволить убезпечити держави від «хакерських атак на виборах», а також від «багатьох інших негативних речей». Втім, уже пізніше Трамп написав у своєму Twitter: «той факт, що ми з президентом Путіним обговорювали створення робочої групи з кібербезпеки, не означає, що я впевнений у цьому».
Схоже, що факт створення, як і нестворення такого підрозділу з кібербезпеки, не додає балів американському президенту. Скоріше навпаки: сам предмет розмови щодо втручання Росії у вибори в США додав ще більше запитань, аніж надав відповідей.
Питання Сирії
Чи не єдиним питанням, яким може пишатися Дональд Трамп у розмові з Володимиром Путіним, є попередні домовленості щодо перемир’я в Сирії.
Насамперед йдеться про припинення вогню в Сирії та домовленість про дислокацію сил США, Росії та Йорданії, які будуть це перемир'я підтримувати. Попередньо досягнута домовленість про режим припинення вогню з 9 липня, який поширюється на всі сторони конфлікту, не пов'язані з терористичними організаціями.
Скоріш за все, обидва лідери не бачать подальших «бонусів» від підтримки протистояння в Сирії, тому намагаються знайти вихід, як із мінімальними репутаційними втратами завершити військову кампанію в цій близькосхідній країні. Принаймні зменшити свою присутність та грошові витрати – завдання мінімум для обох президентів.
Обидва світових лідери добре розуміють, що громадянський конфлікт у Сирії має релігійне підґрунтя, а значить, контролювати ситуацію в країні за будь-якого сценарію буде вкрай важко. «Сирійська тема», звісно, матиме продовження, однак зараз було ухвалено рішення взяти тайм-аут.
Український контекст
Саме короткострокове припинення протистояння двох країн у Сирії – не надто добрий сигнал для України. Взагалі, зрозуміти, в якому контексті лідери США та РФ обговорювали «українське питання», складно.
З одного боку, зустріч Трампа з Петром Порошенком, яка відбулася у Вашингтоні, передувала його першому вербальному контакту з президентом Росії. До того ж, за свідченням експертів, Трампу було легше та цікавіше спілкуватися з Порошенком, адже розмова відбувалася без перекладача.
Крім того, напередодні візиту до Гамбургу, перебуваючи в Польщі, Трамп закликав Росію «припинити її дестабілізуючі дії в Україні та інших місцях». Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров повідомив, що позиція США в цьому випадку буде врахована російською стороною.
Безпосереднім результатом перемовин Трампа з Путіним можна вважати домовленість про прибуття до Кремля американського спецпредставника з українського питання Курта Волкера. Держсекретар Рекс Тіллерсон під час свого візиту в Україну вже представив Волкера як координатора всіх зусиль Державного департаменту «з урегулювання конфлікту, що виник після вторгнення Росії до Криму, а потім у Східну Україну». Найближчі кілька днів він вивчатиме ситуацію в Україні та безпосередньо в зоні АТО.
Втім, сподіватися на швидкий прорив в «українському питанні» після зустрічі двох президентів поки не варто. Непрямим свідченням цього є заява РНБО щодо відкладення розгляду законопроекту про деокупацію та реінтеграцію Донбасу до осені. Крім того, очільник Білого дому вкотре дав зрозуміти, що очікуваної зміни формату мирних перемовин, до яких могли б долучитися США, найближчим часом не станеться.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»