На Банковій знову повернулися до ідеї 2016 року: заговорили про створення профільного Міністерства у справах ветеранів. Крім того, парламент рекомендував уряду виділити учасників АТО в окрему соціальну категорію з наданням відповідного статусу. Причина нововведень – некомпетентність і непрофесіоналізм Міністерства соціальної політики.
Таку думку в ексклюзивному матеріалі «Життя після АТО. Навіщо в Україні створюють Міністерство з питань ветеранів?» для «Слова і Діла» висловив політичний експерт Олександр Радчук.
«Такі відомства існують в інших країнах. Наприклад, у США Міністерство у справах ветеранів створено ще в 1930 році. У нас же проблеми тих, хто вирішив захищати свою країну, почали з'являтися ще на рівні отримання статусу учасників бойових дій», – підкреслив Радчук.
Як нагадав експерт, статус УБД нібито має гарантувати його власникам цілий перелік соціальних пільг, але отримати їх виявилося не так просто.
«Лише після того, як самі учасники бойових дій, відслуживши в АТО, поверталися додому й стикалися з чиновницьким свавіллям, вони почали об'єднуватися в громадські організації та відстоювати свої права», – зазначив він.
На його думку, ситуація покращилася, але й бюрократія нікуди не поділася.
«Держава не надто поспішає надавати ветеранам заслужені соціальні гарантії та пільги. Особливо важко дається пільгове виділення землі учасникам АТО, забезпечення житлом сімей загиблих воїнів, виплати за медичне обслуговування. Не завжди держава прийде на допомогу ветерану в разі свавілля з боку роботодавця, який має зберегти на час його служби заробітну плату й місце роботи», – повідомив фахівець.
За його словами, отримати статус і пільги тим, хто служив у добровольчих військових формуваннях, ще важче.
Політолог уточнив, що проблема також і в тому, що держава зовсім не приділяє уваги питанню психологічної реабілітації.
Експерт вважає, що ще однією причиною, чому так активно просувається ідея зі створенням нового міністерства, полягає в рекомендаціях західних партнерів.
«Про міністерство для ветеранів заявили саме під час візиту генсека НАТО в Україну. Адже стандарти НАТО – це не лише новітнє обладнання та підготовка солдатів, а й зміни у ставленні держави до соціальних стандартів і забезпечення не лише тих військових, які перебувають на службі, а й тих, хто ризикував своїм життям і здоров'ям раніше», – пояснив він.
На думку експерта, проблемами ветеранів потрібно займатися на державному рівні, тому альтернативи створенню такої структури немає.
«Відкрите питання: чи буде діяльність нового відомства ефективною? Спроби створення таких структур, які б вирішували військові питання, були й раніше. Перш за все йдеться про Міністерство інформаційної політики та Міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України. Але навряд чи після створення відомств виклики в цих галузях зменшилися», – зазначив Радчук.
Політолог уточнив, що багато залежатиме від того, хто саме очолить нове міністерство.
«Для спілкування з колишніми АТОвцями потрібна людина, що володіє сильним авторитетом і довірою в цієї соціальної групи. Одним із реальних кандидатів може стати колишній волонтер, екс-голова Луганської ВЦА Георгій Тука», – додав експерт.
Підсумовуючи, він підкреслив, що роботу із захисту соціальних прав ветеранів, їхню психологічну реабілітацію та реінтеграцію важливо починати на рівні громад.
«З огляду на продовження конфлікту на Донбасі, кількість ветеранів лише зростатиме. Тому проблем із реінтеграцією воїнів АТО в мирне життя не уникнути. Але чи зможе вирішити цю непросту задачу ініціатива зі створення окремого міністерства – питання радше риторичне», – резюмував Олександр Радчук.
Докладніше читайте в матеріалі «Життя після АТО. Навіщо в Україні створюють Міністерство з питань ветеранів?».