У вівторок, 25 липня, палата представників Конгресу США розгляне законопроект про нові санкції щодо Росії, Ірану та КНДР. Адміністрація президента США Дональда Трампа висловлює готовність підписати цей документ. Якщо подивитися на цей нього, то стане очевидно, що він не лише захищає позицію України, а й просуває інтереси США, перш за все, в Європі. Саме тому європейці не в захваті від деяких положень законопроекту. Від того, наскільки вони сприймуть результати голосування в Конгресі, буде зрозумілим їхнє бажання підтримувати режим санкцій проти РФ.
Новий санкційний законопроект щодо Росії, який розглядатиметься Конгресом у вівторок, 25 липня, містить кілька положень, що стосуються України. Наприклад, документ передбачає жорсткий моніторинг діяльності проросійських політичних організацій і громадських рухів у Європі та в усьому світу. Президент США протягом трьох місяців має представити Конгресу доповідь про результати цього моніторингу, зокрема про роботу різних ЗМІ, які фінансуються Росією.
Ці положення важливі для України, тому що саме за допомогою проросійських політичних організацій і ЗМІ Росії вдалося дестабілізувати ситуацію в нашій країні в 2014 році. Ці спроби тривають досі.
Крім того, законопроект передбачає посилення санкцій на надання технологій для видобутку корисних копалин. У цьому ж зв'язку США активно виступають проти проекту газопроводу «Північний потік-2». «Завдання – змусити «Газпром» тягнути трубу виключно за власний рахунок, закривши для нього й підрядників можливість кредитуватися на Заході. Логіка проста – «Газпром» і без того вліз у дорогі проекти, які реалізуються практично за його рахунок», – пояснив ситуацію відомий російський блогер Анатолій Несміян (el-murid).
Проект «Північний потік-2» передбачає будівництво двох ниток газопроводу загальною потужністю 55 мільярдів кубометрів газу на рік від узбережжя Росії через Балтійське море й до Німеччини. Таким чином Росія намагається знизити свою залежність від газотранспортної системи України й знайти нові можливості для того, щоб збувати свій газ. В американському ж законопроекті удар по «Північному потоку» пояснюється прагненням знизити залежність європейських союзників від російського газу, а також його «шкідливим впливом» на енергетичні реформи в нашій країні.
Також законопроект пропонує заборонити президенту США одноосібно ухвалювати рішення про зняття санкцій без узгодження з Конгресом. Попри таке звуження повноважень, адміністрація Трампа в особі його нового прес-секретаря Сари Сандерс дала зрозуміти, що президент США підпише документ у разі його ухвалення.
Це також дуже позитивний сигнал для України, тому що він знімає будь-які побоювання щодо того, що Дональд Трамп захоче пом'якшити санкційну політику щодо Росії. Ці побоювання, нагадаємо, мали місце в нашій країні в зв'язку з обранням Трампа на посаду президента США. Можливо, Трамп і хотів би «перезавантажити» відносини з Росією, але змушений зважати на позицію Конгресу, в якому достатньо «друзів України».
Крім того, торпеда під «Північний потік-2» цілком відповідає й логіці самого Трампа, який, нагадаємо, 30 червня, виступаючи в Міністерстві енергетики США, проголосив «золотиу добу» енергетичного бізнесу США, реалізація якого стане можливою шляхом збільшення поставок енергоносіїв на ринки Східної Європи та Азії. У тій заяві президента США фігурувала й Україна, якій «потрібні мільйони тонн вугілля».
Іншими словами, у США хотіли б захопити енергетичний ринок Європи, вибивши звідти росіян. Це, мабуть, і викликає опір європейців. Зокрема, голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер висловив побоювання щодо того, що нові санкції завдадуть шкоди інтересам європейських компаній, які беруть участь у будівництві газопроводу «Північний потік-2». У Брюсселі хотіли б отримати від Вашингтона запевнення в тому, що нові санкції не будуть спрямовані проти інтересів Євросоюзу. Крім того, в ЄС можуть визнати ту частину американських санкцій, що стосується енергетичного сектора, недійсною на території Євросоюзу.
Таким чином, саме реакція Євросоюзу на новий виток антиросійських санкцій покаже, чи готовий західний світ єдиним фронтом виступати проти російської агресії в Україні, чи все ж економічні інтереси поступово перемагають політику.
Денис Попович, спеціально для «Слова і Діла»