«Є тільки МіГ поміж Путіним з Гройсманом», - це якщо коротко про враження від польоту верховного головнокомандувача Збройних Сил України з Києва до Вінниці (ледь не написав «від польоту над гніздом своєї бізнес-імперії», а потім згадав, що на час президентства Петро Порошенко нібито відійшов від бізнесу). Що й казати, на бойовому винищувачі глава держави круто обійшов прем'єрську баржу з херсонськими кавунами і посів гідне місце в галереї мемів. «Але ж це ж дуже серйозно - президент воюючої країни показав таким чином нашу військову міць ворогу та всьому світові», - можуть вигукнути не тільки платні порохоботи, а й цілком незаангажовані домогосподарки. Тож чому цей політ викликав набагато більше гіркої іронії, аніж гордості за наші ПС? Розбираємося.
Гострий на язик, але справедливий дипломат, блогер і громадський діяч Богдан Яременко зазначив, що, наприклад, до Дня працівників ЖЕКів президент не почистив сміттєзбірник в під'їзді багатоквартирного будинку десь в Житомирі, а в День таксиста не підвіз когось з аеропорту Одеси до центра міста, залишив поза увагою глава держави і День геолога ба навіть День психолога. Перелік проігнорованих президентом України професійних свят в пості пана Яременка у Facebook наведений досить довгий, але сенс простий: глава держави обрав для свого піару дорогий політ на винищувачі тоді як наша авіація всі 3 з гаком роки війни взагалі не бере участі в звільненні окупованих територій через нашу неспроможність подавити засоби протиповітряної оборони ворога.
Тепер про ворога - як не бридко, але доведеться. Лише тому, що Петро Порошенко сам загнав себе в контекст улюблених піар-витівок лідера країни-агресора Володимира Путіна і змусив себе із ним порівнювати. Зрозуміло, перші ж фотожаби на тему польоту Порошенка на винищувачі складалися зі співставлення його фото з літака з аналогічним зображенням Путіна, який любить політати на російських військових літаках. І порівняння це було, на жаль, зовсім не на користь Петра Порошенка. Не лише через його не надто спортивну статуру. Якщо Путін може похвалитися військовими перемогами в віроломних агресіях проти Грузії, України, сирійської опозиції тощо, то в активі Петра Порошенка тільки не надто успішні бої з його політичними опонентами. І єдиним цінним трофеєм Порошенка можна було б вважати президентську булаву, якби його перемога на виборах не була б насправді авансом довіри народу України. Яку (довіру) президент, м'яко кажучи, виправдав поки далеко не в повній мірі. Ну і чи варто було позувати в радянсько-російському літаку виробництва компанії «Мікоян і Гуревич»? ..
Але навіть найбільшим нашим гострословам не вдалося пожартувати над українським президентом так само хвацько, як принижують свого лідера бійці російського пропагандистського фронту! Ні, вони ж бо його намагаються звеличувати, а жертви пропаганди - російський народ - це саме так і сприймає. Але хіба може людина з нормальною психікою спокійно реагувати на «геніальні» пасажі в пресі численних вилизувачів Путіна? Політ Порошенка збігся в часі з дводенною відпусткою російського лідера, яку Путін провів у російській глибинці в компанії іншого чоловіка - міністра оборони РФ Сергія Шойгу (і всім гомофобним росіянам це здається, чомусь, цілком природним). Низькорослий дідуган зі спотвореним ботоксом обличчям, в сонцезахисних окулярах і з голим торсом (навіщо, адже глядачеві відкривається вже відверто в'яла шкіра?!) і з дохлою «свіжоспійманою» щукою - все це викликаєв росіян неконтрольовані приступи гордості за свого «мачо»! А щоб підсилити цей ефект пропагандисти намагаються принизити президентів інших країн «невигідним» порівнянням зі своїм вождем: «Цікаво спостерігати, як на новини про відпочинок Путіна реагують інші. Наприклад, український президент, не бажаючи, щоб ЗМІ його країни приділяли забагато уваги спійманій Путіним щуці, був змушений сьогодні влізти в кабіну літака-винищувача. Можна також згадати, як днями позував з автоматом на полігоні глава Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов. А новий президент Монголії й зовсім пішов второваною стежкою, активно використовуючи в політичному образі свої досягнення колишнього самбіста»!!! Коли б я ще цитував (прости, Господи!) російську пресу, але не можу втриматися від ще однієї цитати: «З'ясувалося, що західні ЗМІ з інтересом стежили за відпусткою президента РФ Володимира Путіна в Туві в Південному Сибіру. Багато хто з іноземних журналістів відзначили хорошу фізичну форму російського лідера, підкреслювали його «потужний торс» і прагнення до активного способу життя. Коментарі іноземних журналістів були витримані в поважному і стриманому тоні»!
Що тут скажеш? У Північній Кореї, зокрема, всерйоз повідомляли громадянам і про перемогу своєї збірної на чемпіонаті світу з футболу, і про політ їхнього космонавтів на Сонце. Тільки-но російський інтернет нарешті замкнеться сам в собі і остаточно відгородиться від зовнішнього світу (а вже є з цього приводу проект «Чебурашка»), то росіяни зможуть дізнатися, наприклад, від Дмитра Кисельова про те, що їм вдалося-таки перетворити США на «радіоактивний попіл». Втім, залишимо цю тему для фахівців з масового психозу та інших суміжних профілів. На жарти росіян над нашим президентом не варто серйозно реагувати, адже витівки їхнього лідера – це просто суцільний треш: то він хлопчика чомусь в живіт поцілує, то навчить літати на нерест стерхів, то благословляє схрещування тигра Амура з козлом Тимуром, то дістане «з дна морського» заздалегідь підготовлені амфори. Хоча Кремль був змушений визнати, що амфори Путін знайшов не випадково – настільки незграбно була вигадана та історія. Автори цього невдалого піар-ходу вже прибирають сніг в Сибіру?
То чи варто було Порошенкові наслідувати Путіну, та ще й витрачати на це чималі бюджетні гроші? При тому, що на весь цей рік фінансування Повітряних сил України визначено в розмірі всього лише 38 мільйонів доларів. Чи варто було змагатися в піарі наших Повітряних сил з Повітряно-космічними силами РФ? До речі, навіщо з назви Військово-Повітряних Сил України прибрали слово «військово»? Може я і не правий, але словосполучення «Повітряні сили» здається якимось несерйозним, що нагадує «повітряний поцілунок» ... Однак я не військовий і говорю лише про своє сприйняття цієї назви як суто цивільна людина - можливо, тут є якась невідома мені логіка. Отже, навіщо Петро Порошенко, немов Хрещатиком, пронісся у винищувачі від Києва до Вінниці? Є чим пишатися сьогодні нашим Повітряним силам? Згідно довідників, «за кількісним показником військова авіація України в 1992 році поступалася лише авіації США, Росії та Китаю, будучи найчисленнішою в Європі. До складу ВПС України були передані три повітряні армії (1100 бойових літаків)». Після анексії/здачі Криму, згідно з офіційною інформацією, ПС України втратили об'єкти інфраструктури на території Кримського півострова, частину авіатехніки та військового майна (зокрема, на аеродромі Бельбек були безповоротно втрачені абсолютно справні сім МіГ-29, два МіГ-29УБ і три Л-39). Напевно, суботній піар-хід верховного головнокомандувача Збройних Сил України був би виправданий лише в разі підготовки Повітряних Сил до активної участі у звільненні окупованих Криму і Донбасу, але це практично нереально. Може, Порошенко хотів нам нагадати, що він – президент воюючої країни? Але ми і так про це пам'ятаємо, отримуючи чи не кожен день трагічні звістки з фронту... Виходить, що «воював» Порошенко (в сенсі піару), швидше за все, з горезвісними «кавуновими баржами» Гройсмана, а зовсім не з Путіним. Ну і слава Богу, бо, наприклад, фото напівоголеного Петра Олексійовича з дніпровським сомом у руках (і в супроводі міністра оборони Степана Полторака, прем'єра Володимира Гройсмана, лідера фракції «НФ» Максима Бурбака або навіть Олега Ляшка) були б уже точно не для слабкодухих.
Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»