«Маю сказати, що багато чим зобов'язаний підтримці прем'єр-міністра Гройсмана, першого віце-прем'єра Кубіва, віце-прем'єра Кістіона, голови наглядової ради УЗ Кравцова», – написав у зв'язку з відставкою директор «Укрзалізниці» Войцех Бальчун. Про міністра інфраструктури Володимира Омеляна – ні слова. І дивно, і ні. Ні – тому що вся країна вже втомилася від їхньої публічної гризні, яка ніяк не йшла на користь нашим потягам. А дивно тому, що лише в Україні могли додуматися відокремити державну залізницю від профільного міністерства. Про короткий, але яскравий «польський період» наших залізниць поміркуємо коротко та яскраво.
У соцмережах нещодавно пройшла невелика хвиля в зв'язку з постом якоїсь пані, якій було соромно за наші потяги перед ... якимись попутниками поляками. А за поляка Войцеха Бальчуна на чолі «Укрзалізниці» перед Україною нікому не соромно? А за те, як цей видатний топ-менеджер і його формальний шеф, міністр інфраструктури України, міряються кардинально різними показниками роботи залізниць і на всю країну сперечаються про те, хто з них бреше?
«Внутрішній голос мені підказує: сьогодні почуємо про відставку Войцеха Бальчуна» – це прогноз не від Олени Курилової (екстрасенс – авт.), як мені здалося спочатку. Придивившись, я побачив, що написав цей анонс сьогодні рано вранці в Twitter заступник голови «Мінокупації» (міністерства з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб) Георгій Тука. Дивно, що він вліз у цю історію. Хоча, наприклад, за лагодження кондиціонерів у свіжовідремонтованих вагонах і за звільнення недбайливих чиновників ми маємо дякувати віце-прем'єру з євроінтеграції Іванні Климпуш-Цинцадзе – лише після її повідомлення в соцмережах «Укрзалізниця» помітила дивну закономірність: влітку в нас спекотно, а при непрацюючих кондиціонерах навіть провідники непритомніють. Усе змішалося в будинку уряду Гройсмана.
До цих новин (і анонсів) останніх днів і годин варто додати ще таку: Окружний адмінсуд Києва визнав незаконною січневу постанову уряду про виведення «Укрзалізниці» з-під контролю Мінінфраструктури та пряме підпорядкування Кабміну (читай – прем'єр-міністру). Про ту ситуацію й про становище в транспортному підприємстві-гіганті я писав півроку тому, й відтоді нічого не змінилося на краще. Бальчун продовжує рапортувати про успіхи та прибутки, а міністр Володимир Омелян продовжує спростовувати переможні реляції поляка. З останніх даних: «Укрзалізниця» заявляє, що за першу половину цього року отримала 122,5 мільйонів гривень чистого прибутку (порівняно зі збитками в 3,77 мільярда за першу половину 2016 року). Міністр Омелян докладно розносить ці заяви в пух і прах: прибуток цього року він пояснює позитивною курсовою різницею в 1,23 мільярда гривень, а «мінуси» (3,79 мільярда за січень-червень 2016-го) – курсовим збитком у 1,4 мільярди. Крім того, «Укрзалізниця», за словами міністра, завищила чистий прибуток цьогоріч шляхом штучного розтягування термінів амортизації та доведення окремих основних засобів до нульової вартістю (в грошовому вимірі це дало ефект в 1,72 мільярда), а також перенесення капітальних ремонтів основних коштів із собівартості на капітальні інвестиції (це ще майже півмільярда). Володимир Омелян також повідомляє: за результатами першого півріччя 2017 року показник EBITDA «Укрзалізниці» склав 9,1 мільярда гривень (на 11%, менше, ніж у першому півріччі 2016 року).
«Укрзалізниця» повернулася додому! Так рішення Окружного адміністративного суду Києва повернути підприємство йому в підпорядкування прокоментував міністр Омелян. Дякуємо, що хоч не написав «до рідної гавані». Чи добре це? Зважаючи для кого. Для політичних балів Володимира Омеляна в його протистоянні з тезкою Гройсманом – так. І навіть не важливо зараз, що уряд це рішення, звичайно ж, оскаржить. І зовсім не важливо, чи пов'язана сьогоднішня відставка Бальчуна з цим рішенням, чи ні. Для ладу в транспортному господарстві це також добре, адже забрати в Мінінфраструктури залізницю – це вам не вилучити коньяк із рошенівських цукерок «Стріла». Це радше як перепідпорядкувати групу духових інструментів від диригента оркестру безпосередньо балетмейстеру: навіщо? Адже нашому «головному танцюристу» Гройсману й без залізничного господарства постійно щось заважає.
Але чи зможе там навести лад конкретно міністр Омелян – це велике питання. Просто тому, що підприємство вже було в його підпорядкуванні, й він давав багато обіцянок на тему залізниць. Але чи залізними виявилися його обіцянки? «Слово і Діло» змушене авторитетно констатувати: Володимир Омелян виконав лише 5% від загального числа своїх обіцянок на посаді міністра інфраструктури. Зокрема, приклад конкретно з приводу «Укрзалізниці»: Омелян обіцяв до кінця 2016 року капітально відремонтувати близько 100 пасажирських вагонів «Укрзалізниці». Не виконав: 26 cічня 2017 року Володимира Омелян відзвітував, що в 2016 році був проведений ремонт лише 21 пасажирського вагона. Звичайно, міністр наполягає, що це проблема Бальчуна, але весь фокус ситуації не знімає з нього політичної відповідальності. Є й інші цікаві обіцянки Омеляна, але простіше всім охочим ознайомитися з ними окремо.
Чи є відставка Бальчуна перемогою для міністра інфраструктури? Моральною сатисфакцією точно є, але в поїздах нам то холодно, то жарко зовсім не від цього. А відставку Бальчуна пов'язувати з поганими показниками роботи «Укрзалізниці» та його постійною брехнею також не варто – радше це частина кампанії з позбавлення нас заїжджих топ-менеджерів: цілої команди грузинів, американки Наталії Яресько (Уляні Супрун приготуватися?), тепер ось від поляка Бальчуна. Інтереси великого бізнесу, зав'язаного на «Укрзалізниці», навряд чи постраждають від відставки Бальчуна, адже в більшості своїй це сфера діяльності людей із найближчого оточення нинішнього президента та його попередника-втікача (а часто це одні й ті самі люди). Щоправда, прокуратура буквально днями порадувала: «Укрзалізниці» вже цього тижня передадуть тисячу заарештованих раніше напіввагонів, що належали фірмі екс-голові Міндоху Олександра Клименка.
Але з чим усе ж пов'язана відставка Бальчуна, якого лише півроку тому взяв «під крило» особисто прем'єр-міністр? Можливо, відповідь криється в тому, що кілька днів тому генпрокурор Юрій Луценко попросив прем'єр-міністра Володимира Гройсмана не подовжувати контракт із главою «Укрзалізниці». Мотивував своє прохання Луценко тим, що прокуратура (та інші органи) розслідують чи не сотню кримінальних проваджень за фактами привласнення, розтрати, заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами УЗ. Крім того, підприємство продовжує й цього року торішню практику постійних покірливих програшів у судах всім комерційним структурам, що подає проти неї позови, й суми компенсацій за рахунок бюджетних коштів обчислюються вже десятками мільйонів!
Окрім економічних справ, є й розслідування військової прокуратури про розголошення залізничниками відомостей, що становлять державну таємницю. До речі, а скільки таємниць відвезе із собою до Польщі музикант і шоумен Войцех Бальчун? До нього в прокуратури питань немає? Навряд чи, адже якщо Бальчун почне говорити все, що знає, то не оминути лиха багатьом видатним діячам фракції БПП, якою до призначення генпрокурором керував Луценко (братам Дубневичам та Ігорю Кононенку як мінімум). Тому навіть звіту Бальчуна, анонсованого місяць тому, не було, а саме після цього мало розглядатися питання про продовження (або непродовження) контракту з ним. Зате в прощальному пості поляк відзвітував: «Я весь час мав повну підтримку від сім'ї в Польщі, але незмінно ключовим елементом мого життя тут була туга за родиною, яка змушена була приймати наслідки моєї міжнародної місії».
Що ж, чи повернеться в рідну гавань «Укрзалізниця», це ми ще подивимося, а Бальчуна та його сім'ю вже можна привітати з поверненням того в рідне лоно. І всіх нас заодне, шановні пасажири.
Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»