За підсумками виборів до Бундестагу Ангела Меркель вчетверте стане канцлером Німеччини. Очолюваний нею блок ХДС/ХСС здобув перемогу на виборах, виборовши 33% голосів виборців (246 мандатів). Втім, цього разу найцікавіше відбуватиметься не під час виборів, а після них. Провладна партія вперше з 1949 року показала найнижчий результат, і вже втратила підтримку свого партнера з попередньої коаліції – Соціал-демократична партія Німеччини оголосила про перехід до опозиції. «Есдеки», які є найстарішою чинною партією Німеччини, отримали 20,5% голосів (153 мандати), що стало одним із найнижчих результатів із часів відновлення діяльності політсили в 1945 році.
Загалом до Бундестагу пройшли 6 політичних партій. Інтрига полягає в тому, що без соціал-демократів ХДС/ХСС буде складно знайти партнерів серед інших політсил, щоб сформувати стабільну коаліцію. На заваді цьому стануть не лише низькі рейтинги поки що правлячої партії, але й політичні амбіції її потенційних партнерів, які будь-що прагнуть відмежуватися від занадто поміркованої політики Ангели Меркель і запропонувати більш оригінальні ідеї розвитку держави.
Нарешті, вперше з часів завершення Другої світової війни до Бундестагу обрана праворадикальна партія «Альтернатива для Німеччини» (АдН), яку в народі називають правонаступницею нацистської НСДАП. Праві популісти, як уже охрестили радикалів у ЗМІ, зовсім не проти таких порівнянь: їхній основний електорат проживає переважно в східній частині країни, на колишніх теренах прорадянської НДР. Партія отримала 12,6% голосів та 3-тє місце за результатами підрахунку голосів (94 мандати). Це майже 1/7 частина депутатського складу Бундестагу, що на перший погляд не видається аж занадто загрозливим, проте ризики досить суттєві. Крім неприхованої риторики щодо титульної німецької нації та зневаги до мусульманського світу, АдН у своїй передвиборчій програмі зайняла ще й проросійську позицію.
Втім, на заваді популяризації ідей АдН стоять інтереси переважної більшості німецького суспільства, яке за останні 30 років звикло до стабільності та потужного економічного розвитку. Та навіть у такому розвиненому суспільстві не варто забувати про загрози та можливу дестабілізацію, адже ще 5 років тому такі результати АдН ніхто б і не спрогнозував. Що ж потрібно зробити Ангелі Меркель, щоб нейтралізувати загрозу?
Переможна поразка?
Проблема з правими популістами тривожить не лише політичні еліти, але й пересічних німців. Деякі з них одразу після оголошення результатів екзит-полів зібралися на імпровізований мітинг, щоб висловити свій протест проти проходження АдН до парламенту.
Однак факт залишається фактом. І в ХДС/ХСС, і в опозиційній СДП уже розмірковують про подальшу стратегію діяльності, щоб переконати суспільство в цінності стабільного курсу Німеччини. Перебуваючи в єдиній коаліційній команді, СДПН втратила більше підтримки своїх виборців, аніж їхні союзники на чолі з Ангелою Меркель. Лідер соціал-демократів Мартін Шульц потрапив у тінь своєї більш впливової соратниці й після результатів виборів оголосив про перехід до опозиції, щоб зберегти бодай якісь рейтингові позиції.
Без СДПН Меркель буде важко, проте з 2005 року, відколи вона вперше стала канцлером, очільниці ХДС/ХСС не вперше вибудовувати складні коаліційні зв’язки з потенційними партіями-партнерами. В новому парламенті їх залишається лише дві – ліберали з «Вільної демократичної партії» (ВДП), які змогли вибороти 10,7% (80 мандатів) голосів виборців, та «Союз-90»/«Зелені» із підтримкою у 8,9% (67 мандатів). Ще одна політична сила – Ліва партія – здобула 9,2% (69 мандатів) підтримки німців і також стане однією з трьох опозиційних партій. Тож наразі інтрига зберігається не лише в таборі майбутніх провладних коаліціантів, але й серед потенційних альянсів серед опозиціонерів.
«Союз Ямайки»
Великого вибору для формування нової коаліції у ХДС/ХСС немає. Для бодай якоїсь стабільності до партнерства бажано було б долучити і демократів, і «зелених». Разом така коаліція нараховувала б 393 голосів із загальної кількості в 709 мандатів у Бундестазі.
Ще в понеділок Меркель висловлювала припущення про відновлення перемовин із соціал-демократами про продовження формату «великої коаліції» двох партій ХДС/ХСС та СДПН у новому парламенті. «Звісно, ми шукатимемо діалог як із ВДП, так і із «зеленими». Але я додам: також і з СДПН», – зазначила Меркель. Втім, Мартін Шульц уже за кілька годин остаточно відкинув будь-яку можливість продовжувати перемовини про створення нової коаліції з блоком Меркель.
Тож наразі німці очікують заяви про створення так званої «коаліції Ямайки» – за кольорами трьох політичних партій ХДС/ХСС (які в символіці використовують чорний колір), ВДП (жовтий колір) та «Союз 90/«Зелені» (зелений колір). Найсильніші переговорні позиції зараз у вільних демократів: за підсумками виборів вони показали найбільший приріст після правих популістів – у плюс 5,9% від результатів попередніх виборчих перегонів.
Якщо в ХДС/ХСС та ВДП уже був досвід співпраці в коаліції в середині 2000-х, то залучити «зелених» буде не так просто, адже з ними у вільних демократів існує одна суттєва ідеологічна розбіжність. Вона полягає в тому, що ліберали взагалі не визнають самої ідеї залежності між людською діяльністю та змінами в кліматі, що є базовою ціннісною установкою «зелених». Всі решта питань – податки, збільшення чи зменшення витрат на оборону, міграційна політика – попри значні відмінності в поглядах, все ж можуть стати предметом коаліційних перемовин. Варто зауважити: без «зелених» більшість ХДС/ХСС та ВДП буде вкрай нестабільною, а для результативних голосувань у Бундестазі доведеться щоразу шукати партнерів на стороні.
Останній кредит довіри
Нарешті найдраматичнішим результатом виборів є суттєве падіння рейтингів правлячої партії та приріст майже 8% у правих популістів. Експерти не сумніваються: левова частка успіху АдН належить провальній політиці Меркель у зовнішніх справах та в питанні щодо міграційної політики.
Безумовно, попри незначний шанс перевиборів (у разі, якщо партії таки не зможуть домовитися про коаліцію), Меркель таки сформує уряд. Втім, відтепер кожен її крок буде вирішальним для рейтингів ХДС/ХСС.
Поява представників ВДП у спільному уряді з ХДС/ХСС однозначно позначиться на зовнішній політиці Німеччини. Адже вільні демократи є противниками фінансової інтеграції з країнами членами-ЄС, виступають за припинення програм допомоги ФРН для більш слабких країн Євросоюзу, не приховують намірів повернути біженців із Близького Сходу додому після того, як ситуація в регіоні стабілізується.
Окрім міграційних викликів та потенційної ситуації з критикою зближення з ЄС всередині коаліційної більшості, у Меркель вперше за останні 5 років з’явиться одразу два потужних центри опозиції зі своїми фракціями в Бундестазі. Це колишні партнери СДПН та «Альтернатива для Німеччини». При чому обидві гратимуть на протиріччях німців щодо того самого міграційного питання. СДПН планує об’єднати поміркованих громадян, які вважають, що політику Меркель щодо мігрантів потрібно поступово змінювати, щоб вберегти німецьке суспільство від подальших кризових викликів. АдН гратиме зовсім іншу роль: як колись нацисти поширювали ненависть до євреїв, так і праві популісти не проти пограти на суперечливих почуттях німців до мусульман.
Нарешті, для України як поява нових партнерів в уряді Ангели Меркель, так і такої сили, як АдН, у Бундестазі також не обіцяє нічого доброго. В партійній програмі ХДС/ХСС дії РФ проти України названі війною, й позиція Ангели Меркель чітка: врегулювати конфлікт на Донбасі потрібно шляхом імплементації Мінських угод та продовження політики санкцій щодо Росії. А от вільні демократи кілька разів змінювали свої позиції щодо «українського питання», пропонуючи то визнати Крим за Росією, то «заморозити» суперечливі питання й почати діалог для поліпшення відносин із Кремлем.
Представники СДПН також не раз висловлювалися за налагодження відносин з РФ після того, як на Донбасі з’являться миротворці. В «Альтернативі для Німеччини» взагалі не вважають проблемою ситуацію в Україні. В програмі партії та її передвиборчій кампанії багато разів висловлювалися думки щодо поновлення дружніх відносин із Росією, не згадувалося про анексію Криму чи можливість врегулювання ситуації на Донбасі. Крім того, праворадикали вважають поганою ідеєю розширення НАТО на схід. Подекуди заяви керівників АдН узагалі вражають своїм цинізмом. Так, заступник голови партії Александр Гауланд вважає доречним піддати сумніву суверенітет України задля того, щоб вирішити «українське питання» та гарантувати мир усій Європі. «Значна частина України, де проживають здебільшого католики, має своє історичне право йти своїм шляхом. Водночас ті регіони, де домінують росіяни, так само мають право зв'язати свою долю з Росією. Через це не треба воювати. Про це можна спокійно домовитися», – вважає один із лідерів партії.
Цікаво, що така позиція щодо України серед поки що ще слабких правих популістів перекликається з ідеями «русского мира», а саме з можливістю федеративного устрою та фактичного поділу української держави на сфери впливу. На жаль, ця ідея знаходить прихильників не лише серед радикально налаштованих німців, а значить, потенційна загроза для зміни зовнішньополітичного курсу ФРН таки існує.
Розуміє це й Ангела Меркель. Наразі експерти одним із перших її політичних кроків вбачають відмову від посади голови партії ХДС/ХСС та вирішення питання мігрантів. Від ефективності в останньому питанні залежатиме, чи зможе канцлер залучити на свій бік нових прихильників і зламати плани правих популістів та опонентів із більш поміркованих політичних сил.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»