Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова звільнили з-під варти й видали Туреччині. За офіційною версіэю, звільнення політв'язнів стало можливим завдяки домовленостям Порошенка й Ердогана під час приїзду останнього до Києва. Політичні торги могли проводитися за кількома напрямками.
Таку думку в ексклюзивному матеріалі «Санкції і газ. Чому Туреччина допомогла звільнити Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова» для «Слова і Діла» висловив журналіст, військовий експерт Денис Попович.
«Ахтем Чийгоз 11 вересня отримав 8 років колонії суворого режиму, нібито за
«організацію масових заворушень». А 27 вересня Сімферопольський районний суд призначив Ільмі Умерову покарання у вигляді дворічного перебування в колонії-поселенні. Вже тоді адвокат Чийгоза повідомив, що в РФ використовуватимуть вирок у політичних торгах. А після звільнення полонених ЗМІ РФ передали слова адвоката про те, що «механізм звільнення кримських політв'язнів найкраще можуть пояснити в Кремлі», – нагадав журналіст.
Експерт відзначив і той факт, що політв'язні не просили про помилування Путіна, а значить, обмін на когось у цій ситуації не передбачався.
На думку журналіста, яка б офіційна версія не звучала, навіть якщо в Порошенка й Ердогана були якісь домовленості, без волі Путіна звільнення Чийгоза та Умерова було б неможливим. Значить, були умови, які змусили Путіна на такий крок, додав він.
«Інтереси турецької й російської сторін перетинаються в сирійському конфлікті, що цілком могло бути предметом торгів», - припустив Попович.
Аналізуючи події, експерт звернув увагу на доводи російського блогера, за словами якого РФ залучена в сирійську війну через намір за будь-яку ціну побудувати газопровод в обхід України.
«Першим обхідним шляхом є «Північний потік», а другим – «Турецький потік», який планується запустити з Краснодарського краю дном Чорного моря, а потім через західну частину Туреччини направити його до південно-східної частини Європи. Однак рентабельним цей проект стає лише в тому разі, якщо через нього буде запущений іранський або катарський газ, який має піти через територію Сирії. А це неможливо, якщо не зберегти дружній для РФ режим Башара Асада», – підкреслив Попович.
Водночас він наголосив, що з реалізацією «Турецького потоку» виникли проблеми через несприятливу для РФ військову ситуацію в Сирії.
«Тому звільнення видних кримськотатарських діячів могло стати необхідною «платою» за рішення хоча б частини з них», – уточнив експерт.
Журналіст не виключив, що звільнення в'язнів могло бути пов'язане і з санкціями проти РФ за анексію Криму.
Також, на його думку, в тому, що місцем для видачі кримських татар обрана Туреччина, немає нічого дивного.
«На території Туреччини проживає велика кримськотатарська діаспора чисельністю не менш ніж 2 мільйони осіб – у десять разів більше, ніж у Криму. Ці люди підтримують зв'язок із Кримом, шанують Мустафу Джемілєва. Самі кримські татари їздять до Туреччини, в тому числі й на навчання. Тому інтерес Анкари до долі видатних кримськотатарських громадських діячів не викликає подиву», – резюмував Денис Попович.
Докладніше читайте в матеріалі «Санкції і газ. Чому Туреччина допомогла звільнити Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова».