Вчора Сполучені Штати Америки сколихнула непересічна новина: головний політтехнолог президентської кампанії переможця минулорічних виборів Дональда Трампа, його екс-радник Пол Манафорт здався детективам Федерального бюро розслідувань.
Манафорту закидають звинувачення одразу за 12 пунктами, серед яких змова проти держави, змова з метою відмивання грошей, надання незаконних послуг в якості агента для іноземних замовників, неправдиві заяви та відмова подавати звіти про власні іноземні банківські й фінансові рахунки.
Те, що Пол Манафорт здався ФБР, свідчить про серйозність звинувачень на його адресу та відповідну якісну роботу детективів. В США підозрювані, як правило, добровільно здаються лише в одному випадку: якщо точно знають про «залізні» аргументи слідства в доказовій базі. А це означає, що підозрюваний згоден на співпрацю зі слідством, внаслідок чого може суттєво скоротити собі термін можливого ув’язнення в разі відповідного рішення суду.
У тому, що Манафорт не уникне покарання, впевнені майже всі американські оглядачі. Кількість та ступінь обвинувачень навіть у разі вдалої адвокатської роботи не зможе забезпечити цілковитого виправдання для Манафорта. Скоріш за все, він зможе розповісти вражаючі позалаштункові подробиці президентської кампанії Дональда Трампа, які стануть справжньою сенсацією для всього світу й гарантовано спричинять непрогнозовані зміни в політичному житті США.
Війна зі спецслужбами
Від самого початку, відчуваючи, що пахне смаженим, Дональд Трамп та його команда вели активну боротьбу за вплив на американські спецслужби. Неоднозначні заяви нового президента США консолідували відразу три американські спецслужби – Федеральне бюро розслідувань (ФБР), Центральне розвідувальне управління (ЦРУ) та Національне агентство з питань безпеки (НАБ).
Разом із військовими спецслужби в США є найбільш впливовими гравцями, які визначають стратегію поведінки держави як у зовнішньо-, так і у внутрішньополітичних справах. Спроби Трампа їх реорганізувати зумовили різку відповідь у вигляді компромату та відповідних розслідувань.
Вочевидь, «ниточки» та «зачіпки» у справі про ймовірний вплив Росії на результат виборів у США таки привели до головних дійових осіб у передвиборчому штабі Трампа. А те, що президенту майже рік не вдавалося бодай якось зламати супротив спецслужб, вкотре свідчить про неймовірно високий рівень професіоналізму тамтешніх правоохоронних органів і сталість американських політичних традицій та інститутів.
Початком кінця Дональда Трампа називають його рішення про звільнення очільника ФБР Джеймса Комі в травні цього року. Останній очолював розслідування ФБР щодо можливих зв'язків членів передвиборчого штабу Трампа з Росією. Формальним приводом для звільнення стало те, що Комі під час свого виступу в Конгресі озвучив неточні дані про виборче листування Гілларі Клінтон.
Уже напередодні рішення Пола Манафорта здатися ФБР представники Республіканської партії США закликали до відставки спеціального прокурора ФБР Роберта Мюллера, який також розслідував втручання РФ у американські вибори. Основним мотивом для звільнення називалася його тісна співпраця з тим самим екс-очільником ФБР Джеймсом Комі. Мовляв, слідство не може бути неупередженим, бо Мюллер скомпрометував себе очевидним конфліктом інтересів через близкість до Комі.
Такі кроки – очевидна агонія плану з приборканню американських спецслужб. Вочевидь, ФБР таки «нарили» достатньо, щоб довести провину в нечесній грі під час виборів не лише команди чинного президента, але і його самого.
Президентське горе
Та президент поки що не збирається здаватися. Навпаки, він користується популярною тактикою: найкращий захист – це напад.
Влітку його команда вкотре намагалася дискредитувати головну опонентку Трампа на президентських виборах – Гілларі Клінтон. Мовляв, гальмування розслідування справи Клінтон відбувається через те, що вже новий на той час голова ФБР Ендрю Маккейб отримав від неї хабара в розмірі 700 тисяч доларів. Більше того, Трамп особисто звинувачував прокуратуру та спеціальні комітети при Сенаті в тому, що вони недостатньо розслідують злочини Клінтон і зв'язки з Росією.
Згодом також з’явилася інформація про те, що один із близьких до команди Трампа кандидатів на посаду очільника ФБР Крістофер Рей планував розслідувати питання про українське втручання в президентські вибори у США в 2016 році. Він, опираючись на матеріали розслідування американського журналіста, збирався довести, що українська сторона намагалася зібрати викривальні матеріали про Пола Манафорта. Чим, звісно, начебто втручалася у внутрішні справи США.
Абсурдність цієї ситуації полягає в тому, що сам Манафорт свого часу активно втручався у внутрішні справи України, будучи одним із політичних консультантів екс-президента Віктора Януковича та Партії регіонів.
Нарешті, напередодні демаршу Манафорта, 30 жовтня, Трамп у своєму Twitter вкотре почав звинувачувати Клінтон та опозиційну Демократичну партію в «полюванні на відьом», жертвою якої став він сам.
Український післясмак
Прикметно, що на рішення Манафорта здатися ФБР Дональд Трамп відреагував у звичній для нього манері комунікацій – шляхом допису у своєму мікроблозі в Twitter. Перш за все він дистанціювався від свого політтехнолога, відреагувавши на звинувачення, висунені Полу Манафорту. «Вибачте, але це було багато років тому, перш ніж Манафорт cтав частиною кампанії Трампа. Чому брехлива Гілларі та демократи не в центрі уваги?», – зазначив президент.
До початку суду Пол Манафорт перебуватиме під домашнім арештом. Визначена й застава – 10 мільйонів доларів. Те, що Манафорт може стати ключовим свідком у розслідуванні щодо втручання російських спецслужб у вибори президента США минулого року, не підлягає сумніву. Звісно, набагато важче буде довести те, що «російський слід» зіграв на руку саме Дональду Трампу.
Однак саме робота в Україні стала фатальною в долі Пола Манафорта. А його провідна роль у президентській кампанії Дональда Трампа може призвести до непрогнозованих наслідків для політичної кар’єри нинішнього президента США.
Поки звинувачення Манафорта й справді стосуються його роботи до того, як він став частиною команди Дональда Трампа. На цьому неодноразово вже встигла наголосити речниця Білого дому Сара Сандерс: мовляв, звинувачення щодо Манафорта не містять жодних доказів змови між Трампом і російською владою в контексті його президентської кампанії.
Ситуація з Манафортом може стати спусковим гачком для ініціювання процедури імпічменту президенту США. Адже достеменно невідомо, які подробиці розповість слідству Манафорт. Досі в історії Сполучених штатів президенти уникали відставки за процедурою імпічменту, проте сама можливість такого сценарію в 1974-му призвела до добровільної відставки президента Річарда Ніксона. Розслідування у «Вотергейтській справі» також тривало 2 роки – починаючи з 1972-го. Такий сценарій у випадку з Трампом зовсім не виключений.
Для України справа Манафорта має свій підтекст. Частина звинувачень проти нього ґрунтується на його співпраці з екс-президентом України Віктором Януковичем. Американський політтехнолог протягом багатьох років консультував команду Партію регіонів та у 2014-му як політтехнолог долучився до парламентської кампанії «Опозиційного блоку». Прізвище Манафорта фігурує у так званій «чорній бухгалтерії» Партії регіонів. За підрахунками журналістів, за весь час співпраці Манафорта із українськими політиками з 2004 року загальний обсяг його гонорарів склав від 12 до 20 мільйонів доларів сумнівного (скоріше за все, корупційного) походження. Можливо, Манафорт дасть свідчення, які можуть доповнити розслідування українських правоохоронців у справі про державну зраду колишнього президента Януковича та його команди.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»