Крадіжки автомобільних номерів – один із поширених і давніх методів шахрайства. Нині в столиці власники автівок відчули на собі черговий бум цього явища. Здавалося б, про такі ситуації відомо вже все, й питань, що робити в разі, якщо вкрали номерні знаки, не має виникати.
Втім, усі знання та досвід відключаються, коли ти вранці опиняєшся біля свого авто, бачиш порожні рамки від автомобільних номерів і знаходиш записку на лобовому склі від шахраїв. Мовляв, хочеш повернути свої номери, телефонуй за вказаним телефоном.
Звісно, в такі миті всі плани на день в одну мить зазнають докорінних змін. Адже рушати на авто без номерних знаків – грубе порушення закону. Хіба що ви маєте додаткову пару номерів-дублікатів (якщо ви їх робите заздалегідь, то також порушуєте закон). До того ж про злочин потрібно заявити до поліції. Насамкінець, залишити «залізного коня» в такому безпорадному вигляді посеред вулиці – також не найкраща ідея.
Одночасно з цією логікою виникає спокуса подзвонити крадіям і з’ясувати, як можна повернути номери. На це вони й розраховують. Багато хто з автовласників так і робить – мовляв, так буде дешевше й швидше. Проте це зовсім не так.
Як би ви не вчинили в нашому випадку, знайте: якщо номери вкрали, вам точно доведеться витратити багато часу й, звісно, певну суму грошей.
Історія одного осіннього ранку
Днями автору цієї статті також довелося стати жертвою шахраїв. Викликавши поліцію, вирішив усе ж поспілкуватися зі злодіями:
– Це ви вкрали мої номери? – поцікавився я, набравши вказаний номер на папірчику, який злодії залишили під очисником на лобовому склі.
– Нет. Я «на трубе». Я для того, чтобы общаться с такими, как ты, и решать вопросы.
– Ну тоді давайте вирішувати…
– Не «литовец»? Какая марка авто?
– КІА, на українських номерах.
– С тебя 300 гривен на номер этого телефона. Потом наберешь, я скажу, где номера…
Звісно, ніхто платити шахраям не збирався. Поспілкувавшись із жертвами таких випадків, мені вдалося з’ясувати: повертають вкрай рідко. Зазвичай, якщо людина перераховує вказану суму грошей, шахраї вимагають ще трохи «домазати». Як довго може тривати таке «спілкування» та чи повернуть вони номери, залежить від випадку та удачі. Ну і від «доброї волі» злодіїв. Однак висновок очевидний: платити шахраям – це згубна тактика, яка навіть після повернення номерів самої проблеми не вирішить.
В процесі розмови з патрульними поліцейськими вдалося з’ясувати, що таких випадків останнім часом побільшало. «Найчастіше крадуть «євробляхи» й так звані «круті» номери, в яких є однакові цифри. Ну й, звісно, дивляться на саме авто: чи воно доглянуте, охайне, яка марка авто», – розповів поліцейський. До слова, за європейські номерні знаки шахраї вимагають більшу суму. Патрульні розповіли бувальщину: мовляв, один автовласник заплатив крадіям вказану суму й отримав свої номери назад. Потім ситуація повторилася. На третій раз обурений власних «євроблях» не витримав – ну скільки можна? На що крадії відповіли: «Заплати ще 700 гривень і отримаєш «абонемент» на рік».
Після огляду місця події патрульні запропонували мені на моєму ж авто проїхати з ними до райвідділку, щоб надати пояснення та заяву про злочин. Мовляв, у супроводі патрульного автомобіля рух без номерних знаків не є протизаконною дією.
Що далі?
Після того, як у районному відділку потерпілий надасть пояснення, його заяву зареєструють, а на руки видадуть «талон», що може стати поясненням для правоохоронців, які зупинять авто без номерів. Утім, у поліції попередили: їздити без номерів таки заборонено.
Для того, щоб відновити номерні знаки, потрібно чекати розгляду заяви про злочин протягом 10 днів. Після цього на адресу автовласника має прийти повідомлення про призначення слідчого в цій справі, а в райвідділку нададуть відповідну довідку, за допомогою якої можна вже легально відновлювати номери та перереєстровувати авто. В будь-якому разі, вкрадені номерні знаки з’являються в базі патрульних: відтепер ваше авто на кілька місяців вважається викраденим. Це може створити низку проблемних ситуацій на дорозі, втім іншого шляху у власників авто не має. Ситуація виглядає парадоксально: номери викрали в тебе, а фактичним викрадачем є ти сам.
Більшість водіїв на час розгляду питання з крадіжкою номерних знаків замовляють собі дублікати. В Києві зробити їх не проблема: середня вартість пари номерів складе близько 400 гривень, а роблять їх за 10-15 хвилин. При цьому, як повідомили автору цього матеріалу, можливо продублювати навіть «євробляхи». Наскільки це легально – питання риторичне.
Практичні поради
Та навіть якщо ви одного ранку опинилися в такій незручній ситуації, головне – не розгубитися. Досвідчені автомобілісти радять перш ніж телефонувати до поліції, присвятити 10-15 хвилин власному розслідуванню. Адже крадії вкрай рідко носять із собою викрадені номерні знаки далі, ніж за 100-200 метрів. Як правило, якщо справжньою метою шахраїв є отримання грошей в обмін на номери, вони ховають їх десь поруч.
Тому, як правило, радять ретельно пошукати власні номери десь неподалік від авто. Часто ховають їх у сміттєвих баках, під великими тріщинами бордюрів, у пісочницях на дитячих майданчиках, у густих кущах, біля ліхтарних стовпів, всередині сухих дерев тощо. Часто номерні знаки з часом знаходять двірники та відносять до ЖЕКів чи одразу повідомляють до поліції. Можна перевірити й пункти з прийому металобрухту, що розташовані неподалік.
Звісно, основною практичною порадою є те, що платити крадіям у жодному разі не потрібно. Часто вони не повертають викрадені знаки, тому що навіть не координують власну роботу: людина «на телефоні» не знає, куди його «колега» подів номерні знаки, або просто забуває. В такому «бізнесі» потоки інформації дуже значні, а створювати якісь умовні «бази даних» ніхто не буде.
Насамкінець, можна порадити не залишати своє авто в погано освітлених місцях. Звісно, бажано тримати авто в гаражі чи на автостоянці. Ідеально, якщо в будинку, в якому ви мешкаєте, є підземна парковка, а у вас є можливість придбати власне паркомісце. На жаль, більшості мешканців столиці такі опції недоступні з низки причин. Тому варто звернути увагу на кріплення номерних знаків: чи можливе їх удосконалити таким чином, щоб злодіям було набагато важче їх зняти. Звісно, такі опції не зупинять правопорушників, проте створять їм додаткові складнощі.
Чому це важливо, або ще раз про «теорію розбитих вікон»
Що мене найбільше здивувало? Крадії, як і решта нинішніх шахраїв, зовсім не ховаються. Вони завжди беруть слухавку й навіть не бояться, що їх місцеперебуванням можуть визначити, а розмову – записати.
Як мені пояснили співробітники поліції, спіймати крадіїв можливо, однак для цього потрібно застосувати дуже багато служб та здійснити певні зусилля. Іншими словами, зараз розслідування таких злочинів – це процес, що не матиме результату.
Під час перебування в райвідділку лише при мені заяви про вкрадені номери написали ще двоє автовласників. А скільки є тих, що не звертається до поліції? Частіше за все громадяни обурені тим, що злочинців не знаходять, і саме тому виникає відчуття безпорадності та спроби вирішити все власними зусиллями.
Головний аргумент поліції у випадках із крадіжками номерів – «слідчі не мають часу розслідувати дрібні злочини, адже є велика кількість більш серйозних». Справді, шахрайства, крадіжки мобільних телефонів у громадському транспорті, викрадення автономерів, дрібне хуліганство – нібито й незначні злочини. Проте саме відсутність покарання в таких випадках створює почуття безкарності й хаосу в суспільстві.
Як показує досвід американських правоохоронців, відкладати розслідування дрібних злочинів – хибний шлях. Ще у 1980-х роках тамтешні психологи та криміналісти сформували «теорію розбитих вікон», суть якої полягає в тому очевидні ознаки безладу й недотримання людьми усталених норм поведінки провокують оточення також забути про правила. Ця теорія призвела до перегляду формату роботи правоохоронних органів, які почали звертати більше уваги на розслідування дрібних злочинів. Навіть таких, як графіті на стінах. Саме такі дії привели до значного зниження злочинності в американських містах. У подвльшому таку практику перейняли й інші країни.
Тож нашим правоохоронцям варто звернути більшу увагу на застосування в українських реаліях «теорії розбитих вікон». І боротьба з крадіями автомобільних номерів якраз і потрапляє до переліку таких випадків.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»