Взаємні звинувачення Національного антикорупційного бюро та Генеральної прокуратури, а також НАБУ й Нацагентства з питань запобігання корупції свідчать про розвиток глобального міжвідомчого конфлікту, який на сьогодні зачіпає ледь не всю правоохоронну систему (включаючи Державне бюро розслідувань, керівника якого обрали в четвер) та навіть суди. «Слово і Діло» відстежило хронологію основних протиріч між НАБУ, НАЗК та прокуратурою, а також найгучніших корупційних справ, і пропонує поглянути на конфлікт глобально.
У березні 2015 року Артем Ситник, будучи кандидатом на посаду голови Національного антикорупційного бюро, подав до ДФС декларацію. НАЗК тоді ще не функціонувало, тож перевіркою декларацій кандидатів на високі посади займалася саме фіскальна служба. За законом, що діяв тоді, протягом 5 днів він мав подати до неї уточнення. Ситник зробив це 31 березня. Проте саме цього дня ДФС втратила право на контроль декларацій про майно, тоді як новий порядок перевірки декларацій набув чинності лише 30 квітня. Тож, фактично, перевірка декларації Ситника не була завершена. В цей проміжок часу, 16 квітня 2015 року, Ситника обрали директором НАБУ. Згодом цей факт став приводом для претензій з боку НАЗК та осіб, невдоволених роботою Антикорупційного бюро.
16-17 червня 2016 року Національне антикорупційне агентство провело обшук у ТОВ «Студія права» та вилучило документи в провадженні про розкрадання цукру зі складів ДСБУ «Аграрний фонд» у Черкаській області на понад 300 млн грн. Це провадження більш відоме як справа «цукрового прокурора» Олександра Колесника. Підозрюваний до цього обіймав високу посаду заступника прокурора Київської області.
У грудні 2016-го «Студія права» звернулася до суду. Однак приводом для позову став не обшук контори детективами НАБУ. Адвокати ТОВ позивалися проти ДФС, і в позові вимагали переглянути результати конкурсу на посаду голови НАБУ, а також позбавити Ситника доступу до державної таємниці. Якщо в перспективі «Студії права» вдасться довести неправомірність відсутності перевірки декларації Ситника, призначення останнього директором НАБУ може бути оскаржене. Справа вже понад рік слухається в письмовому провадженні, тобто без виклику сторін.
2 грудня 2016 року в НАБУ опублікували подану до ГПУ скаргу на бездіяльність антикорупційного прокурора Назара Холодницького під час розслідування справи «Міжнародних авіаліній України» щодо про заволодіння коштами Державного спецфонду фінансування витрат на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях.
У серпні 2016 року Окружний адміністративний суд виносить рішення долучити до справи за позовом «Студії права» директора НАБУ як третю сторону. Однак сам Ситник брати участь у процесі відмовився, але замість себе послав не приватних адвокатів, а керівника юридичного управління НАБУ Ігоря Ярчака.
2 березня 2017 року Національне антикорупційне бюро затримало в лікарні «Феофанія» тодішнього главу Державної фіскальної служби Романа Насірова в рамках кримінального провадження, пов'язаного з неправомірними рішеннями про розстрочку податкових боргів підприємствам з орбіти колишнього народного депутата Олександра Онищенка.
20 квітня 2017-го детективами НАБУ був затриманий екс-народній депутат Микола Мартиненко. Йому інкримінують завдання збитків у 6,4 млн євро НАЕК «Енергоатом» шляхом махінацій під час закупівлі обладнання для Хмельницької АЕС у чеської компанії Škoda JS. Також НАБУ звинувачує Мартиненка в завданні збитків на 17,3 млн дол. при закупівлі СхідГЗК уранового концентрату в казахстанської НАК «Казатпром» через фірми-прокладки.
15 травня 2017 року журналісти програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» зняли сюжет про те, як Корчак користується автомобілем Skoda Octavia A7, зареєстрованим на матір її чоловіка, а також службовим автомобілем із водієм. Обидві автівки не внесені до її декларації, а посада водія Корчак у НАЗК офіційно відсутня. Таким чином, Корчак, яка зобов’язана перевіряти дотримання е-декларування, сама порушила його правила. Проте в НАБУ на сюжет медійників зреагували лише через 5 місяців…
20 червня 2017 року Артем Ситник під час брифінгу розповів про схему з видобутку бурштину, до якої причетні нардеп від БПП Борислав Розенблат і парламентар від «Народного фронту» Максим Поляков. За їхньою участю під виглядом рекультивації в Житомирській області планувався фактичний видобуток бурштину й подальша його реалізація через офшорну фірму, засновником якої була сестра Розенблата.
7 липня 2017-го в НАЗК заявили, що участь представника НАБУ в суді «Студії права» проти ДФС має ознаки конфлікту інтересів з боку Ситника, адже його відомство проводило розслідування справи проти керівника фіскальної служби Романа Насірова. Цього дня Агентство із запобігання корупції звернулося до НАБУ з вимогою надати відповідні документи для перевірки. В Бюро відмовилися, пославшись на те, що це документи внутрішнього обігу. Те ж саме відбулося з повторною вимогою, надісланою 25 жовтня. Відмови прийшли 5 і 27 жовтня відповідно. Третій запит від НАЗК надійшов до НАБУ 1 листопада. Відповідь на нього була дана, але відомство Корчак вона не влаштувала: виявилося, що документи нібито оформлені неналежним чином: реквізити, послідовність пунктів, інша службова інформація, яка, якщо вірити складеному НАЗК протоколу про адмінпорушення з боку Ситника та його підлеглих, лежить у площині діловодства.
Детективи ж Національного антикорупційного бюро ризикують бути притягнутими до відповідальності нібито через порушення законодавства щодо Корчак, а саме через візит детектива Бюро до її свекрухи та «порушення недоторканності житла» 10 листопада. В НАБУ стверджують, що детектив прийшов, щоб вручити жінці повістку з викликом на допит, але вона її не підписала, замкнувши натомість працівника Бюро в квартирі.
20 вересня 2017 року генеральний прокурор Юрій Луценко звинуватив НАБУ в незаконному прослуховуванні понад 140 державних службовців, тоді як Бюро мало дозвіл на таку діяльність лише щодо 18 осіб. Олії у вогонь підлив опальний нардеп Максим Поляков, який у розпал «бурштинової справи» заявив, що Бюро начебто прослуховує охорону президента та коханок політиків. Щоправда, якщо факт стеження через телефони й мав місце, то йдеться, скоріш за все, не про прослуховування, а про відстеження локації. Таким чином, вважають журналісти, в ГПУ знайшли компромат і важіль впливу на заступника голови НАБУ Гізо Углаву.
На початку жовтня (орієнтовно з 5 до 8) НАБУ, нарешті, відкрило провадження щодо Корчак за фактом придбання нею паркомісць для незадекларованих автомобілів. Тобто це сталося приблизно в той самий час, коли Бюро відмовилося надсилати НАЗК документи щодо участі у справі щодо «Студії права», і аж через 5 місяців після сюжету ЗМІ. Приблизно збігаються в датах і виклик Корчак на допит у НАБУ та друга відмова Бюро в наданні тих же документів.
31 жовтня 2017 року Національне антикорупційне бюро провело обшуки у справі про можливу розтрату державних коштів при закупівлі рюкзаків Міністерством внутрішніх справ. Детективи Бюро затримали сина міністра внутрішніх справ Олександра Авакова, колишнього заступника голови МВС Сергія Чеботаря та підозрюваного в участі у махінаціях керівника IT-компанії Turboseo Володимир Литвина. Після цього, як подейкують джерела, наближені до голови МВС, Ситник втратив підтримку Арсена Авакова.
2 листопада всуперечку НАБУ й НАЗК раптом втрутилася Спеціалізована антикорупційна прокуратура. У САП запідозрили Бюро в конфлікті інтересів (тепер у справі щодо Корчак) і забрали в нього розслідування провадження щодо автомобілів голови Агентства із запобігання корупції. Таким чином, на момент, коли Корчак прийшла на допит до НАБУ, а детектив Бюро навідався до її свекрухи, справа вже не була підслідна підопічним Ситника. Це й стало основою апеляцій голови НАЗК щодо неправомірності дій Антикорупційного бюро…
11 листопада, як стверджує, посилаючись на власні дані, INSIDER, Служба безпеки України знайшла в кабінеті посадовця НАЗК Олександра Писаренка, камеру відеоспостереження. Писаренко обіймає посаду голови департаменту конфлікту інтересів – а саме цей підрозділ займається справою Ситника та Ярчака. Ходили навіть чутки, що вилучити цю камеру намагалося НАБУ, проте жодного підтвердження цього факту медіаспільноті знайти не вдалося.
14 листопада. #SolomatinaGate – таку назву з легкої руки Мустафи Найєма отримали дані, озвучені колишньою головою департаменту фінансового контролю НАЗК Ганною Соломатіною. Вона розповіла, що Нацагентство з питань запобігання корупції за погодженням з Адміністрацією президента використовує перевірки декларацій чиновників для покриття лояльних чиновників і розправи над неугодними. Соломатіна начебто намагалася передати документи про ці факти Генеральній прокуратурі, але та повернула їх без розгляду. Тоді чиновниця звернулася до НАБУ, а паралельно – до народних депутатів Мустафи Найєма, Віктора Чумака та Світлани Заліщук. На брифінгу Соломатіна розповіла, що її з кількома колегами кілька разів викликали «на килим» до Адміністрації президента. Там розмову з посадовцями НАЗК проводив «куратор» від АП, який переконував надсилати всі результати перевірок, проекти рішень щодо яких будуть винесені на засідання НАЗК, попередньо на затвердження до АП. Соломатіна, за її словами, відмовилася виконувати цю вказівку, після чого Корчак призначила для її департаменту наближеного до себе «контролера», який має візувати всі документи підрозділу. А тим самим «куратором» від Адміністрації президента виявився не хто інший, як один із головних кандидатів на посаду голови Державного бюро розслідувань Олексій Горащенков. Таким чином, заява Соломатіної фактично помножила на нуль шанси Горащенкова обійняти цю посаду.
Також дані Соломатіної завдали удару по конкурсу до Верховного Суду. «В комісії доброчесності було багато питань до майна суддів, і от тепер виявляється, що висновки НАЗК фальшувалися», – прокоментував ситуацію Віктор Чумак.
16 листопада припущення щодо «зливу» кандидатури Горащенкова підтвердилося: більшістю голосів конкурсної комісії на цю посаду був обраний Роман Труба – колишній голова управління ГПУ з розслідування особливо важливих справ часів Віталія Яреми.
17 листопада ГПУ та НАБУ відкрили взаємні кримінальні провадження щодо голів відомств. Спочатку з’явилася новина про справу проти Ситника. Її начебто ініціювали за поданням одного з народних депутатів. Приблизно у той же час у Національному антикорупційному бюро заявили про відкриття кримінального провадження щодо генерального прокурора Юрія Луценка за фактом імовірного незаконного збагачення. Заяву щодо цього подав до НАБУ колишній заступник генпрокурора часів Віктора Пшонки Ренат Кузьмін…
Схоже, що протистояння силових структур, що представляють сторону обвинувачення, лише набирає обертів. До слова, діяльність директора НАБУ гаряче підтримують у США. Про це неодноразово говорила голова американського посольства в Україні Марі Йованович. А значить, попереду ще чимало гучних заяв і викриттів.
Аліна Костюченко, спеціально для «Слова і Діла»