27 листопада 2017 року – третя річниця роботи Верховної Ради. Три роки тому новообрані парламентарі обіцяли багато – покарати представників екс-режиму, провести реформи, не наступати на корупційні граблі попередників, не прогулювати та зробити все, щоб змінити країну на краще. Надій було багато, а що маємо в підсумку?
«Слово і Діло» поцікавилося в експертів, чого домоглися парламентарі за весь цей час, а що так і залишилося порожніми обіцянками.
Законотворчі досягнення
«Цей склад парламенту за три роки проголосував багато реформаторських рішень – пенсійна, медична, освітня реформи та інші. Добрі вони чи погані – покаже час. Річ у іншому – в парламенті існує більшість для результативного голосування, що попри недостатню легітимність коаліції, розбиває всі аргументи про необхідність переобрання парламенту», – наголосив політолог Василь Мокан.
Експерт уточнив, що саме голосування за реформаторські закони можна віднести до плюсів цього парламенту.
«Лише з плинністю часу ми зрозуміємо, наскільки ефективною є та чи інша реформа в окремій галузі», – наголосив експерт.
Безумовно, слід відзначити пакет законодавчих змін за безвіз, додав політолог.
«У пакеті було 144 вимоги, основна функція лежала на парламенті», – підкреслив експерт.
«Важливим є виконання вимог Угоди про асоціацію, хоча за графіком ми відстаємо, але тим не менш ми рухаємося в цьому напрямку», – зауважив Мокан.
Фахівець виокремив і голосування за пенсійну реформу, адже протягом усіх попередніх років депутатам не вистачило сміливості ухвалити непопулярні рішення.
На його переконання, правильним є крок парламенту щодо переходу до середньострокового планування на три роки макрофінансових показників.
«Це правильний крок. Раніше бюджет ухвалювали на рік, не виконували й ніхто нічого взагалі не міг спрогнозувати. Зараз ми переходимо до стратегічних змін», – зазначив Мокан.
Коаліція: невиконані обіцянки
«У нас парламентсько-президентська республіка, а значить, коаліція є основним владним суб’єктом у державі. Коаліція не виконала більшість узятих на себе зобов’язань за коаліційною угодою. Зокрема, депутатська недоторканність, нова виборча реформа», – наголосив він.
Експерт уточнив, що невирішеним залишається питання зміни складу ЦВК.
Безправна опозиція та корупційні проблеми
«Має місце й вибірковість у наших парламентарів. Зокрема, якщо є вказівка, кулуарні домовленості чи політична воля, то деякі законопроекти можуть не розглядатися місяцями, а деякі можуть ухвалити протягом кількох днів», – нагадав Мокан.
Фактично, це ігнорування прав опозиції, хоча однією з рекомендацій Європарламенту в рамках реформування ВР було ухвалення закону про парламентську опозицію.
«Зараз у парламенті опозиція абсолютно не структурована, не систематизована, позбавлена контрольних функцій. Це недолік парламенту», – констатував експерт.
За його словами, велике розчарування пов’язане з небажанням депутатів голосувати за антикорупційні зміни в той час, коли корупція залишається топ-проблемою.
«Хоча й створені НАЗК, НАБУ, інші антикорупційні органи, ухвалені певні закони, але є спроби чинити на них політичний тиск. Наприклад, ігноруються такі речі, як створення антикорупційного суду», – акцентував фахівець.
«Якщо розглядати саме по собі створення антикорупційних органів, то, можливо, й слід віднести це до зрушень, оскільки в нас законодавчо передбачена мережа антикорупційних органів. Інша річ, якою є їхня ефективність», – продовжив політолог.
Реформа парламенту
На його думку, однією з актуальних вимог залишається виконання рекомендації Європарламенту щодо реформи самої ВР.
«Три роки парламенту можна вважати успішними в питанні реформ. Парадокс у тому, що все це відбувається на тлі безкарності й кнопкодавства. Однак разом із тим це ставить головне питання – про реформування самого парламенту», – резюмував Василь Мокан.
Раніше аналітики «Слова і Діла» з’ясували, що за три роки своєї роботи депутати виконали лише 19% обіцянок.
Хто увійшов до списку найменш публічних депутатів Ради – в матеріалі за посиланням.