Хіба можна нас здивувати хоч якимось ще скандалом між державними органами? Але, втім, у ситуації навколо недавніх обшуків НАБУ в Мін'юсті скандал був лише фоном, а створило цей фон як раз МЮ з метою заглушити суть того, що коїлося у відомстві. А коїлося, якщо вірити НАБУ, буденне – розпил бюджетних грошей. Щоправда, в неймовірно цинічній формі – під виглядом виконання рішень Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Недоброзичливці з числа втікачів колишніх (той самий Андрій Портнов) відверто зловтішаються з приводу «здобули!». І цим привертають масу людей, що розчарувалися в чинній владі. Так, із гіркотою потрібно визнати: критикує нинішню владу Портнов за справи, але перш ніж ставити лайк під його постами, згадайте про його роль у тому, що відбувалося в Києві 4 роки тому, коли він працював у адміністрації Януковича.
Міністерство «справедливості»
Назва підзаголовка сьогодні сприймається лише як тролінг відомства, яке називають ще «міністерством рейдерства». Але ж була колись ідея ще в колишнього міністра юстиції Сергія Головатого назвати це відомство саме так. Про скандали в зв'язку зі свавіллям у реєстрації прав власності та корпоративних прав, а також в «антирейдерській» комісії, що стала найкращим помічником рейдерів усіх мастей, писалося вже дуже багато – настільки багато, що всі давно до цього звикли. Але «злочинне угруповання» в складі одного з керівників Мін'юсту, нардепа (члена делегації України в ПАРЄ) та судді від України в ЄСПЛ – це нове слово про те, яке чергове дно ми змогли пробити! Нам ці люди можуть розповідати зараз що завгодно, але тут ідеться не лише про нахабне розкрадання бюджетних грошей. Тут зачеплена честь шанованої європейської інституції – ЄСПЛ, тож із нетерпінням чекаємо на їхню об'єктивну оцінку того, що відбувалося (без перекручень українських чиновників і політиків, що оскандалилися).
Цинізм ситуації посилюється тим, що Мін'юст заявив про намір скаржитися на НАБУ послам «Великої сімки». І це після різких і однозначних заяв США та Євросоюзу про те, що підтримка Заходом України висить вже на волосині через небачений розгул корупції й запеклу боротьбу української влади не з корупцією, а з антикорупційними органами. Ці органи, звичайно, не можна вважати зразком виконання законів – до них багато питань щодо дотримання процедур, прописаних у Кримінальному процесуальному кодексі, про оперативно-розшукову діяльність і, власне, про сам НАБУ. Але коли на скаргу Мін'юсту ГПУ реагує блискавично й, не ставлячи зайвих запитань чиновникам міністерства, починає «пресувати» виключно НАБУ, то симпатії спостерігача явно не на боці Мін'юсту. Але це не знімає питань до НАБУ. В якій ще країні громадяни співпереживають тим чи іншим державним (!) і силовим (!!) структурам виходячи з політичних симпатій, навіть не розбираючись в юридичних нюансах? А ось ми в них якраз і спробували розібратися.
Страсбург Києву не указ. Але...
Лише 2 місяці тому стався безпрецедентний в практиці ЄСПЛ випадок: судді, просто кажучи, розлютилися й об'єднали в один кейс понад 12 тисяч позовів від українців громадян і компаній проти держави Україна в зв'язку з невиконанням рішень національних судів. Всі вони підлягають безумовному виконанню, не можуть бути оскаржені й виконання цього рішення перебуває вже на контролі Комітету міністрів Ради Європи. ЄСПЛ обурюється, що через байдуже ставлення українських чиновників до виконання рішень судів у Страсбурзі вже буквально тонули в українських позовах, і якби там займалися ними окремо, то європейські судді розгрібали б ці «авгієві стайні» кілька років, не займаючись більше нічим іншим!
Києву вже робили попередження в далекому 2009 році – вимагали почати виконувати рішення своїх власних судів, щоб зупинити багатотисячний потік однотипних позовів до ЄСПЛ, але ця «снігова куля» лише збільшувалася в геометричній прогресії з приблизно однаковою швидкістю за всіх президентів: «помаранчевого», «кривавого» та «шоколадного». Але Мін'юст на чолі з Павлом Петренком абсолютно не хвилювався з приводу цієї проблеми. Як, до речі, й подруга згаданого вище Портнова – міністр юстиції часів Януковича Олена Лукаш і всі попередні міністри. Юрист Олена Льошенко, що супроводжує справи в ЄСПЛ, в інтерв'ю одному виданню заявила: «Суд (ЄСПЛ – ред.) сильно перевантажений такими повторюваними заявами. В рішенні навіть є формулювання, що цей масив однакових заяв становить загрозу для конвенційної системи. Тобто відволікає від більш серйозних справ, таким чином, нівелюючи роль суду в розгляді серйозних порушень прав людини».
Все, що написано вище, є відмінним тлом для історії, навколо якої й розгорілася чергова битва держорганів за участю НАБУ. Це всякі там пенсіонери й чорнобильці не варті уваги Мін'юсту й за їхніми позовами можна не виконувати рішення як українських судів аж до найвищої інстанції, так і рішення Великої палати ЄСПЛ. Але не до всіх рішень європейського суду в Мін'юсті однаково байдужі. Іноді їхня реакція буває просто стрімкою й Мін'юст не просто виконує, а й перевиконує приписи ЄСПЛ у рази, щедро виплачуючи з держбюджету десятки мільйонів. Просто так, за гарні очі? Це ключове питання!
Юридична мафія?
Ще в 2009 році Господарський суд міста Києва зобов'язав «Київенерго» повернути ТОВ «Золотий мандарин ойл» майже 25 тонн мазуту загальною вартістю 54,2 млн грн, який перебував у «Київенерго» на зберіганні з 2008 року. Повертати паливо в «Київенерго» відмовилися. «Золотий мандарин ойл» згоден був і на грошову компенсацію, яку також не отримав. В результаті постраждала компанія в 2013 році звернулася до ЄСПЛ у зв'язку з нестягненням органами Державної виконавчої служби суми в 54 млн грн. На початку 2015 року ЄСПЛ звернувся з листом до урядового уповноваженого з прав людини, в якому просив висловити позицію уряду щодо низки справ, у тому числі за позовом ТОВ «Золотий мандарин ойл».
В. о. урядового уповноваженого з прав людини (працює цей чиновник у Мін'юсті й свого часу цю посаду обіймала перша заступниця міністра Наталія Севостьянова, а за чоловіком тепер Бернацька) встановив, що в судовому порядку доведене зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму майже 16 млн грн між КЕ та «ЗМО. Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з «Київенерго», склала трохи більш ніж 38 млн грн. Однак, опускаючи деякі подробиці, резюмуємо: в першому кварталі 2016 року Мін'юст трьома платежами перевело ТОВ «Золотий мандарин ойл» 99,18 млн грн – два платежі по 44,99 млн грн на рахунки в банках «Преміум» і «Південний», а ще одна транзакція становила 9,18 млн грн, хоча заборгованість становила, нагадаємо, трохи більш ніж 38 млн грн. Своєю чергою, в Мін'юсті стверджують, що перша транзакція в 45 млн грн не відбулася через ліквідацію банку «Преміум», і відзначають, що відправили лише обумовлені 54 млн грн. До того ж, «Київенерго» і ЗМО досі судяться за 16 млн грн зустрічних однорідних вимог.
Доведеться (прости, Господи) процитувати Андрія Портнова в тій частині його поста в Facebook, яка виглядає більш ніж правдоподібно й підтверджується на практиці (а ми знаємо, що в цього мегаюриста залишилися інформатори на ключових посадах у всій судово-юридичній системі України): «Три пов'язаних між собою чиновника провернули безпрецедентну за своєю нахабства аферу – перший заступник міністра юстиції, друг її сім'ї – депутат «Народного Фронту» та його дружина – суддя ЄСПЛ. Суддя в неадекватно короткі терміни забезпечила в ЄСПЛ рішення про стягнення багатомільйонних коштів з української компанії, чиновниця міністерства організувала фальсифікацію виконання цього рішення, перевівши борг із компанії на державу, а депутат-чоловік судді організував збільшення на ці цілі асигнувань у бюджеті й контроль над отриманими з бюджету грошима. Фігуранти організували крадіжку коштів прямо з бюджету, а спіймані були на гапячому під час знищення документів, які підтверджують аферу документів». НАБУ дійсно виявила спробу знищення документів, але навіть це в Мін'юсті робили так недбало, що залишків паперів зі сміттєвих кошиків може вистачити для повного розкриття справи.
На дні сміттєвого кошика
Загальновідома пекуча нелюбов Андрія Портнова, який «злив» подробиці скандалу в публічну площину, до «Народного фронту». А саме представниками цієї політичної сили є і міністр юстиції, і згаданий вище народний депутат. Портнов не називає його прізвища, але в Україні лише один народний депутат є віце-президентом ПАРЄ й дружина якого працює суддею ЄСПЛ – Георгій Логвинський. «Слово і Діло» пропонує депутату прокоментувати слова Портнова й узагалі весь цей скандал. А заодне й ще один скандал, в якому фігурує нардеп, його дружина та керівники Мін'юсту: «Високопоставлене джерело (видання «Резонанс» – ред.) з правоохоронної системи розповідає, що в корупційному бізнесі з протидії законній екстрадиції з України злочинців із Казахстану, Узбекистану та Азербайджану, крім депутатів і представників неурядових організацій, задіяні й деякі працівники ЄСПЛ (там працює дружина одного з найбільш лютих захисників прав людини й лобіста). А також від 10 до 15 депутатів ПАРЄ, окремі українські судді й навіть деякі керівники Мін'юсту».
А тим часом ми завершимо виклад фінальної (на сьогодні) частини скандалу навколо багатомільйонних виплат і сміттєвого кошика Мін'юсту. Отже, в п'ятницю зранку до Мін'юсту (до офісу на вулиці на Городецького) нагрянули детективи НАБУ. Вирішили до початку роботи прибиральниці попорпатися в сміттєвих кошиках секретаріату представника України в ЄСПЛ. За словами керівника підрозділу детективів НАБУ Олександра Кареєва, в кошиках виявили «фрагменти документів», які шукали за відкритим кримінальним провадженням. Залишки документів вилучені, НАБУ похвалилося: «Зараз ці документи, як мозаїка, складаються. Назви підприємств, дати відповідають обставинам, які встановлюються під час розслідування». Провели також обшук у будинку керівника секретаріату урядового уповноваженого. У НАБУ відзвітували, що в чиновниці були виявлені оригінали документів, які мало надати Міністерство юстиції за рішенням суду (і яке Мін'юст не виконав! Як же це міністерство може пильнувати за виконанням інших судових рішень?..).
НАБУ, як ми вже сказали, виправдовує свої дії рішенням суду, яке Мін'юст не виконав і витребувані судом документи в бюро не передав (а намагався «поховати» на дні сміттєвого кошика й удома в чиновниці) й посилається на ч. 3 ст. 233 КПК (невідкладний випадок, пов'язаний із врятуванням життя та майна). Перший заступник міністра юстиції Бернацька тим часом скаржиться, що прибиральниці міністерства під час обшуку погрожували ... викликом на допит! Нічого собі яка страшна й нелюдська погроза! Та ж діва від юстиції скаржиться, що загрожували навіть керівникам міністерства: «Лунали погрози, що керівництву міністерства оголосять підозри». Може хтось пояснить першому заступнику міністра юстиції, що виконання КПК – це зовсім навіть не погрози, на які варто публічно скаржитися, до того ж не тільки громадськості, а й носитися з випотрошеним кошиком по посольствах ЄС із криками про свавілля НАБУ. Ну а від нас у вигляді бонусу ще одна подробиця: Мін'юст з легкістю виконав дивним чином вибране з багатьох і багатьох тисяч рішення ЄСПЛ і заплатив 100 бюджетних мільйонів, покривши перед приватною компанією борг підприємства, яке належить... Рінату Ахметову. У той час як десятки тисяч пенсіонерів, чорнобильців та інших пільговиків роками чекають, вмираючи, але не отримуючи виплат, які присудили їм всі українські суди та ЄСПЛ. Портнов на цьому моменті чомусь не акцентує, ну а нам лише залишається поставити Мін'юсту риторичне запитання: «У вас совість є»? І, мабуть, вперше за довгий час висловлю надію на те, що хоча б цю справу в НАБУ доведуть до кінця. Чи зможете?
Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»