Екс-заступник голови Дніпропетровської ОДА в 2014-2015 роках та колишній очільник політради партії УКРОП Геннадій Корбан знову в Україні. Він повернувся після того, як влітку 2016 року Печерський районний суд міста Києва дозволив йому поїхати на лікування до Ізраїлю.
До цього в квітні 2016-го Корбан був засуджений до 1,5 року умовного ув’язнення, яке він відбував у СІЗО, а потім під домашнім арештом. Передували всім цим подіям тривалі судові баталії, гучні затримання та відкрите протистояння з владою спочатку на мажоритарному окрузі №205 в Чернігові, а потім і на місцевих виборах 2015-го.
«Пристібніться. Тепер політаємо», – так прокоментував повернення свого соратника мер Дніпра Борис Філатов у своєму Facebook. Прикметно, що Корбан повернувся в Україну напередодні свята Хануки – єврейського свята перемоги у війні між добром і злом, свята дива та надії для єврейського народу. Корбан, як і його соратники, не приховує своєї національності та віри, й дуже шанує релігійні традиції.
Сам Корбан ще у вересні анонсував своє повернення в Україну. Він дуже емоційно відреагував на «прорив» державного кордону Міхеілом Саакашвілі та його соратниками, зазначивши, що «піар, шум и кураж потрібні тому, хто більше ні на що не здатен». «У мене достатньо мужності законно перетнути кордон, не прикриваючись водночас жінками, дітьми, а також людьми, яких потім переслідуватиме влада ... Я не потребую супроводу трупи політиків, які гратимуть роль повсталих із пекла», – написав політик на своїй сторінці в Facebook.
І хоч обох політиків пов’язують неприємні миті політичного протистояння попередніх років, повернення Саакашвілі, неспроможність його затримати й засудити до домашнього арешту за звинуваченнями в сприянні повалення влади дали Корбану чіткий сигнал – владна вертикаль слабка, а значить, він може сподіватися й на повернення до великої політики в статусі впливового опозиційного гравця.
В опозиційному запалі
Насправді, є й інші обставини повернення Корбана в Україну. Наразі ГПУ, СБУ та інші правоохоронні органи мають низку першочергових справ, і надавати завищеного значення поверненню політика не стали. Щоправда, генпрокурор Юрій Луценко нагадав про непогашені судимості Корбана та можливість поновлення кримінальних проваджень. «На цю мить ми не маємо достатньо доказів, щоб висунути обвинувачення, хоча в декількох справах він усе ще є фігурантом. Якщо в нас будуть докази, то я не виключаю, що його процесуальний статус може бути змінений», – заявив Луценко.
Прикметно, що Луценко не став одразу згадувати всі гріхи Корбана й стримано прокоментував його повернення. «Я дуже сподіваюся, знаючи Геннадія, що він усю свою енергію направить на будівництво країни. Ще раз кажу, люди, які помилилися й свого часу порушили закон, не мають бути вигнанцями. Також ніхто не має мститися», – вважає генпрокурор.
Варто нагадати, що як би там не було, кримінальні переслідування з боку ГПУ розпочалися ще в часи, коли цим правоохоронним органом керував Віктор Шокін. Втім, і попередній генпрокурор, і нинішній не можуть похизуватися самостійною позицією в контексті порушення кримінальних справ щодо політичних діячів. Так чи інакше, простежуються інтереси Банкової та протистояння з олігархами.
Геннадій Корбан, Борис Філатов, Ігор Палиця, Віталій Купрій – усіх цих політиків, які зараз мають різний статус (вигнанець-опозиціонер, мер Дніпра, голова Волинської облради, народний депутат-мажоритарник від Дніпропетровщини), поєднує один спільний знаменник: впливовий бізнесмен, медіамагнат, екс-голова Дніпропетровської ОДА Ігор Коломойський.
Саме те, в яких зараз відносинах перебуває Коломойський із Банковою, й визначатиме поведінку його команди. Якщо є певні домовленості, то діятимуть проти спільного ворога. А їх може бути двоє – Юлія Тимошенко та її політсила «Батьківщина» та опальний екс-голова Одещини Міхеіл Саакашвілі. Якщо ж Коломойський насправді не має жодних домовленостей або просто сплив їх термін дії, то його команда може відкрити ще один широкомасштабний опозиційний фронт проти Банкової. Необхідні організаційні, фінансові та медійні ресурси для цього є.
УКРОПу потрібен лідер?
Ще одна версія повернення Корбана – необхідність очолити й вести партію УКРОП до нових перемог. Корбан уже очолював партію, втім, саме під час відкриття проти нього кримінальних справ був усунений із посади голови політради партії. Начебто сам Корбан на це не погоджувався. Наступний очільник політради нардеп Тарас Батенко начебто почав жорсткі «чистки» лав партії від людей, близьких до Корбана.
Партія УКРОП представлена в 12 обласних радах, при чому у Волинській та Дніпропетровській має одні з найбільших фракцій – відповідно 21 та 19 депутатів. Партія здобуває прихильність і під час виборів до територіальних громад. Поки, за соціологічними дослідженнями, партія має підтримку в межах 1-2% на всеукраїнському рівні, втім, і базових регіонів для розвитку осередків було обрано поки лише 3 – Волинську, Дніпропетровську та Івано-Франківську області. Якщо партія посилить свою присутність бодай ще в 3-4 областях, вона може стати реальним претендентом на подолання виборчого бар’єра до парламенту.
Втім, заперечувати, що екс-заступник голови Дніпропетровської ОДА має вплив у політичних структурах, близьких до Коломойського, було б не правильно. За словами його соратників, Корбан очолює Дніпропетровський обласний осередок партії й може сконцентрувати свої організаційні зусилля в політичній діяльності на регіональному рівні.
Не виключено також, що Корбан із часом може запустити й власний політичний проект, центром якого буде місто Дніпро. Не даремно його так тепло зустрів його давній соратник та приятель Борис Філатов. За однією із версій, на політичному рівні конфлікт між Коломойським за вплив на партію УКРОП відбувся саме з тандемом Корбан-Філатов.
Сценарій повернення до великої політики
Одним із основних способів повернення до великої політики для Геннадія Корбана та його команди стане тренд на опозиційність до чинної влади. Передчуваючи провокативну вдачу політика, можна навіть припустити, що він чинитиме так, щоб на нього знову звернула увагу правоохоронна система.
Адже рецепт популярності Корбану підкинув усе той же Саакашвілі. Здавалося б, ще півроку тому в рейтингах колишнього президента Грузії, що згасали, можна було поховати всі надії на перспективного українського політика. Поки влада не здійснила низку вчинків, які стали черговим політичним трампліном для колишнього очільника Одеської області й друга Петра Порошенка. І хай навіть увесь розголос довкола не гарантує Саакашвілі якісь політичні дивіденди чи посади, втім, не говорять про його долю та всю парадоксальність ситуацій із затриманням та можливим засудженням лише ліниві.
Тож цілком імовірно, що Корбана, попри неприязнь до Саакашвілі й не надто дружні відносини з іншими опозиційними лідерами, зацікавить спільний організований похід проти влади. В таборі опозиціонерів з’явиться новий конкурент, а у влади – черговий головний біль.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»