Головними військовими підсумками 2017 року стали поступове звільнення територій у так званій «сірій зоні» на Донбасі, а також перспектива посилення української армії сучасною зброєю з США і Канади. Одночасно не припиняються спроби врегулювати конфлікт на Донбасі мирним шляхом. Зокрема, саме в 2017 році, вперше на найвищому рівні зайшла розмова про розміщення на сході України «блакитних касок» ООН.
Повзучий наступ
Локальні сутички, завдяки яким українська армія знищує окремі опорні пункти бойовиків, займаючи більш вигідні позиції в так званій «сірій зоні», почалися ще в січні 2016 року. Тоді українські військові пішли в наступ на Авдіївську промзону, вибивши звідти бойовиків.
Бої за цей пункт тривають і досі. Вони загострилися в січні 2017 року, коли в результаті обстрілу противника, в самий тріскучий мороз, Авдіївка залишилася без світла. Проте, українські військові продовжують утримувати зайняті позиції, взявши під вогневої контроль Ясинуватську розв'язку на трасі Донецьк-Горлівка. Таким чином, постачання великому угрупованню бойовиків в окупованій Горлівці серйозно ускладнилося.
Зазначимо, що так звана «сіра зона» знаходиться між позиціями протиборчих сторін. Але, по суті, «сіра» територія, відповідно до Мінських угод, повинна контролюватися Україною. А тому будь-які переміщення в цій зоні українські військові називають «передислокацією» або заняттям більш вигідних позицій, заявляючи, що тим самим Мінські угоди ніяк не порушуються.
Ще однією ареною «повзучого наступу» є район Світлодарської дуги, яка утворилася в результаті відходу української армії з Дебальцевого в 2015 році і також пролягає біля Горлівки. Раніше вона вже ставала ареною важливих подій. Вчергове це сталося наприкінці листопада. В ніч 22 листопада підрозділи ЗСУ взяли під контроль України населені пункти Гладосове і Травневе. За словами одного з колишніх ватажків бойовиків Ігоря Безлера, це дозволило українським підрозділам зайняти важливі висоти в районі Горлівки, а також взяти в напівоточення формування так званої «ДНР» в Зайцевому і Доломітному. Звільнення Доломітного, при цьому, відкриває дорогу в самий центр Горлівки.
Такі ж процеси відбуваються і в районі Докучаєвська, на південь від Донецька. Це місто мало контролюватися Україною ще за підсумками перших Мінських угод, укладених у вересні 2014 року. Зараз же підрозділи ЗСУ підійшли практично впритул до Докучаєвська. Однак, на жаль, «жаб'ячі стрибки» в «сірій зоні» не здатні забезпечити рішучу перемогу української армії на Донбасі. Для цього потрібен повномасштабний наступ ЗСУ, про розгортання якого поки що не йдеться.
Зброя з США
Домогтися переваги над бойовиками, в разі відновлення активних бойових дій, допоможе сучасна зброя. Наприкінці грудня 2017 року відбулася довгоочікувана історична подія: президент США Дональд Трамп схвалив поставки в Україну летальної зброї, а саме снайперських систем M107A1 – полегшеної модифікації далекобійної 12,7 мм снайперської гвинтівки Barrett. Держдепартамент США підтвердив комерційну ліцензію, що дозволяє експорт в Україну снайперських комплексів M107A1, а також боєприпасів і необхідних комплектуючих до них на суму $41,5 млн. У реальності ж ці поставки не будуть коштувати українському бюджету ні копійки, оскільки будуть здійснюватися в рамках військової допомоги США Україна.
Буквально через кілька днів після того, як стало відомо про Barrett`и, американські ЗМІ повідомили, що в США схвалений план із надання Україні 210 ракет і 35 установок протитанкового ракетного комплексу Javelin на загальну суму в $47 млн. ПТРК Javelin здатні вражати броньовані цілі зверху, в найбільш вразливі зони. Саме поставок Javelin українська сторона очікувала мало не з самого початку конфлікту на Донбасі, проте адміністрація попереднього президента США Барака Обами не поспішала ухвалювати відповідне рішення.
Бойовики поквапилися показати свою відповідь американській зброї, продемонструвавши, зокрема, власну «розробку» – великокаліберну гвинтівку «Дончанка». Але оскільки «Дончанка» виявилася всього лише переробкою старого радянської протитанкової рушниці Дегтярьова, часів Другої світової війни, то ефективну конкуренцію M107A1 вона скласти просто не в змозі. А боротися з Javelin бойовикам буде зовсім складно – адже цей ПТРК якраз і призначений для гарантованого знищення старих «версій» радянських танків Т-64 і Т-72, oj поставляються бойовикам з Росії.
Перспектива отримання західної зброї існує і через Канаду, яка в середині грудня включила Україну до так званого Автоматичного контрольного списку країн, в які дозволені поставки вогнепальної зброї.
На Штати сподівайся, але й сам не зівай – домагаючись поставок іноземної військової допомоги, Україна не забувала розробляти власні зразки зброї. Наприкінці 2017 року президент Петро Порошенко повідомив про успішні випробування українського ракетного комплексу «Вільха», який використовує 300-мм кореговану ракету, що запускається з платформи старої радянської реактивної системи залпового вогню «Смерч». Є надія, що в 2018 році «Вільха» буде прийнята на озброєння і Україна отримає сучасну високоточну зброя стримування.
Миротворці на Донбасі
На початку вересня 2017 року процесі врегулювання конфлікту на Донбасі стався прорив: президент РФ Володимир Путін несподівано заявив, що не проти розміщення на сході України миротворців ООН. Однак російська сторона зробила застереження – миротворці повинні виконувати функцію «охоронців» для учасників моніторингової місії ОБСЄ. При цьому РФ направила до ООН проект резолюції про розміщення миротворців на лінії зіткнення на Донбасі.
Україна та її міжнародні партнери, своєю чергою, вважають, що миротворці повинні бути розміщені на всій окупованій території, а також перекрити неконтрольовану Україною ділянку кордону з Росією в Донецькій і Луганській областях. Також в Україні наполягають, щоб в складі майбутнього миротворчого контингенту не було російських військовослужбовців.
Український сценарій не влаштовує Росію, оскільки розміщення «блакитних касок» на кордоні не дозволить Кремлю постачати бойовиків «ДНР» і «ЛНР» зброєю та боєприпасами. Це гарантовано призведе до ліквідації обох «республік», що поки категорично не влаштовує Москву. Торг навколо мандата майбутньої миротворчої місії триває і перспектива посилення української армії, в тому числі і американською зброєю, є одним з аргументів у цій суперечці.
Денис Попович, спеціально для «Слова і Діла»