Економічні виклики в 2018 році для України лише посиляться. Багато «хронічних економічних хвороб» переходять із року в рік. Більшість експертів прогнозують, що 2018 рік буде не гіршим за 2017-й. Таку ж позицію поділяють і в уряді.
За підсумками 2017 року зростання ВВП склало 2,1%. Уряд закладав зростання на рівні 3%, однак через торгову блокаду Донбасу темпи дещо впали.
В 2018-му уряд заклав цифру зростання ВВП на рівні 3%. Цікаво, що до такого ж прогнозу схиляються й міжнародні організації – Світовий банк і рейтингові агентства прогнозують зростання ВВП України цього року також на рівні не менш ніж 3%.
Утім, це оптимістичний прогноз. Наразі виглядає так, що деякі фактори як на світових ринках, так і всередині України можуть зіграти злий жарт із позитивними очікуваннями щодо зростання економіки. Спробуємо проаналізувати 5 основних економічних ризиків, які дуже тісно пов’язані між собою й ґарантовано впливатимуть на внутрішній економічний порядок денний.
Припинення співпраці з МВФ
Можливість припинення співпраці з Міжнародним валютним фондом саме 2018 року може стати дійсністю. Тривожні сигнали, які були останніми днями в листі МВФ до Адміністрації президента із критикою президентського законопроекту про антикорупційний суд, є яскравими свідченнями, що у Фонді не жартуватимуть щодо виконання взятих українською владою зобов’язань умов співпраці щодо отримання кредитів. Немає реформ – немає кредитів. І про це вже чітко заявляють у МВФ.
Натомість чиновники АП вважають критику МВФ передчасною, а в Кабміні та НБУ сподіваються на продовження співпраці. Крім того, висловлюються навіть припущення щодо того, щоб змінити умови співпраці з МВФ для отримання нових порцій кредитів. Чи підуть на такий сценарій у МВФ, невідомо. Втім, у наступні 4 роки Україна має повернути рекордну суму своїх зовнішніх зобов’язаньза кредитами. В тому числі й МВФ.
Сама ж програма stand-by, за якою Україна мала б отримати 17,5 мільярдів доларів кредитів у 2015-2019 роках, поки що зависла в повітрі. Востаннє Фонд перераховував 1 мільярд доларів кредиту за цією програмою ще в квітні минулого року. Так само кволо програма тривала й у 2016-му.
Припинення співпраці з МВФ, можливо, не призведе до негайних згубних наслідків для української економіки, однак це буде чітким сигналом для інших іноземних кредиторів та потенційних інвесторів. Ба більше, це стане додатковим фактором дестабілізації банківської системи та точно призведе до зниження курсу гривні.
Девальвація
В бюджеті 2017 року курс гривні був закладений на рівні 27,2 гривні за долар. У бюджеті на 2018 рік – уже 29,3 гривні за долар. Увесь минулий рік гривні девальвувала поступово, однак уже в грудні українці знову відчули суттєве знецінення вітчизняної валюти – майже на 15%.
Вже на початку січні гривня майже досягла рівня, що був закладений у бюджеті на цей рік. Зараз курс у середньому складає 28,6 гривні за долар. Через девальвацію зростатимуть ціни на імпортні товари. Передусім зростатиме ціна на пальне та газ, що в подальшому призведе до подорожчання продуктів та послуг, вироблених уже в Україні.
У разі припинення співпраці з МВФ та виникнення проблем із виплатами боргів за зовнішніми зобов’язаннями тиск на гривню посилиться. В такому разі прогнозувати рівень девальвації важко, втім, навряд чи він буде навіть 30 гривень за долар. Вочевидь, через паніку та брак валюти показники знецінення можуть досягти нових рекордних піків.
Причин для укріплення гривні поки що вкрай мало. Є кілька перспективних секторів економіки, які можуть дати приріст в експорті продукції та послуг за кордон. Однак їхніх зусиль буде вкрай мало, якщо на повну не запрацює малий та середній бізнес, не з’являться іноземні інвестори. На жаль, поки що тенденції в цьому напрямку негативні.
Зростання цін та інфляція
Минулого року уряд закладав показник інфляції в бюджеті на рівні 8%. Утім, за даними Держстату, за підсумками 2017 року темпи споживчої інфляції зросли й склали 13,7% (порівняно з 12,4% в 2016 році).
Цього року в законі «Про Держбюджет» уряд запропонував закласти рівень інфляції на рівні 7%. Це ще більш оптимістичний показник, враховуючи, що й цього року Кабмін продовжив збільшувати рівень мінімальної заробітної плати та соціальних виплат. Так, мінімальна зарплата в 2017 році склала 3200 гривень на місяць, а вже з 1 січня цього року – 3723 гривні. В уряді декларували, що з огляду на економічну ситуацію в країні, мінімальна заробітна плата може зрости до 4200 гривень на місяць.
Експерти вказують на те, що збільшення виплат без реальних здобутків у економіці потягне за собою й новий виток інфляції. А в передвиборчому запалі в політиків та й в урядовців може з’явитися спокуса почати роздавати бюджетні кошти, щоб сподобатися виборцям. Так, наприклад, прем’єр-міністр Володимир Гройсман пообіцяв, що зарплати вчителів із 1 січня 2018 року зростуть у середньому на 1500 гривень. І це вже до обіцяного рівня мінімальної зарплати в 4200 гривень на місяць, якого уряд сподівається досягти до кінця цього року.
Трудова міграція та криза на ринку праці
А ось справжнім викликом цього року для економіки України може стати продовження трудової міграції за кордон. Із запровадженням безвізу деякі сусідні європейські країни заохочують українців приїжджати на заробітки або займатися підприємницькою діяльністю.
Звісно, якщо середня зарплата в Польщі для трудового мігранта з України складає близько 500-600 євро, то громадяни, особливо з регіонів, готові скористатися можливістю заробити більше. В регіонах України середня зарплата в кращому разі складає 5-6 тисяч гривень, а в Києві, згідно з даними Держстату, близько 11 тисяч гривень. Навіть гарно оплачувана робота в столиці не дотягує до рівня 500-600 євро, які можуть запропонувати польські роботодавці.
Та трудова міграція ховає в собі ще два серйозні виклики: депопуляцію населення та дефіцит кваліфікованих робочих кадрів тут, в Україні. Багато хто з українців, з огляду на перспективи, може й залишитися працювати в Польщу більше, ніж на 1-2 роки. За даними дослідження Expat Insider, дані якого були оприлюднені наприкінці 2017 року, в Польщі вже працюють близько 1,2 мільйонів українців. На думку вітчизняних демографів, ця цифра може бути щонайменше на півмільйона осіб більшою.
Щодо депопуляції, то тут ситуація навіть більш загрозлива: сусідні європейські країни стають дедалі привабливішими для українських студентів, які хочуть здобути якісну освіту. Саме в такій еміграції є дуже серйозна проблема, адже українці, які виїздять за кордон на навчання, ще швидше асимілюються з місцевим населенням та інтегруються в тамтешнє суспільство. А це молоді люди, які створюють сім’ї й залишаються працювати на збільшення ВВП сусідніх держав, що запропонували більш вигідні умови для життя.
Відсутність зовнішніх інвестицій
Нарешті, як показує досвід останніх років, зміни в Україні йдуть занадто повільними темпами, щоб стати привабливими для іноземних інвесторів.
За даними експертів, у 2017 році Україна отримала близько 2,5 мільярдів доларів прямих іноземних інвестицій. Це ті гроші, які вкладалися в реальний сектор економіки. Є й інші цифри: за даними Держстату, обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України у вигляді акціонерного капіталу нерезидентів склав на початок жовтня 2017 року складав 39,72 мільярда доларів. Згідно з цими даними, головною країною-інвестором залишається Кіпр – популярний офшор серед українських олігархів. Тобто гроші в Україну хоч і надходять, проте відсоток справді іноземних інвестицій (а не «перекачаних» з офшорів коштів) досить малий.
Скоріш за все, з огляду на економічні та політичні реалії, а також слабкий рух із реформуванням країни, Україна й досі залишатиметься серед країн із найменш привабливими умовами для безпечного інвестування. Слід наголосити саме на слові «безпечні», адже з огляду на дешеву робочу силу й можливість у підсумку отримати дешевший продукт для отримання більшого прибутку в подальшому, вкладати в Україну вигідно. Але небезпечно, адже «правила гри» для бізнесу дуже не прозорі, а високий рівень корупції та відсутність поваги до приватної власності перетворюють будь-які інвестиції на таку собі азартну гру.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»