У Давосі цими днями проходить черговий Всесвітній економічний форум. У рамках «Українського сніданку» на форумі президент Петро Порошенко заявив, що вважає 2017-й роком зростання інвестицій для України.
«Інвестори довіряють Україні. І я пишаюся, що 2017-й став роком зростання інвестицій у нашу країну. Ми будемо й надалі продовжувати співпрацю з міжнародними партнерами, зокрема МВФ. Світ бачить, що Україна – важливий партнер для інвесторів», – сказав президент.
За його словами, підвищенню довіри іноземних інвесторів до України сприяло проведення низки реформ та активізація їх впровадження. Серед цих реформ Порошенко назвав приватизацію, пенсійну та судову реформи. Слова президента звучать оптимістично. «Слово і Діло» вирішило проаналізувати, скільки інвестицій Україна отримала за минулий рік і що заважає їх притоку.
2017-й – рік інвестицій?
За даними Державної служби статистики, обсяг іноземних капітальних інвестицій в Україну минулого року значно зменшився. У січні-вересні він склав майже 4,8 млрд грн, а це в 1,3 раза менше, ніж за аналогічний період 2016 року.
Країни Європейського Союзу з початку минулого року вклали в українську економіку 597,3 млн дол., головними інвесторами стали Кіпр і Велика Британія. Зростають інвестиції з боку Німеччини. У Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України повідомили, що станом на жовтень Німеччина вклала в нашу економіку 1,8 млрд дол., з них 1,1 млрд дол. – у промисловість.
Крім того, на 37% зросли інвестиції від Європейського банку реконструкції і розвитку (до 800 млн євро). «Це значний підйом із 2016 року й сильний старт для 2018 року. Ми сподіваємося досягти показників 2014 та 2015 років, коли інвестиції перевищували 1 мільярд євро», – сказав директор ЄБРР в Україні Шевкі Аджунер.
Відзначимо, що при цьому Україна минулого року не отримала черговий транш від Міжнародного валютного фонду, під питанням також фінансування від Євросоюзу.
Чому в Україну не хочуть вкладати гроші
Причини, чому приплив інвестицій в Україну падає, насправді, лежать на поверхні. Інвесторів відлякує високий рівень корупції, недовіра до судової системи, нестабільність національної валюти, монополізація ринків і, звичайно ж, військовий конфлікт України з Росією. При цьому, скільки б українські політики не розповідали про успішні реформи, всі бачать, що ці реформи гальмуються.
«Хочу назвати сфери, де реформи затягуються. Це судова реформа, антикорупційні інституційні основи, зокрема антикорупційний суд, земельна реформа, приватизація державних підприємств. Це ті сфери, де є потреба в прогресі. Інакше годі було очікувати інвестицій, без яких не буде швидкого розвитку», – чітко заявили в Європейському парламенті.
У МВФ для виділення чергового траншу майже ті самі вимоги. «Умовою для четвертого перегляду програми є ухвалення закону про приватизацію, який забезпечить прозорий продаж держактивів, також вимогою була вже ухвалена пенсійна реформа. Ми зараз оцінюємо, наскільки вона відповідає пенсійній системі. Необхідно також створення антикорупційного суду та врегулювання питання з цінами на газ – постанова, яка була ухвалена в лютому урядом», – заявив представник організації в Україні Йоста Люнгман.
Утім, закон про приватизацію державного майна Верховна Рада вже ухвалила в середині січня. Відзначимо, що в документі виписана можливість використовувати для іноземних інвесторів норму «англійського права». У Мінекономіки вважають, що це підвищить привабливість українських об'єктів для іноземних покупців.
В ЄБРР вже заявили, що закон про приватизацію позитивно вплине на приплив інвестицій.
«Я думаю, що в цьому контексті ухвалений минулого тижня в парламенті закон про приватизацію дозволить залучити більше великих іноземних інвесторів», – сказав Аджунер.
У Світовому банку серед необхідних реформ називають земельну. Голова організації Джим Йон Кім вважає, що підвищення прозорості та відкриття ринку землі збільшить інвестиції в Україну.
«Прихід інвесторів до цього сектора призведе до підвищення продуктивності. Для мільйонів людей – власників паїв і ділянок – це додаткові доходи від оренди, це дасть можливість наповнити бюджет і вивільнити кошти, які можна буде направити на інші напрямки, зокрема на охорону здоров'я», – вважає Кім.
У Національному банку України назвали свої умови, за яких до країни прийдуть іноземні інвестиції: «Інвестори приходитимуть до країни лише тоді, коли в нас буде стабільне макроекономічне середовище, щоб його досягти, перш за все мова йдеться про стабілізацію інфляції. Саме цей ключовий фактор, який може забезпечити стабільний приплив інвесторів».
Перспективи інвестування в Україну: думки експертів
Експерт із конституційного права Олександр Москалюк вважає, що з появою антикорупційного суду в Україні не слід чекати інвестиційного буму: «Багато експертів зараз відзначають, що з появою антикорупційного суду в Україну прийдуть інвестиції, не розуміючи до кінця, що кількість антикорупційних справ не така велика в загальному обсязі. Мене трохи дивує така однобічність, тому що набагато важливіше, щоб в Україні існував і успішно діяв інститут захисту прав власності інвесторів».
Економічний експерт Олег Гавриш заявив, що для залучення іноземних інвестицій Україні необхідно вирішити проблему з війною на Донбасі.
«Боротьба з корупцією просувається вкрай слабко, інвестори не хочуть йти в Україну, а крім антикорупційного суду, нічого особливо запропонувати ми не можемо. Все для своїх. Олігархи розібрали галузі серед своїх. Це всі чудово розуміють, а щоб щось змінити, потрібна політична воля», – додав він.
Повертаючись до форуму в Давосі, експерти вважають, що сьогодні цей майданчик не дає тих можливостей для залучення інвесторів, як раніше.
«У 2005 році Україна презентувала свої інвестиційні проекти на форумі. Це був плацдарм демократії т розвитку ліберальної економіки. Але минуло 13 років. Результати досить сумні. Навіть боязкі надії української делегації залучити інвестиції марні. Від того Давосу, який був раніше, нічого не залишилося», – вважає директор Київського інституту мирних досліджень Андрій Мішин.
Нагадаємо, міністр фінансів Олександр Данилюк у Давосі розповів, коли Україна отримає новий транш від МВФ.
Олександра Худякова, спеціально для «Слова і Діла»