Система субсидій залишається несправедливою навіть для тих, хто сплачує податки. Ба більше, ця система призводить до того, що отримувачами субсидій є половина населення України.
Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповіла голова Інституту громадянських свобод Галина Третьякова, оцінюючи перший етап запуску монетизації та прогалини системи субсидування.
Система субсидування: що не так?
«Наразі ніхто не передбачає видачі грошей на руки населенню. Монетизація передбачає лише відкриття віртуальних рахунків у казначействі, на які будуть віртуально нараховувати частину державного бюджету для того, щоб було видно грошовий потік. Тому монетизація на руки людям поки не передбачена. Це не той етап монетизації», – зазначила Третьякова.
Якщо говорити про ефективний механізм субсидування, то він має передбачати спочатку певний тест, додала вона.
«Наприклад, можна ухвалити таку систему, коли всіх пенсіонерів субсидують. Якщо це не пенсіонер, то в такому разі особа має обов’язково подати декларацію до податкової інспекції. Крім того, якщо в цій декларації на людину з домогосподарства отримується дохід менший за фіксовану суму, то в такому разі фінансуємо всіх на однакову суму. Чому ми всіх по-різному дофінансовуємо? Чому не беремо до уваги пасивний дохід? Навіщо фінансувати тих, у кого по декілька домівок та автівок?», – підкреслила фахівець.
«Чому інші платники податків мають покривати комунальні послуги замість осіб, які отримують достатньо, але не за рахунок білої зарплати, а за рахунок інших доходів», – уточнила вона.
За її словами, на всі ці питання система монетизації та субсидування відповіді не дає.
«Таким чином, вона є несправедливою для населення», – констатувала фахівець.
На шляху до справедливих виплат
«Для того, щоб зробити її справедливою, потрібно спочатку встановити ці правила справедливості. Слід визначити вагу внеску до держави та отримання пасивних доходів, з’ясувати, кого ми взагалі субсидуємо», – пояснила Третьякова.
Наприклад, можна взагалі субсидії перетворити на безумовний дохід кожного громадянина в Україні, наголосила вона.
«Чому ми, наприклад, сплачуємо 700 гривень на домівку, а не робимо фінансування всіх громадян умовно на 300 гривень?», – додала експерт.
Вона уточнила, що це лише приклади, варіантів може бути безліч, тому що наразі монетизація не є в тому вигляді, в якому має бути.
«Можна відкривати не віртуальні, а реальні рахунки, але лише тим, хто подає декларацію. В цих рахунках можна перераховувати гроші лише на комунальні послуги. Так ми захищаємося від того, що гроші підуть на інші потреби. Хоча якщо в людини перша потреба поїсти, то потрібно її нагодувати, а вже потім стоїть питання комуналки», – продовжила Третьякова.
Система заощадження
У нас провокують заощадження та ставлення до ресурсів як до того, на чому потрібно заощаджувати, підкреслила фахівець.
«Ця система поки не призводить до такого ефекту. Вона призводить лише до того, що Мінфін почав бачити потік грошей. Добре, якщо десь щось вкрадуть, а вони цей потік проконтролюють і зможуть запобігти крадіжці. Це позитив. Але це не система субсидування, яка призводить до економії ресурсів, палива, тепла», – зазначила вона.
На її думку, ця система поки що створена для Мінфіну.
«Це потрібно, правильно, але це потрібно було робити раніше. На цьому етапі для пересічного громадянина монетизація поки що нічого не дає», – резюмувала Галина Третьякова.
Нагадаємо, минулого року міністр соціальної політики Андрій Рева пообіцяв у 2018 році запровадити монетизацію пільг на житлово-комунальні послуги.
Детальніше про новий закон про ЖКП та заборгованість українців за комуналку – на нашій інфографіці.