Неймовірно, але на другому тижні другого місяця нового року народні депутати продовжують відпочивати. Війна, економічна криза та одна з найгірших за фінансовими показниками ситуація серед країн світу не є для багатьох народних обранців достатніми аргументами, щоб натхненно працювати на краще майбутнє України.
Прогули та незаплановані «канікули» народних депутатів, які мали б активно творити закони для своїх громадян, уже давно не є сенсацією. Так, цими днями голова Верховної Ради Андрій Парубій достроково закрив пленарне засідання через відсутність достатньої кількості народних депутатів для ухвалення рішень.
Такі повідомлення в ЗМІ з’являються щоразу, коли в державі оголошена низка вихідних днів. Так, минулого року таке рішення спікер парламенту виносив щонайменше тричі. Аналогічне повідомлення знаходимо в ЗМІ від 22 березня 2017 року, коли на порядку денному парламенту була низка соціальних законопроектів. Просто депутати трохи «загуляли» після свята 8 Березня. Закривали Раду через низьку відвідуваність і в 2016 році, наприклад, 13 липня.
Ба більше, навіть у пленарні тижні депутати часто влаштовують собі лише 2 робочі дні – у вівторок та четвер. У понеділок відбувається традиційне засідання голів фракцій для обговорення порядку денного. Середа – робота в комітетах, п'ятниця – день уряду та скорочений пленарний день. Щоправда, в середу депутати, як правило, не працюють у залі засідань, а в п'ятницю їхня кількість мізерна.
Та це ще не все. Всі вади парламенту попередніх років передалися й нинішній Верховній Раді. Неперсональне голосування, бійки та скандали – постійні «атрибути» роботи народних депутатів. Виникає цілком закономірне запитання: якщо так поводяться законотворці, то чи можемо ми взагалі говорити про створення справжньої правової держави?
Звісно, виникає ще багато запитань. Активно взятися за реформування діяльності ВР та посилення дисципліни обіцяв нинішній голова парламенту Андрій Парубій. Цим намірам уже майже два роки, однак суттєвих успіхів досягти не вдалося.
Підняли зарплати – можна і відпочити
Усі ці негативні процеси призводять до знецінення самого інституту парламентаризму та сприяють збільшенню недовіри до всієї законодавчої влади. За результатами соціологічного опитування, проведеного Центром Разумкова восени минулого року, підтримку діям Верховної Ради висловили лише 2,9% респондентів, підтримують окремі дії 27,9% опитаних, не підтримують – 61,6%.
Рівень недовіри до парламенту серед українців зашкалює. Однак це не є перепоною для самих нардепів. І попри низьку ефективність їхньої роботи, вони не забувають регулярно підвищувати собі заробітну плату. Дискусії, чи збільшувати собі винагороду, тривали досить довго, але в грудні 2017 року народні обранці таки підвищили собі посадові оклади. Для спікера щомісячний посадовий оклад складатиме 12 прожиткових мінімумів (18 200 гривень), найменший оклад у нардепа-члена парламентського комітету становитиме 10 прожиткових мінімумів (16 тисяч гривень). Загалом же, в держбюджеті на цей рік на фінансування Апарату Верховної Ради із загального фонду виділяється 1 мільярд 724 мільйонів гривень, що на 40% більше, ніж у 2017 році (1 мільярд 217 мільйонів гривень).
Тим часом голова Верховної Ради Андрій Парубій на початку цього місяця повідомив, що Верховна Рада найближчим часом має розглянути законопроект про кількість парламентських комітетів та їх розподіл. Це буде чи не перша законодавча ініціатива з реформування роботи Верховної Ради, яку вдалося внести у порядок денний весняної сесії парламенту.
Низька ефективність на тлі скандалів
Днями в кулуарах Верховної Ради стався черговий сенсаційний скандал. Одному з народних депутатів не сподобалося те, що журналіст знімав його розмову з колегою на смартфон. Розгніваний народний обранець силою заволодів майном журналіста й поклав гаджет собі до кишені, заявивши в присутності свідків, що йому за це нічого не буде.
Загалом, народні депутати часто поводять себе зухвало як із колегами, так і з представниками преси. Восени минулого року низка нардепів висловлювали наміри внести зміни до законодавства, щоб обмежити доступ журналістів до кулуарів та навіть парламентського буфету. Поки що всі наміри – лише слова, однак у комітеті з питань свободи слова та інформації збиралися ініціювати зміни до закону «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» в частині акредитації журналістів. Передбачається, що журналістам доведеться робити акредитацію на кожне засідання Ради.
Натомість ефективність роботи парламентарів вкрай низька. За підрахунками аналітиків «Слова і Діла», з понад двох тисяч програмних обіцянок, з якими йшли на вибори 2014 року нинішні народні депутати, виконана лише кожна п'ята, а саме 19%.
Що реально змінити в роботі Верховної Ради?
Головними новаціями в реформуванні роботи парламенту мало стати запровадження штрафів за прогули для народних депутатів та суттєві зміни у графіку роботи головного законодавчого органу. Передбачалося, що кількість пленарних засідань збільшиться, а взаємодія з урядом стане тіснішою.
Втім, майже за 2 роки з часу проголошення цих ініціатив досягти бодай якогось прогресу ані в покращенні ефективності головного законодавчого органу, ані в питаннях підвищення дисципліни нардепів так і не вдалося. Щодо прогулів, то відсутній дієвий механізм, завдяки якому можна було б чітко моніторити присутність народного обранця на робочому місці.
Також забутими виявилися ще дві ідеї, які мали б викорінити такі ганебні явища в парламенті, як бійки та неперсональне голосування. Спеціальні парламентські пристави та впровадження сенсорної кнопки за відбитками пальців депутатів (для цього потрібно вдосконалити електронну систему голосувань «Рада») так і залишилися лише гарними намірами.
Поки найбільш дієвим методом контролю за ефективністю роботи парламенту є якомога ширше публічне висвітлення з боку ЗМІ. Втім, політологи прогнозують, що вже з весни цього року діяльність парламенту стане ще більш асинхронною й деструктивною. А все через наближення президентських та парламентських виборів 2019 року. Найгірше те, що вже восени, яка б доля не спіткала коаліційну більшість, згідно з Конституцією, глава держави не зможе розпустити парламент та оголосити дострокові вибори. Цілком можливо, що згуртувати дії народних обранців зможе лише якесь диво чи, наприклад, загроза національній безпеці України з боку зовнішнього ворога.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»