Цього тижня кияни та гості столиці спостерігали черговий марш військових у центрі столиці. Цього разу 27 лютого, в пленарний день роботи парламенту, центром Києва із мирною акцією протесту колоною вийшли ветерани АТО. Вони вимагали від народних депутатів звернути увагу на їхні проблеми та ухвалити рішення щодо створення окремого Міністерства у справах ветеранів.
За дивним збігом обставин, Верховна Рада прислухалася до голосу протестувальників. 241 народний обранець проголосував за постанову про звернення парламенту до Кабінету міністрів щодо створення Міністерства України у справах ветеранів. Ініціаторами звернення виступили народні обранці від фракцій більшості – БПП та «Народного фронту».
Здавалося б, чудова ініціатива. Ветеранів АТО стає дедалі більше, проблем, з якими вони стикаються, дуже багато. Звісно, створення окремого міністерства могло б покращити становище солдатів, які вже відслужили певний термін в армії й демобілізувалися. Та чому про ці проблеми заговорили саме зараз та чи не стирчать вуха політичних мотивів у благородній справі створення нового міністерства?
Подбати про ветеранів
До слова, ідея створення окремого відомства у справах ветеранів – не нова. Найкраще про своїх ветеранів дбають у США, де відповідне міністерство діє з 1930 року. Сполучені Штати довго працювали над створенням однієї з найбільш комплексних систем допомоги для ветеранів з-поміж інших країн світу. Щоправда, рівень можливостей бюджету США, м’яко кажучи, суттєво відрізняється від українського.
Скоріш Україні слід більше уваги звернути на досвід Хорватії, де таке Міністерство у справах ветеранів було створене в 2011 році. Воно поділяється на чотири управління – у справах сім’ї, у справах ветеранів війни, солідарності поколінь та у справах полонених і зниклих безвісти. Якщо слідувати хорватському досвіду, тоді в Україні варто було б на базі Міністерства у справах ветеранів об’єднати функції ще кількох відомств. Справді, це міжгалузевий орган виконавчої влади, в компетенції якого може бути вирішення всього спектру проблем, з якими стикаються солдати, які повертаються до мирного життя. А це і медична допомога та психологічна адаптація, і проблеми з пошуком роботи, з придбанням житла, і інтеграція в мирне життя суспільства.
Усіма цими проблемами займаються різні державні структури. Саме тому, на думку ініціаторів пропозиції про створення окремого відомства – народних депутатів від БПП та «Народного фронту», й варто ці функції сконцентрувати в одному міністерстві. Пропрезидентська фракція навіть погрожувала заблокувати трибуну парламенту, якщо рішення не ухвалять.
У кулуарах парламенту подейкують, що створення нового міністерства – це результат чергових торгів за квоти в переформатуванні уряду. Мовляв, пропрезидентська команда висунула цю вимогу Володимиру Гройсману в обмін на подальшу підтримку його урядових ініціатив у Верховній Раді. Своєю чергою прем’єр, окрім підтримки нардепів, попередньо отримав згоду на свою квоту в майбутньому списку пропрезидентської сили на виборах до наступної Ради.
Раніше ідеї про створення такого міністерства неодноразово з’являлися в повідомленнях політиків, народних депутатів та чиновників. Наприклад, послідовним прихильником створення подібного відомства є заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України Георгій Тука.
Прикметно, що якраз напередодні ухвалення рішення парламенту про можливість створення нового міністерства неабиякий скандал здійнявся між Міністерством оборони та військовою прокуратурою. Приводом став виступ очільника військової прокуратури Анатолія Матіоса, який зауважив катастрофічну проблему із самогубствами військовослужбовців у лавах ЗСУ. Мовляв, щотижня вкорочують собі віку двоє солдатів. До того ж, за словами Матіоса, ніхто не веде сумної статистики після звільнення солдатів зі служби. У Міноборони відкидають закиди Матіоса й вказують на менші цифри загиблих солдатів у результаті самогубств.
До слова, саме запобігання самогубствам та підтримка психологічного стану військовослужбовців – це одна з головних тем, якою може зайнятися профільне Міністерство у справах ветеранів. Якщо, звісно, таки буде створене.
Міністерство однієї проблеми
Станом на 31 січня цього року статус учасників бойових дій отримали 326 тисяч 60 учасників АТО. Не всі з них є ветеранами, втім, більшість із них – це саме ті люди, проблемами яких може зайнятися окреме міністерство. За підрахунками експертів, наприклад, у США загальна кількість ветеранів становить близько 6% від усієї кількості населення. В Україні це близько 3%, але цифра постійно зростає. Звісно, знову ж таки, кількість населення в США є значно більшою, а проблем точно не менше, хоча б враховуючи загальну кількість вогнепальної зброї, якою легально володіють тамтешні громадяни.
Міністерство у справах ветеранів не з’явиться на рівному місці – основою для його діяльності може стати чинна Державна служба у справах ветеранів. Чиновники цієї структури прогнозують, що в разі узгодження всіх позицій та рішення уряду нове міністерство може запрацювати лише з початку 2019 року. Для його роботи потрібно ще створити окремий штатний розпис, виділити фінансування, приміщення.
Загалом же, ідея з появою міністерства є позитивним сигналом з боку держави до своїх громадян. Втім, як завжди, викликає певні перестороги сам процес реалізації. Наскільки виправданою буде поява ще одного відомства з численним штатом чиновників? Скільки потрібно буде грошей для його функціонування? Чи не чинитимуть спротив інші міністерства, коли доведеться передати частину повноважень новоствореному органу виконавчої влади?
Загалом, самі ветерани та учасники АТО, попри безумовну наявність маси проблем, говорять про те, що ідея появи нового міністерства – це радше ініціатива самих нардепів та чиновників. Тож цілком імовірно, що нове Міністерство у справах ветеранів – це такий собі передвиборчий крок на «зближення» влади з потенційно вибухонебезпечним електоратом.
Саме АТОвці, добровольці та волонтери наразі є найбільш активними громадянами й користуються довірою в решти суспільства. Саме вони часто виголошують власну позицію, яка часто не співпадає з діями та намірами влади. І саме вони можуть стати ядром протестного електорату. Тож не виключено, що метою створення окремого міністерства є спроба нейтралізувати протестні настрої та задовольнити вимоги, здійснити своєрідний акт «примирення» з ветеранами, які тим чи іншим чином залишилися незадоволеними діями влади.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»