Місія працює в рамках мандата, який вона має на сьогодні. Тому питання спеціальної місії для Закарпаття не стоїть. По-друге, це рішення є прерогативою країни-господарки, тобто Україна має вирішувати, куди кого пускати.
Про це в коментарі «Слову і Ділу» розповів співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайло Пашков, оцінюючи ініціативу голови МЗС Угорщини Петера Сіярто ввести на Закарпаття 12 спостерігачів ОБСЄ.
«Особливої необхідності в місії ОБСЄ на Закарпатті немає. Проблеми, які порушує угорська сторона щодо мовної норми освітнього закону, вирішуються в рамках переговорного процесу, в тому числі з представниками угорських меншин, голів МЗС», – констатував Пашков.
На його думку, на дії Угорщини зараз навряд чи варто орієнтуватися.
«Венеційська комісія запропонувала цілком прийнятний розумний компроміс. Тут має бути добра воля угорської сторони. Звичайно, центральна влада приділяє мало уваги міжетнічній проблематиці на Закарпатті. Однак причиною всього є те, що в самій Угорщині політична ситуація складна. В цьому головна проблема», – зазначив фахівець.
За його словами, елемент критичності на Закарпатті створює зовнішній вплив саме з боку Угорщини.
«Очевидно, що якісь провокації, конфліктність підігріваються ззовні. Тут потрібно приділяти більшу увагу питанням безпеки та компромісу щодо мовної проблематики. Компроміс можливий. Він полягає в пролонгації перехідного періоду освітнього закону на більш тривалий термін. Це цілком реально», – пояснив експерт.
На його переконання, ця ситуація не є критичною й роздувається штучно.
«Зараз ця проблема більшою мірою роздувається з боку Угорщини. І дії Будапешта, в тому числі щодо блокування засідань комісії Україна-НАТО, не адекватні тій проблемі, яка сьогодні спостерігається на Закарпатті», – резюмував Михайло Пашков.
Раніше закарпатські угорці закликали ввести постійну місію ОБСЄ.
Скільки дітей в Україні навчаються мовами національних меншин – на нашій інфографіці.