Надія Савченко свято впевнена, що була на засіданні ПАРЄ, тоді як насправді самовільно відвідала засідання Європарламенту. Провладні політики сурмлять про її втечу – чи то до Москви, чи то до Барселони до Олександра Онищенка, а вона взяла й повернулася. Героя України Савченко ось-ось офіційно звинуватять у причетності до підготовки перевороту, а генпрокурор Юрій Луценко тим часом заявляє... про внутрішні війни в Україні!
Самозвані генерали везуть з окупованих територій машини зброї нібито для обстрілу урядових будівель (ну хоч вже не тепловізори), а герой України віддає йому за це честь прямо в суді. Все це схоже на змагання з маразму й боротьба розгорнулася запекла – учасники йдуть пліч-о-пліч. Кому вірити? Адже всі очевидно брешуть.
Савченко тут, Савченко там
У зв'язку з історією про те, як Надія Савченко переплутала парламенти, дуже сильно напрошується радянський анекдот: «Леонід Ілліч Брежнєв прийняв у Кремлі японського посла... за китайського й мав із ним тривалу та конструктивну бесіду». Смішно було спостерігати, як провладні політики бризкали слиною, доводячи, що її не було в ПАРЄ. Ну не було – переплутала жінка, але ж в якомусь парламенті була, це правда, слухала там нібито доповідь... якої не було. Зрештою, Надія ж не Іран з Іраком переплутала – вона б, хочеться вірити, й не змогла цього зробити, адже в Іраку вона служила. Хоча... Де свої, а де вороги в нинішній війні – це питання, в якому вона очевидно «плаває».
Що ж, СБУ та Луценко трохи голос не зірвали, закликаючи її з'явитися сьогодні на допит (сподіваючись про себе, що вона не ускладнюватиме їм життя і не з'явиться?). За неявку погрожували поданням про зняття депутатської недоторканності (або це вони Савченко попереджали: не їдь, мовляв, гірше буде?). А вона взяла й приїхала. Може, знову щось переплутала? Ну, вона – добре, а яка плутанина була в провладному таборі! Низка пропрезидентських депутатів, як ми сказали, на повний голос кричали, що не було Савченко на засіданні Парламентської асамблеї Ради Європи. А де ж ви, дорогоцінні наші обранці, були в той момент, коли Надія не далі, як позавчора зустрічалася з активним лобістом України в Європарламенті, керівником групи «Друзі України», нев'їзним до Росії ворогом Путіна Петрасом Ауштрявічусом? Він, до речі, ініціював свого часу складання «Списку Савченко» з Володимиром Путіним у першому рядку.
Один дуже-дуже пропрезидентський політичний консультант Олег Медведєв буквально за кілька годин до прильоту Савченко до Києва висловив думку, що нібито повідомлення про оголошення підозри позафракційному нардепу Надії Савченко про державну зраду може істотно відкоригувати її плани щодо повернення в Україну зі Страсбурга. Пан Медведєв не в курсі хіба, що недоторканному нардепу оголосити підозру ніхто не може? Медведєв прямо так і сказав: «Щось мені підказує, що вона не буде поспішати повертатися в Україну». Олег, викиньте це «щось» – вас обдурили, коли на барахолці задешево продали «мієлофон». Але ще смішніше було читати в лояльних до АП виданнях запевнення деяких «високопоставлених співрозмовників» (пізніше генпрокурор Юрій Луценко відкрито про це заявляв) в тому, що Савченко вже в Барселоні, і не забули нагадати, що там же перебуває й «заклятий друг» Петра Порошенка, нардеп-утікач Олександр Онищенко. З власного досвіду вони судять чи як? Але все ж очолив наш хіт-парад член комітету з питань національної безпеки і оборони Андрій Тетерук, який заявив, що його колега з комітету Надія Савченко втекла до Росії. Чи варто дивуватися, що така в нас національна безпека і оборона?
Війна компроматів
Про, м'яко кажучи, дивацтва «Кулі» (як прозвали Савченко ще в Іраку) деякі говорили ще відразу після її дивного полону під Луганськом. Але тоді на таких «балакунів» усі голосно шикали, мовляв, як можна про героїню таке говорити! Її героїчні «сухі голодування», що не зіпсували фігуру героїні; ходіння босоніж а-ля Махатма Ганді на льотному полі Борисполя відразу після повернення з Росії; крики на журналістів і потім фраза, яка дзвінко відскочила від зубів, про необхідність свято дотримуватися Мінських домовленостей на першій же зустрічі з президентом – все це залишало масу питань. Як і особиста участь Медведчука в її звільненні. А тепер ось ще один пропрезидентський експерт Тарас Чорновіл поділився з громадськістю відео із заходу молодіжної організації при партії Медведчука СДПУ(о), де активну участь бере молоденька Надія Савченко. А Антон Геращенко (куди ж без нього?) заявляє, що компромат на Савченко збирають уже півроку. Так і хочеться запитати: панове, що ж ви такі міцні виключно заднім розумом? Де ж ви раніше були?
Виявляється (і не сьогодні, а набагато раніше виявилося), що заарештований товариш Савченко Володимир Рубан-Гарбузюк (а хто його, до речі, зробив генералом?) робив кілька ходок за зброєю до ОРДЛО. Побічно його підставляє й ватажок донецьких терористів Олександр Захарченко, всіляко «відмазуючи» Рубана й заявляючи, що в них були спільні справи лише з обміну полоненими. А давайте уявимо собі, що Рубан – пристрасний і порядний український патріот і раптом його заарештували свої ж з купою зброї, вивезеної з окупованої території – став би ворог України Захарченко так активно вигороджувати «укропа»? Хіба не в його інтересах, щоб всі українці горлянки один одному перегризли (чим ми активно й займаємося, до речі)?
У те, що Рубан прекрасно знав, що везе зброю, віриться без проблем, адже це дуже прибутковий бізнес. Але віз він його особисто для очолюваної ним же змови? Може, навіть він віз цю зброю дійсно для кривавих диверсій, але тоді точно він її очолює? Ну Порошенко адже, врешті-решт, не розфасовує особисто цукерки «Рошен», кладучи в кожну коробку свою візитку! Так може і не «перевізник» Рубан стоїть на чолі змови? Може, й не він мав стати її обличчям? А хто? Власне, інтриги жодної тут немає – всі давно вже озвучили версію про те, що в Україні на вершині цієї змови стоїть Віктор Медведчук, а політичною вивіскою повинна була стати Надія Савченко. Чи випадково, що і Рубан, та і сама Надія свого часу заробили авторитет на темі полонених – перший їх активно обмінював з бойовиками, а друга сама була VIP-полоненою? Хіба важко (чисто гіпотетично) антиукраїнським силам розіграти цю карту з агресором – одному віддавати на обмін українських заручників, а другу зробити найвідомішим українським в'язнем ув Росії саме для того, щоб піднести їх на політичні вершини в Україні з далекосяжними планами? Скидати цю версію з рахунків не можна. А чи все знала Юлія Тимошенко про Надію Савченко – перший номер списку її «Батьківщини»? Цього не можна ані стверджувати, ані виключати.
Генпрокурор обіцяє шок
Отже, проміжний підсумок: Савченко нібито особисто вела переговори з українськими військовими про повалення Порошенка, а ті нібито були підставними й усе ретельно фіксували. Рубан особисто возив з ОРДЛО зброю й уся процедура є на відео (включаючи те, що відбувалося на окупованій території – нічого собі!). Чи не схоже це на виставу з метою довести суспільству, що якщо на президента готували замах вороги України, то значить, Петро Порошенко – це, образно кажучи, і є Україна? Ні? А даремно – гарна версія... Гаразд, тоді давайте подумаємо: як Луценко домагатиметься того, щоб кинути Савченко до в'язниці після того, які дифірамби він же сам їй співав під час ув'язнення в російській в'язниці (ось, наприклад: «... з першого дня в полоні її війна стала зразком для кожного, хто любить Україну. Її ім'я, її слова, її очі стали символом непереможності нашої країни»)? А що скажуть світові лідери, які допомагали Петру Порошенку визволити героїню Савченко з ворожих катівень?
Генпрокурор Луценко напередодні заявив, що докази у справі Савченко шокують громадськість. Юрій Віталійович, а раптом порадують? Із нинішнім рейтингом Порошенка дуже мало хто засмутився б через його усунення (від влади). Звичайно, розповіді про криваві плани змовників можуть поранити душі вразливих громадян, але як вам вірити? Адже говорячи про неспростовні докази провини змовників ви заявили й про те, що Савченко в Барселоні (чи не засмагає вона там на пляжі разом з Онищенком-Кадировим?), тоді як вона вже купила квиток в економ-клас на рейс Мюнхен-Київ. Луценко обіцяв подання на зняття депутатської недоторканності із Савченко в разі неявки її на допит. Тепер подання не буде? І де прописаний такий спосіб покарання нардепів за неявку на допит? Тим часом колеги Савченко з комітету ВР оперативно сфабрикували напередодні проект постанови про виключення її з комітету з нацбезпеки і оборони за... ігнорування допитів у СБУ, а вона взяла й з'явилася на допит. Ще й звання Героя України хочуть позбавити, але це може лише президент зробити за рішенням суду. А президент може і громадянства позбавити, і з країни вислати, але, щоправда, це стосується лише тих, кому він же українське громадянство перед цим дарував.
Савченко: хто не мріє знести цю владу?
Несподіване і, ймовірно, вкрай небажане для влади відбулося: Савченко повернулася, на допит прийшла, брифінг ледь не під стінами СІЗО провела. Заявила наступне: в Європі вона нібито займалася питаннями звільнення українських заручників у полоні в Росії та в ОРДЛО. Відмінна тема для PR, як ми вже говорили. Звернулася до Володимира Путіна жорстко – забери, мовляв, своїх полонених і віддай нам наших. Далі – про злочини нинішніх українських володарів ще на Майдані: про розстріли, до яких причетні ті, «хто сидить сьогодні в парламенті». Звинувачення постмайданної влади в здачі Криму та навмисній «м'ясорубці» в «котлах» на Донбасі з метою знищити кращих із кращих – добровольців. Звинувачення на адресу генпрокурора Луценка, президента, олігархів за економічні злочини... Питала: хто з нас не думав про те, щоб знести цю владу? Загалом, говорила дуже багато того, що знайде гарячий відгук у серцях і умах переважної більшості українців. Але яка її (і тих, хто стоїть за нею) кінцева мета: знести тільки гнилу й наскрізь корумповану владу чи також і саму суверенну Українську державу?
Кілька разів повторена Савченко теза про те, що вона не знайома з Медведчуком, її обіцянка спробувати взяти на поруки Рубана й жарти про «меблі» (яку нібито віз Рубан) дуже сильно бентежать. Адже не дарма авторитетні експерти й ті, хто пройшов Революцію Гідності, впевнені: якщо 3-й Майдан і відбудеться, то він буде коротким і кривавим. Ось і наближають його як можуть, в тому числі й ті, в кого розрахунок зовсім не на перемогу в Україні справді проукраїнських сил (якщо це взагалі коли-небудь можливо)...
Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»