Майже рік знадобився парламенту та президенту, щоб призначити нового очільника Національного банку України. Ним став банкір із 25-річним досвідом, кандидат економічних наук Яків Смолій. Відтепер він, згідно із статтею 18 закону «Про Національний банк України», має нагоду керувати регулятором протягом 7 років. Звісно, якщо сам не подасть у відставку.
Смолій ось уже 9 місяців керує Нацбанком у статусі виконувача обов'язків. Він є заступником голови НБУ з квітня 2014 року й займався розробкою та реалізацією стратегії і політики регулятора щодо розвитку інформаційної інфраструктури. Серед іншого, мав дбати про визначення політики у сфері регулювання діяльності платіжних систем та безготівкових розрахунків, а також здійснювати нагляд за платіжними системами та системами розрахунків.
Яків Смолій є впливовою фігурою в банківській сфері. Подейкують, що саме до його компетентної думки в сфері банківської справи часто прислухалася вже екс-голова НБУ Валерія Гонтарева. При цьому Смолій поки що виглядає як найбільш рівновіддалена від усіх політичних таборів фігура на посаді голови НБУ. Так це чи ні, вдасться зрозуміти вже найближчими місяцями.
До того ж цікавими є не лише біографія та компетенції нового очільника Нацбанку. Вражають і декларації Якова Смолія – за українськими та й світовими мірками він є дуже багатою людиною. Величезна кількість нерухомості, мільйони гривень та доларів заробітків на відсотках із депозитів та з цінних паперів. Крім того, очільник НБУ зазначає в деклараціях значні збереження у валюті. Так, минулого року він задекларував майже 4 мільйони доларів збережень. Найбільш цікавим для аналізу є той факт, що Смолій хоч і зберігає в українських банках великі суми в гривні, проте не менш значну частину складають і валютні збереження.
Постгонтаревський період
За відставку Валерії Гонтаревої проголосували 342 народні депутати. Тоді як за призначення Якова Смолія голосів знайшлося майже на третину менше – проголосували «за» 247 нардепів.
Попри те, що на долю екс-очільниці НБУ припав період неймовірної турбулентності в економіці й банківському секторі зокрема, в пропрезидентській команді вважають, що вона впоралася з покладеними на неї обов’язками. Президент Петро Порошенко подякував Валерії Гонтаревій «за професіоналізм та особисту відповідальність, за значні кроки в реформуванні банківського сектору», ще й припустив, що вона є «найкращим банкіром у світі. Звісно, сам глава держави окремо підкреслив той факт, що за останні 4 роки НБУ став взірцем у незалежному ухваленні рішень, а команда НБУ діяла напрочуд професійно. «Ані політики, ані парламент, ані уряд, ані президент жодного разу вказівним перстом не давали команди – видавати рефінансування, прибрати банк чи залишати банк, встановлювати ставку тощо», – зазначив Порошенко.
Та й сама Гонтарева, попри весь неоднозначний бекграунд свого керівництва НБУ, впевнена в абсолютній успішності своєї роботи. «Я вважаю свою місію повністю виконаною, оскільки реформи зроблені», – заявила вона під час свого заключного звіту в сесійній залі парламенту.
За останні роки всі здобутки екс-очільниці НБУ з «оздоровлення» банківської системи відчули на собі пересічні українці. Звісно, говорячи про дії регулятора, можна припустити, що виведення з ринку «токсичних» банків, покращення показників зменшення кредитних боргів, збільшення золотовалютних збережень (не без підтримки західних партнерів, зокрема МВФ), стабілізація курсу гривні, попри неймовірне її знецінення, – і справді успіхи в тих обставинах, в яких опинилася країна. Втім, перед новим головою НБУ постають значно суттєвіші виклики – «оживити» банківську систему. А найголовніше – створити підґрунтя для відновлення довіри між банками та громадянами.
Банківський цейтнот
Особливо важко новому голові НБУ доведеться в найближчі місяці роботи. Яків Смолій уже визначився з новими пріоритетами роботи НБУ й оприлюднив найближчі цілі.
Втім, без допомоги парламенту новому очільнику Нацбанку не обійтися. А часу для ухвалення фундаментальних змін не так уже й багато. Вже до кінця цього року банківська система України має показати певні успіхи з відновлення різних видів кредитування для населення та бізнесу, а також показати переваги для іноземних інвесторів, щоб залучити більше капіталу у валюті.
До слова, Смолій зазначив, що в банківській системі України наразі достатньо коштів, щоб повною мірою відновити кредитування. «Уже зараз банківська система має достатньо коштів, щоб запустити повномасштабне кредитування. Загалом понад 80 мільярдів гривень можуть бути спрямовані на відродження економіки країни. Водночас є кілька проблемних питань. Це критичний обсяг дефолтних кредитів у портфелях банків і слабкий захист прав кредиторів. Їх вирішення можливе лише шляхом змінення законодавства», – заявив новий очільник НБУ.
Яків Смолій закликав народних депутатів першочергово розглянути питання захисту прав кредиторів та валютної лібералізації. Втім, сподіватися на їх швидке ухвалення не варто. Річ у тім, що саме народні депутати є однією з найбільших категорій проблемних позичальників, і саме вони та контрольований ними бізнес заборгували банкам мільярди гривень.
Що ж до валютної лібералізації, то вона може спрацювати як на благо української економіки, так і навпаки – малий та середній бізнес, пересічні громадяни отримають більше інструментів для інвестування своїх коштів за кордоном. Знімаючи валютні обмеження, Нацбанк дуже сильно ризикує, втім, якщо це станеться, то це буде одним зі знакових кроків, якими запам'ятається Яків Смолій.
За час свого перебування у статусі в. о. Смолій не здійснював якихось різких кроків. Так, гривня за останні 9 місяців втратила у вазі близько 5%, а останнє рішення Нацбанку з приводу підняття облікової ставки сприймається учасниками ринку досить неоднозначно. Перш за все через те, що такі кроки навряд чи зможуть «оживити» кредитування й продовжать період жорсткої монетарної політики. В умовах кризи й стабілізації такі дії є прийнятними, а от для швидкого руху та відновлення економіки – недостатніми.
Самостійний гравець?
Та найбільшу цікавість викликає питання політичної самостійності в ухваленні рішень новим головою НБУ.
Уже зараз зрозуміло, що призначення нового голови Нацбанку стало можливим після тривалих перемовин усередині парламенту – між основними партнерами з коаліції. Найбільше голосів за Якова Смолія дали фракції БПП та «Народного фронту» – «за» натиснули 197 нардепів із цих фракцій. Ще 17 голосів дала депутатська група «Воля народу», підтримали Смолія й 15 позафракційних нардепів. Підтримали призначення 9 нардепів із «Самопомочі», 6 – із групи «Відродження», двоє нардепів із РПЛ, а з «Опозиційного блоку» нового очільника НБУ радий бачити на посаді лише народний депутат Юхим Звягільський.
Тож, з одного боку, Смолій може розраховувати на підтримку ключових фракцій у парламенті, хоча експерти вже передрікають йому й справді непрості відносини з Верховною Радою. Причина в тому, що Смолій хоч і особисто знає багатьох політиків і близько спілкується з ключовими фігурами в ухваленні рішень в державі, втім, не має певного «політичного фундаменту».
Добре це чи погано? Звісно, з огляду на формування самостійної політики НБУ, така «рівновіддаленість» – це добре. З іншого боку, для суттєвих змін у банківському секторі однієї позиції регулятора буває замало. Потрібна ще й політична воля ключових гравців. Чи вдасться їм стати партнерами нового очільника НБУ, чи навпаки – «ера Смолія» почнеться із жорстких протистоянь?
Ані перший, ані другий сценарій, як зазначають експерти, не притаманні вдачі нового очільника НБУ. Скоріш за все, він дотримуватиметься поступальності у здійсненні змін у банківському секторі.
Наостанок варто зазначити важливу деталь: обрання нового очільника НБУ – це хороший сигнал для міжнародних партнерів та загалом для інвесторів. Саме в них новий очільник НБУ зможе знайти необхідну опору для впровадження більш виваженої політики НБУ з ухилом на пожвавлення в банківській сфері.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»