Юлія Тимошенко дістала козир із рукава: вона пропонує унеможливити передачу української газотранспортної системи з державної власності до рук комусь іншому. На тлі різкого падіння рейтингів чинного президента та її виходу на перше місце за результатами соцопитувань це черговий сильний крок – нічого не скажеш. «Батьківщина» підготувала законопроект на цю тему, про що лідер фракції заявила на Погоджувальній раді ВР.
Простих українців мало цікавить тема ГТС – не всі громадяни навіть чітко представляють собі, що це таке. А все просто – це останній ласий шматок у державній власності України першої величини: сьогодні його вартість оцінюється в 300 мільярдів євро. Наскільки це багато? Судіть самі – ця сума дорівнює ВВП України за 3 роки!
Найдорожчий актив
Навіть президент Кравчук не здав ГТС разом з ядерною зброєю та не приватизував разом із Чорноморським флотом. Навіть президент Кучма й позбавлений звання президента Янукович не наважилися передати «трубу» Москві, хоча й постійно оглядалися на Кремль. Навіть безхребетний президент Ющенко не зміг включити ГТС до схем «РосУкрЕнерго» зі своїм другом Дмитром Фірташем.
А ось у Петра Порошенка про це всерйоз задумалися й прикриваються зараз різними європейськими документами, які ратифікувала Україна. А саме – посилаються на Договір про заснування Енергетичного співтовариства (в частині вимог Директиви 2009/73/ЄС Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу щодо спільних правил для внутрішнього ринку природного газу та регламенту 715/2009 Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу про умови доступу до мереж передачі природного газу). В АП всерйоз думають, що ніхто цих документів не читав? Там забули про те, який колосальний досвід у газових справах має та сама Юлія Тимошенко?
У пояснювальній записці до свого законопроекту його автори опонують Порошенку-Гройсману: «У директивах ЄС містяться вимоги щодо поділу функції транспортування й постачання природного газу. Жоден міжнародний договір, який ратифікував український парламент, і директива ЄС не містять вимог про передачу в управління української ГТС суб'єкту господарювання, який не перебуває в державній власності України». Ось Юлія Тимошенко й попросила публічно президента та його оточення «прибрати брудні руки» від ГТС та «Укргазвидобування». Два законопроекти, які відкривають шлях до каламутної схеми приватизації цих «діамантових фішок», вже внесені до парламенту й зараз активно лобіюються пропрезидентськими депутатами.
Справи політичні
Після Погоджувальної ради 19 березня Юлія Володимирівна заявила пресі, що якщо ці законопроекти не будуть відкликані, «Батьківщина» звертатиметься до НАБУ та Генпрокуратури з вимогою про порушення кримінальних справ щодо підготовки тіньових корупційних оборудок. Ну це вже гра виключно на публіку, адже підготовка якого завгодно законопроекту й навіть голосування за нього – це політичні рішення, й відповідальності за них депутати не несуть. Варто нагадати Юлії Володимирівні, що саму її засудили якраз за політичне рішення (в статусі глави виконавчої гілки влади в 2009 році) щодо газових контрактів із Росією, а потім і реабілітували саме тому, що за політичне рішення судити не можна, а тим більше парламентарів.
Але як не крути, а бажання віддати незрозуміло до чиїх рук 49% української транзитної труби (поки що безальтернативної для поставок російського газу до Європи) – це вже зверхзухвалість. Що ж, у відповідь удару Юлія Тимошенко завдала вчасно – якраз тоді, коли після рішення Стокгольмського арбітражу на неї посипалися звинувачення в тому, що вона навмисне продавила невигідні контракти «Нафтогазу» з «Газпромом». Можливо навіть, що якби її не судили за це за Януковича, то із задоволенням спробували б засудити зараз. Але двічі за одне й те саме судити ніяк не можна, тим більше після реабілітації. Правда ж, помилуваний Януковичем товаришу колишній засуджений генпрокурор Юрію Віталійовичу Луценко?
Отже, політична диспозиція в питанні ГТС за рік до президентських виборів така: чинний президент і потенційний кандидат на другий термін Петро Порошенко замахнувся на найдорожче й останнє настільки стратегічно важливе державне майно. Більш ніж реальний кандидат у президенти з найвищим на сьогодні рейтингом (хоча сам по собі він і не дуже) намагається зберегти «трубу» в держвласності. Як би хто не ставився до Тимошенко особисто, але конкретно в цьому питанні в неї буде прихильників незрівнянно більше, ніж у опонента. За рік про це, звичайно, наші виборці точно б забули, але це боротьба довготривала – не на один місяць. Тож не виключено, що кандидат у президенти Тимошенко запише собі в актив свою позицію в цьому питанні. При тому вона експлуатуватиме цю тему в будь-якому разі: якщо зможе перешкодити приватизації «труби» й тим більше, якщо не зможе – говоритиме на всіх шоу й мітингах, що Порошенко вкрав у народу останнє. А ось чому Петро Порошенко вирішив продати настільки дорогоцінне наше геополітичне майно зараз, а не під час уже другого президентського терміну? Не вірить у перемогу, й тому поспішає? Або змушений зробити це саме зараз, авансом, заради підтримки його кандидатури певними впливовими силами? 50/50.
Суть справи
«Саме зараз за спиною парламенту відбувається процес передачі в управління найвагомішої цінності країни – газотранспортної системи. 49% віддаються невідомим іноземним компаніям», – заявила Юлія Тимошенко наступного дня, у вівторок, вже з трибуни парламенту. Вона навела яскраве порівняння: доходи від транзиту через ГТС російського газу приблизно рівні витратам на оборону України – близько 3 мільярдів доларів на рік. І нагадала, що 11 років тому 430 народних депутати (тобто парламент майже в повному складі!) заборонили маніпуляції з українською газотранспортною системою. З трибуни парламенту лідерка «Батьківщини» застерігала: «передача в управління –– це приватизація без грошей. Це позбавлення нації права управляти своїм майном й отримувати доходи». Звучить дуже голосно й досить пафосно про, але ... по суті так і є.
У політсили Тимошенко готова конкретна пропозиція – законопроект №8107. Він дуже короткий і суть його зводиться до того, щоб перекрити лазівки в законодавстві, що дозволяють передати «трубу» в управління будь-кому. Водночас згадані лідеркою «Батьківщини» лобістські законопроекти якраз і покликані дати можливість «красиво поцупити» в держави ГТС: у Тимошенко заявляють, що сьогодні, прикриваючись міжнародними зобов'язаннями України, Кабмін має намір передати ГТС під новостворене ПАТ «Магістральні газопроводи Україна», 49% акцій якого потім планується передати у власність незрозумілого іноземного партнера ГТС. У пояснювальній записці до свого законопроекту депутати від «Батьківщини» пишуть: «незважаючи на те, що сьогодні в українському законодавстві містяться норми, які дозволяють бути партнером ГТС лише компаніям з ЄС або США, немає жодної гарантії, що в подальшому контроль над українською ГТС не перейде до російського «Газпрому» або афілійованих із ним структур». Такої гарантії й справді ніхто дати не зможе.
Можна вірити в щирість намірів Тимошенко захистити останнє суперцінне народне майно. А можна вважати, що вона осідлала правильного «коника» й у правильний час, вирішивши дати по руках президенту й уряду, які вирішили знайти українській «трубі» якогось стороннього керівника. Але крок цей насправді дуже виграшний, адже навряд чи хтось зможе щось заперечити проти ось такої норми законопроекту від «Батьківщини»: «Оператором газотранспортної системи, що перебуває в державній власності й не підлягає приватизації, може бути виключно суб'єкт господарювання, власником корпоративних прав якого є виключно держава або суб'єкт господарювання, 100 відсотків корпоративних прав якого належать державі».
Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»