Висилку зробили вже близько 30 держав, включаючи США та Україну. Крім того, чисельність постійного представництва Росії при НАТО буде скорочена на 10 осіб. У міжнародній практиці такі дії можуть передувати офіційному оголошенню війни.
Про це в ексклюзивному матеріалі «Передчуття війни. Чого чекати після висилки дипломатів РФ» для «Слова і Діла» розповів журналіст, військовий експерт Денис Попович.
Попович нагадав, що в зв'язку отруєнням колишнього російського розвідника Сергія Скрипаля та його дочки Велика Британія першою пішла на такі заходи, а згодом Лондон підтримали 17 країн ЄС, а також США, Канада, Австралія та Україна.
«Загалом були вислані понад 130 працівників диппредставництв РФ. Зокрема, Україна вислала 13 дипломатів, а США – 60, що стало наймасштабнішою акцією такого роду в історії», – зазначив Попович.
Журналіст уточнив, що реакція РФ була передбачуваною: МЗС РФ висловило протест із приводу таких заходів, а прес-секретар Путіна спростував причетність Росії до справи Скрипаля й попередив про те, що Росія керуватиметься «принципом взаємності».
Проте у світі всерйоз заговорили про початок другої холодної війни, акцентував він.
Посилаючись на позицію блогера Анатолія Несміяна, він додав, що РФ фактично стає країною-вигнанцем. На думку блогера, тиск зростатиме до певного рівня, після чого буде пред'явлений не дуже жорсткий, але ультиматум.
«У разі, якщо Кремль відмовиться (а він відмовиться, подітися нікуди), тиск відновиться, після чого піде новий ультиматум – жорсткіший», – наводить журналіст слова Несміяна.
На його думку, ситуація нагадує часи холодної війни, оскільки проти РФ створена коаліція.
«Ба більше, початок тієї війни також був покладений у Великій Британії, після знаменитої Фултонської промови Вінстона Черчилля 5 липня 1946 року. Світ ледь не перейшов межу під час Карибської кризи 1962 року, але, якщо не брати до уваги серії локальних конфліктів, в яких прямо або опосередковано брав участь СРСР, до «гарячої стадії» холодна війна так і не перейшла. Ба більше, саме ці локальні війни багато в чому й сприяли розвалу Союзу в 1991 році», – підкреслив експерт.
За його словами, зараз світ також наближається до межі.
Останній крок поки що не зроблений, уточнив експерт, тому що в РФ усе ще є «больові точки», на які можна тиснути, пред'являючи Кремлю ультиматуми, про які згадує Несміян. Зокрема, йдеться про Донбас і Сирію, й саме на Близькому Сході удар може бути найпотужнішим.
«Там позиції Кремля дуже вразливі. Офіційно РФ підтримує в Сирії режим Асада, а бойові дії почалися 2015 року. РФ перекинула туди своє авіакрило. Зараз його основою є 8 винищувачів Су-35С, 4 винищувачі Су-27СМ, 12 винищувачів Су-30СМ і 12 тактичних фронтових бомбардувальників Су-24М», – нагадав фахівець.
Він уточнив, що літальні апарати базуються на авіабазі Хмеймім, за 25 кілометрів від середземноморського міста Латакія.
«Авіабаза прикрита чотирма ешелонами зенітно-ракетних комплексів. Найсучаснішим і далекобійним із них вважається ЗРК С-400, здатний вражати цілі на дальностях до 400 кілометрів», – пояснив експерт.
Однак цьому угрупованню протистоїть міць 5-го і 6-го флотів ВМС США, підкреслив Попович. Кораблі 5-го флоту оперують у Перській затоці та в Червоному морі, а 6-го – в Середземному.
«Їхні можливості значно більші за можливості російського авіаційного угруповання. Один лише авіаносець «Теодор Рузвельт» зі складу 5-го флоту може нести на своєму борту до 90 літальних апаратів», – констатував експерт.
Тому, на його переконання, поле для ультиматумів тут досить широке.
«США та їхнім союзникам при цьому зовсім не обов'язково погрожувати війною самій Росії або атакувати авіабазу Хмеймім, ризикуючи отримати глобальний конфлікт. Достатньо пригрозити ракетним ударом по Дамаску або по об'єктах, які контролюють сили Асада, зажадавши натомість, наприклад, якісь поступки щодо Донбасу», – пояснив Попович.
«Якщо прийняти ультиматум і «здати Асада», це означатиме прояв слабкості й нездатність захистити союзника. Це небезпечно для політичного іміджу Путіна. Крім того, ніхто не може гарантувати, що слідом за першим ультиматумом не буде другого, з іще більш жорсткими умовами», – зазначив журналіст.
Але й приймати виклик також небезпечно, тому що росіяни навряд чи зможуть захистити об'єкти Асада своєю військовою силою, додав він.
«Це було вже доведено 7 квітня минулого року, коли два американські есмінці USS Porter та USS Ross з акваторії Середземного моря випустили по підконтрольній Асаду авіабазі Еш-Шайрат 60 крилатих ракет Tomahawk. Ці ракети пролетіли в зоні дії російських С-400, але жодна з них не була перехоплена», – нагадав фахівець.
За його словами, особливість ракети Tomahawk у здатності летіти на висоті 30-50 метрів.
«У таких умовах її дуже важко вчасно виявити й збити. Тим часом, прикриваючи, наприклад, Дамаск, розташований у зоні дії С-400, росіяни зможуть розраховувати лише на можливості своїх ЗРК», – зазначив Попович.
На його думку, задіяти літаки для удару по есмінцях, які запускають ракети, не вийде.
«Російське авіаугруповання в Сирії не має протикорабельних ракет, а спроба вдарити по американських кораблях означатиме вже невмотивовану агресію проти військ США, що формально нічим не загрожували росіянам», – акцентував експерт.
Але якщо США безкарно обстріляють столицю Сирії, це буде рівнозначним військовій поразці Росії, хоча при цьому вона не втратить жодного солдата, підкреслив він.
«На такий ляпас доведеться чимось відповісти. Бо якщо не відповісти, то наступний ляпас не змусить себе довго чекати. Все йде до холодної війни», – резюмував Денис Попович.
Докладніше читайте в матеріалі «Передчуття війни. Чого чекати після висилки дипломатів РФ».