Найпотужніша гравітаційна лінза, що підсилила світло у дві тисячі разів, допомогла орбітальному телескопу Hubble отримати фотографії зірки Ікар, віддаленої від Землі на 9 млрд світлових років.
Як передає «Слово і Діло», про це повідомляє РІА Новости з посиланням на журнал The Nature.
«Нам уперше вдалося побачити звичайну зірку - не наднову, що не гамма-спалах, а саме звичайне світило, віддалене від нас на дев'ять мільярдів світлових років. Як нам здається, інші подібні накладення своєрідних космічних лінз допоможуть нам побачити найдавніші зірки Всесвіту. Сама світобудова подарувала нам найбільший телескоп, який тільки може бути», - заявив Олексій Філіппенко з університету Каліфорнії в Берклі.
Будь-яке скупчення матерії великої маси, у тому числі й темної, взаємодіє зі світлом і змушує його промені викривлюватися, як це роблять звичайні оптичні лінзи. Такий ефект вчені називають гравітаційним лінзуванням. У деяких випадках викривлення простору допомагає астрономам побачити наддалекі об'єкти - перші галактики Всесвіту і їх ядра-квазари, які були б недоступні для спостереження із Землі без гравітаційного оптичного збільшення.
Якщо два квазарч, дві галактики чи два інших об'єкти розташовані одне за одним для спостерігачів на Землі, виникає цікаве спостереження: світло більш далекого об'єкта розщепиться під час проходження крізь гравітаційну лінзу першого. Через це ми побачимо не дві, а п'ять яскравих точок, чотири з яких будуть своєрідними світловими копіями більш далекого об'єкта. До того ж подібні «лінзи Ейнштейна» часто накладаються одна на одну, що підсилює світло ще більш віддалених об'єктів.
Філіппенко і його колеги, у тому числі нобелівський лауреат Адам Рисс, уперше змогли отримати детальні знімки зірки, що існувала в одній з перших галактик Всесвіту, спостерігаючи за скупченням галактик MACS J1149, розташованому в сузір'ї Лева на відстані в п'ять мільярдів світлових років від Землі.
Це скупчення, як з'ясували вчені у 2014 році, закриває собою ще одне велике скупчене сімейство галактик, сліди якого можна побачити у вигляді яскравого кільця світла, що оточує MACS J1149. Аналізуючи його структуру по знімках, отриманих Hubble у 2016 і 2017 роках, Філіппенко і його колеги помітили незвичний об'єкт, який вибивався із загального ряду галактик.
Проаналізувавши його спектр і вимірявши розміри, вчені виявили, що мають справу не зі спалахом наднової чи гамма-сплеском, а з нормальною зіркою, яка відноситься до числа блакитних надгігантів. Вона знаходиться на околицях галактики, віддаленої від Землі майже на 9 млрд світлових років, на протилежному краю якої відносно недавно вибухнула наднова, SN Refsdal, чиє світло також було багаторазово посилене лінзою MACS J1149.
У минулому ця зірка, що отримала назву Ікар та ім'я MACS J1149 LS1, залишалася невидимою для Hubble чи будь-яких інших телескопів. Вона стала помітною лише після того, як її положення в галактиці змістилося, а її світло почало проходити крізь кордони іншої зірки, невеликого карлика розміром із Сонце, на шляху до скупчення MACS J1149. Це посилило її світіння в 600 разів і дозволило астрономам відкрити її.
У найближчому майбутньому, як очікують Філіппенко і його колеги, MACS J1149 LS1 стане ще яскравішою через подальші зрушення в положенні зірок у її рідній галактиці. Спостереження за цим світилом, як сподіваються вчені, допоможуть їм зрозуміти, яку роль відіграє темна матерія у формуванні подібних гравітаційних лінз, і наблизитися до відкриття так званих примордіальних чорних дір.
Раніше повідомлялося про падіння на Землю Восьмитонний китайської космічної станції.
Нагадаємо, Маск назвав дату запуску першого інтернет-супутника.