Віце-прем'єр-міністр України Павло Розенко повідомив, що за кордоном працюютьє від 2,5 до 4 мільйонів українських громадян. Вагому роль у статистиці відіграє сезонний фактор. Однак при цьому нерідко українські заробітчани скаржаться на почуття меншовартості, змушені працювати нелегально й стикаються з проявами дискримінації за кордоном.
«Слово і Діло» вирішило розібратися в бар’єрах трудової міграції.
Економіст Юрій Буздуган звернув увагу, що найгірше ставлення до заробітчан у Росії.
«Польща та Чехія мають відносно прийнятні умови роботи, але трапляються різні випадки. Найбільш оптимальні умови для заробітчан у Португалії, Іспанії та Італії», – зазначив він.
За його словами, в Португалії дійсно стежать за статистикою, знають та усвідомлюють, скільки нелегально працевлаштованих, але головне, що при цьому там не вдаються до заходів, щоб вивезти заробітчан чи позбавити роботи.
«За великим рахунком, більшість країн, більшість роботодавців влаштовує, що людина працює нелегально. Коли ти нелегал, ти не можеш виступати за свої права. І тут чітко видно: що більш розвинута країна, то більше приходить розуміння, що це неправильно навіть для самої країни, для її власної економіки, для самих роботодавців, а не лише для заробітчан», – пояснив експерт.
Він уточнив, що в Польщі мало хто не ставить питання про легалізацію трудових відносин, а в Росії ставлять ще більш жорсткі умови для нелегальних заробітчан. При цьому байдуже, з України вони чи ще звідкись.
«За цим стоїть не політика, а економіка. Все тому, що ми живемо в світі, де потрібні нелегальні заробітчани, які виконуватимуть непрестижну роботу, понаднормово, з іншими неналежними умовами праці, на що, наприклад, ті ж поляки чи громадяни РФ самі не погодяться. Тому нелегальне працевлаштування вигідне», – акцентував фахівець.
На його думку, цю проблему можна вирішити, але лише змінивши глобальну економічну модель.
Зараз ми вже маємо кризу цієї моделі, падає економіка й розвинутих країни, додав економіст. Наприклад, ще в 2012 році Америка виробляла автомобілів менше, ніж у 1960-му.
«Тому людство поступово підходить до моменту, коли змінюватиметься глобальна економіка. Піраміда, де є високо розвинутий центр та малоефективна периферія, буде змінена. Тому заробітчани – це не проблема української економіки, а проблема світової економіки, яка перебуває в кризі й буде перебудована. Відповідно, проблеми нелегального працевлаштування, які є зараз, також відійдуть, але з часом», – підкреслив експерт.
Своєю чергою правозахисник Олександр Павліченко звернув увагу, що дійсно українські заробітчани стикаються з проблемою порушення прав.
«Ті, хто працює нелегально, вразливі, адже не можуть звертатися офіційно за допомогою. В цьому проблема. Адже тоді вони підпадають під ризик видворення, якісь санкції чи адміністративні штрафи від роботодавця. Через це заробітчани часто терплять наругу чи закривають очі на щось», – зазначив Павліченко.
Але при цьому нашим заробітчанам важливо знати, не важливо, законно вони працюють чи ні, що вони підпорядковані правовому режиму країни, в якій перебувають.
«Тобто потрібно знати законодавство Польщі, якщо це Польща. Українці можуть звертатися до консульських служб. Вони мають такі самі права. Вони перебувають на території країни законно, незаконно займаються лише трудовою діяльністю. В цьому проблема», – додав правозахисник.
Детальніше про те, як українцям домогтися моральної компенсації в разі дискримінації за кордоном, – у нашому матеріалі.