Піти не можна залишитися: які переваги надає рішення ПАРЄ щодо Донбасу

Денис Поповичжурналіст

Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) визнала фактичну окупацію Російською Федерацією частини території Донбасу. Знадобилося чотири роки війни для того, щоб офіційно на міжнародному рівні визнати, що «громадянський конфлікт» в Україні, про який твердить Кремль, насправді є російським вторгненням. Які нові можливості цей дипломатичний успіх може принести нашій країні?

У вівторок, 24 квітня, ПАРЄ проголосувала за визнання окупації Росією частини Донбасу. Про це повідомив голова української делегації в ПАРЄ, народний депутат Володимир Ар'єв. За його словами, в доповіді «Про надзвичайний стан і відступ від конвенції про права людини» була ухвалена важлива поправка української делегації. «Асамблея проголосувала за фактичне визнання окупації (дійсного контролю) частини Донбасу Росією! Казкам про шахтарів і трактористів із військторгу прийшов кінець і в міжнародних документах», – заявив Ар'єв.

Ще один український делегат у ПАРЄ, народний депутат Олексій Гончаренко пояснив, що тепер окупована територія Донбасу описана в рішенні ПАРЄ не як non-government controlled territories (неконтрольовані урядом території), а як territories under effective control by the Russian Federation (території, контрольовані Росією). «Як говорять у рідній Одесі, дві великі різниці», – уточнив Гончаренко, зазначивши, що був автором відповідних правок.

Чи є рішення ПАРЄ «перемогою», як її встиг назвати Володимир Ар'єв? У політичному сенсі, безумовно, так. Найголовнішим досягненням дійсно є те, що казкам російської пропаганди про військторг, «их там нет», повсталих шахтарів, трактористів і «громадянський конфлікт» в Україні перестали вірити вже на міжнародному рівні. Всі крапки над «і» розставлені: РФ визнана окупантом, який несе повну відповідальність за долю громадян України, що залишилися на тимчасово окупованій території Донбасу, а також за всі беззаконня, які творитимуться щодо цих людей.

Рішення ПАРЄ, до слова, вибиває з рук РФ ще один козир – постійні звинувачення української сторони в небажанні платити пенсії та інші виплати своїм громадянам, які залишилися на території ОРДЛО. Нагадаємо, що делегація РФ позбавлена ​​права голосу в ПАРЄ саме через агресію проти України.

Але чому ж знадобилося цілих чотири роки для того, щоб офіційно на міжнародному рівні визнати досить очевидний факт російської окупації Донбасу? Частково ми самі затягнули цей процес, оскільки важливий закон про реінтеграцію Донбасу був ухвалений лише в січні. Саме в ньому було прописано, що Російська Федерація несе відповідальність за моральний і матеріальний збиток, заподіяний Україні, органам влади й місцевого самоврядування, фізичним і юридичним особам. А тимчасово окупованими названі ті райони Донецької та Луганської областей, які контролюються збройними формуваннями та окупаційною адміністрацією країни-агресора.

Цілком очевидно, що Україна спочатку сама мала назвати речі своїми іменами, а вже потім вимагати цього від міжнародних структур.

Теоретично тепер у Росії невеликий вибір. Можна визнати «ЛНР» і «ДНР» або навіть спробувати приєднати ОРДЛО за кримським варіантом. Однак такий крок загрожує Росії новим витком санкцій, які можуть виявитися серйознішими за ті, які вже обвалили російський фондовий ринок 9 квітня.

Другий варіант – залишити Донбас із вибаченнями, а також задовольнити фінансові претензії, які напевно пред'явить Україні за розграбовані заводи, розбиті будинки та інший збиток, заподіяний розв'язаною Росією війною. Простіше кажучи, визнати поразку.

Визнавати поразку Росія не готова, саме тому нікуди з Донбасу вона поки не піде. З цієї причини рішення ПАРЄ – це перемога, але лише на політичному та дипломатичному полі. З практичної точки зору можна говорити лише про посилення позиції України та її союзників у виснажливих переговорах про те, на яких умовах вводити на Донбас міжнародний миротворчий контингент.

У чому полягає це посилення? Визнання Росії окупантом на міжнародному рівні не дозволяє їй залишитися осторонь «сутички» в українському питанні й змусити опонентів домовлятися з «ДНР» та «ЛНР». Обидві квазіреспубліки остаточно виводяться з гри й не зможуть стати навіть учасниками переговорного процесу. Тепер другою стороною переговорів щодо деокупації Донбасу залишається тільки Москва.

Денис Попович, спеціально для «Слова і Діла»

АКТУАЛЬНЕ ВІДЕО