Рік тому практично чверть французьких виборців (23,75%) проголосували за зміну політичної еліти у Франції. В другому турі 7 травня 2017 року він завоював 66% голосів французьких виборців і здобув переконливу перемогу. За тиждень, 14 травня, новий глава держави, будучи рекордно молодим для такої посади – на той момент йому було лише 39, – офіційно став президентом Франції. «Він молодий, гарний і талановитий», – саме так тоді писали про нього більшість французьких ЗМІ, називаючи його то «прибульцем», то «вундеркіндом». Річницю президентства Макрона французи відзначили масштабними протестами.
«Слово і Діло» оцінило рік президентського терміну та його роль у форматі «нормандської четвірки» щодо України.
Директор Київського інституту мирних досліджень Андрій Мішин акцентував, що як би Саркозі, а наразі й Макрон не говорили, що вони продовжують традиції Шарля де Голля, й не малювали на своїх знаменах Кельтський хрест, все одно вони є ставлениками глобального американського капіталу й основну гру замовляють США.
«Проблема Макрона в тому, що політика відрізняється від того дипломатичного державного протоколу, який був вироблений Британською імперією, коли вона правила французьким світом. Вони так не поводяться. Яскравий приклад – Ялтинська конференція. Тут є питання вигоди, розуміння того, хто старший. Ніхто не бреше більше, ніж політики-вихідці з транснаціональних корпорацій», – зазначив Мішин.
«Макрон від початку постановочний персонаж, такий собі сюрприз від корпорацій. Тому він і виграв парламентські вибори. Його рейтинг почав знижуватися вже через два місяці», – додав експерт.
На його думку, якби вибори були на кілька місяців пізніше, то партії та її більшості не було б.
«Макрону потрібно віддати належне – він відображає запит електорату на нових героїв. Однак поки Макрон ні в чому особливо не досяг успіху», – уточнив фахівець.
«Макрон далеко не самостійний гравець. Це лише верхівка айсберга, за яким стоять більш вагомі й серйозні гравці у вигляді французького та світового транснаціонального бізнесу. Тому ми не можемо поки сказати, що такий експеримент, як просування менеджера-Макрона, якого виводили серйозні люди, успішний», – пояснив Мішин.
За його словами, в Макрона поки немає чіткої й конкретної стратегії чим спробувала скористатися й Україна.
«Йдеться про так званий план Макрона, що був анонсований АП. Але в подальшому про план Макрона ніхто й нічого не говорив. Представники світового французького олігархічного капіталу дуже швидко зрозуміли, в чому річ. Спроба України маніпулювати провалилася», – підкреслив Мішин.
«Він намагається бути яскравим, але ані ваги, ані відданих прихильників, ані стратегії в нього немає. Лідер стає лідером, коли в нього з'являється надійна команда. Коли в опонентів з'являється бажання помститися, то вони стикаються на початку з тим, хто за лідером. А хто за Макроном? Немає радників, немає групи», – наголосив Мішин.
Щодо українськго питання, то слід розуміти, що Франція в «нормандській четвірці – очі й вуха США», акцентував фахівець.
«Самостійно грає фактично тільки Меркель. У «нормандській четвірці» Макрон усе-таки радше є провідником американського бачення врегулювання ситуації на Донбасі. Проблема в тому, що при фрагментації еліти в США, яка сталася в зв'язку з обранням Трампа, США більше не єдині», – пояснив він.
Тому в Нормандському форматі Макрон є не двигуном, а додатковим гальмом, крім РФ, щодо питання миру на Донбасі.
«Залишається в «нормандській четвірці» тільки Меркель. Німеччина дійсно послідовно веде інтереси України», – резюмував Андрій Мішин.
Нагадаємо, понад 160 тисяч французів вийшли 5 травня в Парижі на акцію протесту проти соціально-економічної політики, що проводиться урядом президента Еммануеля Макрона.