Менш ніж за рік до президентських виборів Петро Порошенко стрімко втрачає довіру українців. Хоча останні три роки рейтинги Порошенка поступово знижувалися, чинний президент завжди був у трійці лідерів серед усіх можливих кандидатів на посаду глави держави.
Втім, соціологи ще з лютого фіксують сумну для команди Петра Олексійовича тенденцію – він опинився вже не в трійці, а в п’ятірці рейтингових кандидатів. Останній соціологічний замір від КМІС зафіксував не лише втрату довіри й високий антирейтинг Порошенка, але й те, що поки що він програє майже всім своїм рейтинговим конкурентам у другому турі на майбутніх виборах.
Тепер перед політтехнологами Банкової стоять одразу три завдання: відновлення рейтингу хоча б на 5-6%, вихід у другий тур і моделювання найбільш «зручного» кандидата для двобою. Часу для успішного виконання цих цілей небагато. А ще менше ідей, з якими можна було б суттєво вирватися вперед на тлі конкурентів.
Не бути Ющенком
Ситуацію з падінням рейтингів Петру Порошенку політологи прогнозували ще в 2015 році. Тоді в політичних рішеннях чинного глави держави дуже чітко простежувалися аналогії з діями його колишнього соратника, третього президента України Віктора Ющенка.
Уже на той час було зрозуміло, що на Банковій повторюють низку стратегічних помилок у формуванні іміджу нового президента, які неодмінно призведуть до падіння рейтингів та втрати довіри громадян.
Петро Порошенко, як і Віктор Ющенко, не зміг утриматися від спокуси не призначати на посади людей, з якими він мав спільне політичне та бізнесове минуле. Щоправда, якщо Віктору Ющенку часто радили когось із його оточення на певну посаду, то Петро Олексійович добирає кадри на ключові позиції сам.
По-друге, чинний глава держави не уникнув гучних політичних скандалів. Це і відставки, і історії з продажем та передачею в «сліпий траст» його бізнес-активів, і скандал довкола відпочинку на Мальдівах, і протистояння із Саакашвілі, і «плівки Онищенка». Все це підточувало рейтинги й водночас давало більше матеріалу для конкурентів для критики.
По-третє, Петро Порошенко, повторюючи помилки Віктора Ющенко, не зумів делегувати професіоналів для розбудови власної потужної партії. Обидва політики не спромоглися побудувати справді конкурентну політичну силу, яка б стала «кузнею кадрів» для впровадження їхньої політичного курсу. Політична партія «Наша Україна», блоки НСНУ та НУНС у всіх форматах були конгломератом розрізнених команд, які спершу об’єдналися, щоб спільними зусиллями потрапити до Верховної Ради, а потім стали джерелом постійних політичних внутрішньопартійних змагань та різноманітних негараздів для Віктора Ющенка. Те саме очікує й БПП. А в разі програшу Порошенка на президентських виборах цю партію майже стовідсотково очікуватиме фіаско на парламентських виборах. Адже рейтинги БПП на 90% складаються з рейтингу самого Петра Порошенка.
В принципі, з деякими викликами чинний глава держави впорався значно краще за Віктора Ющенка. Наприклад, за ці роки він не став відкрито протистояти з жодним очільником уряду – ані з Арсенієм Яценюком, ані з Володимиром Гройсманом. Це не означає, що президент не вів своєї політичної гри. Навпаки, йому досі вдається влучно розставити акценти як із політичними опонентами, так і соратниками.
Однак Петру Порошенку та його команді все одно доведеться менш ніж за рік продемонструвати винахідливість та волю до перемоги. Всі вони добре розуміють, чим ризикують у разі поразки.
Другий тур – понад усе
Політична, економічна та геополітична ситуація під час президентської каденції Петра Порошенка значно відрізняється від 2005-2010 років, коли президентом був Віктор Ющенко. Втім, в око впадає те, як обидва політики розгубили високий кредит довіри, адже обоє здобули понад 50% голосів виборців на початку своєї каденції.
Тепер перед командою Петра Порошенка стоїть завдання не перемогти конкурентів у першому турі, а хоча б дістатися другого туру виборів. Старт передвиборчої кампанії на посаду президента для Петра Порошенка починається з цифри у 5-6% потенційної підтримки виборців. У схожій ситуації свого часу опинився й другий президент України Леонід Кучма. Він також мав значні проблеми з рейтингами та підтримкою, втім, у 1999 році зумів перемогти в другому турі кандидата від КПУ Петра Симоненка. Поки що Кучма – єдиний із президентів України, якому вдалося двічі поспіль стати президентом.
Один із прийомів, який використали свого часу політтехнологи Леоніда Кучми, полягав саме в моделюванні його ймовірного спаринг-партнера в другому турі виборів. Тобто політика, якого би точно не підтримала більшість українців. Тоді зіграв чинник «меншого зла». В 2019 році ситуація буде значно складнішою, адже сильних конкурентів набагато більше, й поки що Петро Порошенко програє їм усім у другому турі.
Хто б міг програти Петру Порошенку в другому турі? Насправді, таких кандидатів поки не дуже багато. Наприклад, ним міг би стати кандидат від «Опозиційного блоку» Юрій Бойко. Важливо розуміти, що Петру Порошенко потрібні будуть голоси не його прихильників, а тих виборців, які ніколи б не проголосували за його опонента. Та навіть у разі, якщо опонент Петра Порошенка в другому турі виявиться слабшим за нього, перемогу вирішуватимуть кілька відсотків голосів.
Рятівні кола президента
Поки що Петро Порошенко пішов шляхом пошуку найбільш широких об’єднавчих тем для українців. Усі попередні соціологічні опитування робилися до того, як він оголосив про свою безпосередню участь у сприянні створенню єдиної помісної церкви в Україні.
Саме релігійна тема є тестовим майданчиком, завдяки якому політтехнологи Банкової сподіваються побачити зростання рейтингів чинного президента. Однак навряд чи цієї теми буде достатньо, щоб знову вибитися в лідери.
Одним із магістральних викликів буде питання вирішення конфлікту на Донбасі. В разі сприятливих обставин тема миру може суттєво вплинути на рейтинг Петра Порошенка. Саме вирішення конфлікту, чи це буде підписання нових угод, введення миротворчого контингенту чи будь-який інший формат, у разі вдалого висвітлення, додасть Петру Олексійовичу суттєвих бонусів перед конкурентами. «Президент-миротворець» навряд чи замінить «президента-переможця», втім, для більшості українців саме такий образ є ближчим для розуміння та сприйняття.
Усі інші проблемні питання навряд чи істотно підвищать його рейтинги. Всі обіцянки та реформи вже давно «перестигли», тому їх виконання не виглядатиме черговим «проривом» або успіхом. Вони сприйматимуться як буденність і поточний порядок денний.
Існує думка, що врятувати рейтинги Петра Порошенка, як би це загрозливо не пролунало, може якась неординарна ситуація. В ідеалі, якщо вона виникне незалежно від задумок політтехнологів, але чинному главі держави вдасться її вміло вирішити. З чим і як вона буде пов’язана, залишається лише здогадуватися.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»