Цього тижня в Україні розпочала свою роботу чергова технічна місія Міжнародного валютного фонду. Поки експерти МВФ вивчатимуть стан українського ринку управління активами, уряд та парламент намагатимуться знайти шлях до чергового траншу кредиту МВФ.
Нової дозу кредиту в Україні очікують уже давно. Але для цього ми маємо виконати низку умов, на які не наважуємося. Фактично, співпраця з МВФ перебувала в «підвішеному» стані протягом усього 2017 року. Уряд планував залучити більше грошей, а отримав лише 1 мільярд доларів. Ситуація виглядає парадоксальною: минулого року Україна розрахувалася за попередні кредити більше, ніж залучила, – 1,3 мільярда доларів проти одного.
Чотирирічна програма EFF від МВФ загальним обсягом 17,25 мільярда доларів почала діяти в 2015 році. Два транші Україна отримала протягом того ж року – загалом 6,7 мільярда доларів. Далі виникла тривала пауза, пов’язана з політичною нестабільністю, зміною уряду та буксуванням із виконанням базових зобов’язань щодо впровадження реформ. Наступний транш Київ отримав лише у вересні 2016-го – лише 1 мільярд доларів. Після цього у Фонді стали ще більш прискіпливо стежити за виконанням вимог. У квітні 2017-го МВФ таки виділив ще 1 мільярд доларів кредиту. Експерти вже тоді наголошували на тому, що без суттєвого прориву з реформами подальша співпраця з МВФ буде під питанням.
В уряді та НБУ досі не втрачають оптимізму. Планується, що цього року Україна зможе залучити не менш ніж 3,5 мільярди кредиту. І навіть якщо це й станеться, програма все одно вже йде не за графіком. А віддавати у 2019-2021 роках раніше взяті в кредит гроші доведетьс, але без суттєвого економічного зростання це буде вкрай важко.
Поки ситуація виглядає вкрай неоднозначною. Ані в уряді, ані в парламенті не наважуються на виконання двох ключових «маркерів», необхідних для подальшої співпраці з Фондом. Прогноз несприятливий і про це вже попередили експерти Світового банку. Час є до липня. Далі доля подальшої співпраці з МВФ під великим питанням. А це обіцяє серйозні потрясіння для української економіки.
Непрості вимоги?
УжВже всім відомо, що МВФ не вимагає від країни, якій надає кредити, здійснювати ті чи інші перетворення в економіці та суспільному житті. Головна мета – щоб уряд вчасно розраховувався за попередні кредитні зобов’язання. Все інше – рекомендації, які експерти Фонду надають уряду та парламенту для того, щоб країна могла швидше подолати кризові явища в економіці й віддати ті самі кредитні кошти з відсотками.
Наразі єдиним, що ще втримує Україну від розлучення з МВФ, є те, що ми вчасно виконуємо всі фінансові зобов’язанні. Інше річ – якою ціною це відбувається. Але це питання точно потрібно ставити не керівництву Фонду, а представникам української влади. При чому як в уряді, так і у Верховній Раді.
Два ключових «маркери», які потрібно виконати для продовження бодай кволої співпраці з МВФ, – це ухвалення закону про Антикорупційний суд та приведення до ринкового рівня цін на газ. Обидва питання лежать радше в політичній площині, аніж в економічній. І якщо їх виконати в нинішньому стані, то це щонайменше призведе до суттєвих наслідків у політичному житті України. Тим паче напередодні виборчого 2019 року.
Експерти Світового банку, які в квітні презентували новий економічний огляд для України, попередили про основні виклики, які постануть перед українською економікою в 2018-2019 роках. І перш за все наголосили на необхідності продовжити програму співпраці з МВФ, адже поки що Україна демонструє вкрай повільне відновлення економіки на тлі високого рівня бідності населення. «З огляду на наявні макроекономічні ризики та невизначеність, пов’язану з виборами в 2019 році, на інвестиційні настрої негативно впливають повільні темпи здійснення основних реформ і затримки з упровадженням програми, погодженої з МВФ», – ідеться в огляді.
А якщо не дадуть?
Попри те, що в уряді поки що не бачать значних загроз для економіки країни в разі припинення співпраці з МВФ, ризики все ж існують. І вони дуже серйозні.
Перш за все Україні в наступні роки потрібні будуть 18 мільярдів доларів для погашення внутрішнього та зовнішнього боргів. Теоретично ці кошти можна позичити на зовнішніх та внутрішніх ринках, однак у разі припинення співпраці з МВФ зробити це буде вкрай важко. Ця ситуація сприятиме вимиванню з економіки валютних коштів, що неодмінно призведе до підвищення курсу гривні. «Долар по 50» – це не просто казочки та нагнітання ситуації. Це цілком реальний прогноз економістів.
Стрибки курсу гривні – це лише початок проблем. Далі може бути ще гірше й криза 2014 року може здатися не такою глибокою. Зубожіння населення напередодні виборів у 2019 році може призвести до непрогнозованих наслідків.
Втім, виконання вимог від МВФ, особливо підняття цін на газ для населення вже в новому опалювальному сезоні, може також суттєво вплинути на рейтинги політиків. Особливо тих, хто нині перебуває при владі. Вже зараз видно, що поки партнери по коаліції БПП та «Народний фронт» мріють якомога швидше дистанціюватися від проблем в економіці. Один із лідерів «Народного фронту» Арсен Аваков цими днями заявив, що депутати від НФ наполягатимуть на швидкому створенні Антикорупційного суду та обрання авторитетного, міжнародно визнаного аудитора НАБУ.
Тим часом у БПП, вустами нинішнього генпрокурора Юрія Луценка, вже намітили курс на створення нової «правоцентристської» політичної партії, яка «має бути провайдером плану європейських реформ». Вочевидь, ідеться про ребрендинг пропрезидентської політичної сили та окремий похід на вибори без будь-яких політичних партнерів.
Цікавим залишається те, як себе поведе в нинішній ситуації прем’єр-міністр Володимир Гройсман, який також має політичні амбіції. Поки що він є найбільш зацікавленим у продовженні співпраці з МВФ, адже йому важливо демонструвати здобутки уряду та залишатися на посаді якомога довше – принаймні до завершення президентських виборів. Без кредитів МВФ ці два завдання буде вкрай складно виконати.
Плани на кредит
У пропрезидентській команді випромінюють упевненість – мовляв, транш усе одно надійде. Питання лише в його розмірах і даті надання. Якщо липневий дедлайн для виконання двох основних рекомендацій МВФ буде зірваний, ризики зростають не лише для України, але й для самого МВФ. Саме тому вже восени розмова про кредитування може бути зовсім іншою, а можливо, що діалог про подальшу співпрацю взагалі буде припинений.
Найгірший сценарій – оголошення дефолту. Втім, українська економіка трохи набрала ваги за останні 2 роки, тому цілком може протриматися без кредиту ще близько року. А в разі дефолту грошей не отримає саме МВФ. А це і комерційні, і репутаційні втрати.
Та навіть у разі виконання рекомендацій транш у максимальні 3,5 мільярди доларів несуттєво вплине на підтримку економіки України. Він має лише ґарантувати макроекономічну стабільність, а головне питання – до якості запровадження справді дієвих реформ. Якщо їх не буде, то новий транш – це лише черговий тягар на плечі платників податків.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»