На Донбасі ситуація знову загострилася. Українські війська намагаються поліпшити свої позиції в районі Горлівки. Бойовики відповідають обстрілом околиць Маріуполя. Крім того, Росія під приводом навчань перекрила велику ділянку Азовського моря в районі Маріуполя та Бердянська, демонструючи Україні свої військові можливості в цьому регіоні. Яким може бути подальший розвиток подій?
Ситуація на Донбасі почала поступово загострюватися вже після 30 квітня, тобто після переходу бойових дій на Донбасі у формат операції Об'єднаних сил (ООС). Однак найбільшої напруги обстановка на Донбасі досягла останнього тижня, коли в районі Горлівки розгорілися запеклі бої.
Ескалація сталася після 17 травня, коли частини ЗСУ звільнили селище Чигарі (Південне), розташоване в так званій «сірій зоні» – простором між позиціями протиборчих сторін. Українська армія вже не перший рік поступово звільняє населені пункти в «сірій зоні», вважаючи це «передислокацією» або «поліпшенням своїх позицій». А оскільки «сірі зони» офіційно не фігурують у Мінських угодах (там зазначена лінія лінія дотику), значить, таку передислокацію не можна вважати порушенням цього документа.
Бойовики не залишають спроб повернути Чигарі. Це селище примикає до підконтрольної «ДНР» Горлівки й розташоване на узвишші в 167 метрів над рівнем моря. Контроль над ним полегшує ведення бойових дій у цій місцевості. Дії української армії в районі Горлівки, судячи з усього, й спрямовані на те, щоб зайняти панівні висоти. Наприклад, 20 травня розгорілися бої біля селища Гольмівське (за 21 км на північний схід від Горлівки). Це селище розташоване на висоті 203 м над рівнем моря.
Навіщо це потрібно? Як пояснив військовий експерт Олексій Арестович, таким чином українські частини беруть Горлівку в напівкільце, прострілюючи основні шляхи постачання окупантів у цьому районі. «А Горлівка – ключ до всього фронту, бо розвалює «ДНР» і «ЛНР» навпіл», – написав у себе в Facebook Арестович.
У зв'язку з цим дуже важливою подією є обвалення мосту в ніч на 21 травня. Об'єкт розташований неподалік від села Іванівка, на території, підконтрольній «ЛНР». Міст є частиною найважливішої для бойовиків стратегічної магістралі Луганськ-Хрустальний (Красний Луч). До того ж міст обрушився таким чином, що обережно перекрив залізничну дорогу на Дебальцеве, яка проходить під ним.
Ця катастрофа істотно ускладнила постачання бойовиків, що ведуть бої в районі так званої Світлодарської дуги в районі Дебальцевого. З іншого боку, інцидент може зіграти на руку українським частинам, якщо вони дійсно почнуть наступати під Горлівкою.
Існують дві версії причин обвалення мосту. Перша – банальна «втома» самої конструкції, яка ніким не обслуговувалася й у певний момент просто не витримала напруги. І друга версія, якої, власне кажучи, й дотримуються в «ЛНР» – успішна операція українських диверсантів.
Але якщо правильна саме друга версія, то підрив мосту української ДРГ якраз і може бути передвісником підготовлюваного наступу. Адже створення противнику логістичних проблем є важливою умовою для успіху всієї операції. А це означає, що ЗСУ мають перейти до рішучих дій уже найближчими днями, якщо не годинами.
Але чи відбудеться це насправді – велике питання. Річ у тім, що противник зробив серйозні асиметричні кроки. По-перше, відволікаючи увагу від Горлівки, бойовики почали обстріл на маріупольському напрямку. Бої почалися ввечері 22 травня. За даними ООС, вони були сконцентровані в районі селища Талаківка. Місцеві жителі, втім, відзначають, що залпи лунали практично в усьому Маріуполі. А по-друге, й це, мабуть, найбільша загроза – Росія під приводом навчальних стрільб перекрила велику ділянку Азовського моря в районі Маріуполя та Бердянська.
Скоріш за все, цей захід є відповіддю на затримання українськими прикордонниками російського риболовецького судна «Норд», яке зараз якраз перебуває в Бердянську. Блокада триватиме до 23 травня. Ймовірність висадки російського морського десанту на українське узбережжя Азовського моря невелика. Однак дії російської сторони є серйозною демонстрацією бойової потужності на Азові, яку Україні не можна ігнорувати, в тому числі й у контексті введення в експлуатацію Кримського мосту через Керченську протоку.
Найімовірніше, й цей спалах активності в підсумку не призведе до повномасштабних боїв. Наступ у «сірій зоні» під Горлівкою, підриви мостів, а також відповідна канонада під Маріуполем і російські «навчання» в Азовському морі, скоріш за все, є черговим обміном «люб'язностями», а також промацуванням можливостей противника. І все ж ставки підвищуються – досі Росія ніколи не блокувала Азовське море в безпосередній близькості від українських берегів.
Денис Попович, спеціально для «Слова і Діла»