Українські «нацисти» ганяють палицями і газовими балонами циганських жінок і дітей, розгромивши табір ромів на Лисій горі в Києві; вони ж трощать торгові лотки на столичному ринку і б'ють торговців родом з Кавказу. І ще багато подібних історій дрібнішого масштабу.
Все це – шикарна картинка для пропагандистського росТВ. Дмитро Кисельов і йому подібні аплодують стоячи: рідкісний випадок, коли не треба нічого придумувати про «фашистів-бандерівців» – відморозки в уніформі роблять все як треба (уточнення: як треба ворогам України всередині країни і, головне, за її межами).
Найтолерантніші ... «антисеміти»?
За всіма соціологічними дослідженнями (в тому числі і солідних міжнародних служб) українці – одна з найбільш миролюбних і толерантних до інших народів нація. Правда, ці всі дослідження проводилися до війни. Не ми винні, що на нас напав підступний сусід, окупував наші землі і став вбивати за ознакою нації (не тільки за етнічну приналежність, а за усвідомлення приналежності до українського народу, незважаючи на національність). І адже, скільки на Донбасі загинуло від рук ворога етнічних росіян (і людей десятків інших національностей), а також українців, які навіть не володіли українською мовою, але агресор продовжувати запевняти світ: його найманці і військові регулярних частин з категорії «їх там немає» захищають «гноблене російськомовне населення». Світ охоче вірив, оскільки його не хвилюють наші проблеми.
Тепер же, з появою численних організованих загонів і з початком регулярних погромів за етнічною ознакою (і під націоналістичними гаслами), байдужий до наших страждань світ тільки переконується: недарма Росія вже який рік сурмить про «український фашизм». Не догодили чимось новоявленим «націоналістам» також геї з лесбіянками (до того ж навіть дуже патріотично і єврооптимістічно налаштовані), а заодно і багатостраждальні євреї, яких відверті маргінали в уніформі ображають на мітингах. У тій же Одесі. І це вже не анекдот – заряджені на розігрів антиукраїнської істерії клоуни волають з всіх екранів: в Україні підняв голову антисемітизм. У країні, третій за кількістю «праведників світу» – так називають людей, які рятували євреїв під час Другої світової війни від нацистів. У країні, де в керівництві, в тому числі на найвищому рівні, євреїв чи не більшість, але де людей адекватних (тобто переважна більшість населення країни) це взагалі не турбує і навіть не цікавить – всіх хвилюють лише результати роботи чиновників і політиків, а не їх національність. У країні, де з перших хвилин агресії олігарх-єврей почав фінансувати оборону (відразу, втративши бізнес в Росії і в окупованому Криму, на відміну від президента України). І він же єдиний з усіх великих бізнесменів погодився очолити прифронтову область в найтяжчий час.
Як розпалювалася ненависть
Розбудити в людях ниці почуття набагато простіше, ніж піднесені. Особливо коли у людей багато проблем в житті і повинен же бути хтось в цьому винен. І добре б кому-небудь відповісти за це. Особливо коли спрагу законності і справедливості хронічно (і навмисно?) не задовольняють «реформовані» поліція і суди. Численні пабліки в соцмережах охоче публікують ксенофобські антициганські, антикавказькі пости і численні боти упереміш з масою реальних людей охоче виливають потоки ненависті до «понаїхавших». Але ж проблему з ромами на вокзалі Києва та зі злочинами представників цього народу в столиці і в інших містах зобов'язана була вирішити поліція. Але своїм злочинним самоусуненням від цієї проблеми поліція зробила все, щоб розпалювалася антиромская істерія в соцмережах, яка вилилася місяць тому в погроми на Лисій горі (під аплодисменти озлобленої публіки).
Минулого тижня охорона ринку на Лісовому масиві в Києві проігнорувала, як грузин-продавець вдарив літню людину, а поліція проігноровала виклик на місце конфлікту, що дало підстави і можливості для масового погрому на ринку (торговельні ряди, між іншим, були всього лише орендовані торговцями з Кавказу, а належали українцям). Спочатку в соцмережах розпалювалася ненависть до азербайджанців (за представника цієї національності помилково спочатку прийняли торговця, який вдарив старого), а коли виявилося, що він грузин, то і на них полилося чимало ненависті, хоча ще зовсім недавно ми всі дружно називали православних грузинів своїми братами. Брудні лайки і прокльони в соцмережах на адресу азербайджанців, грузин, ромів і всіх інших, в тому числі з вуст багатьох жінок, цитувати тут просто не можна ج хоча б тому, що за це передбачена стаття в нашому Кримінальному кодексі. При цьому на прямі заклики повбивати і перевішати всіх «чорно ...их» немає до сих пір НІЯКОЇ реакції поліції і прокуратури. І це, напевно, не випадковість.
Такі зручні радикали
Радикали – це прекрасне «знаряддя» для тих, хто рветься до влади. Ними можна, наприклад, залякати населення, пообіцявши потім людям захист від них. Або ж їх можна нацькувати на опонентів: нібито народ жадає справедливої відплати, а інших способів добитися її немає. Ніякої конспірології, але цікавий збіг: «сліпоглухоніма» до міжнаціональних конфліктів поліція перебуває у віданні міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Парамілітарні організації типу «Національних дружин» політики і експерти також називають його, пана Авакова, дітищем. До речі, зауважте, ніяких антивірменських висловлювань або погромів, наприклад, на тому ж ринку «7 кілометр» під Одесою (де дуже сильна вірменська діаспора) жодного разу за весь післямайданний період не було, а всі 4 з гаком роки представник саме цієї національності Арсен Аваков займає пост міністра. Ну і не один спостерігач вже заявив про «фюрерські» схильності пана Авакова, про його жадобу влади, про майже вже відкритий конфлікт з главою держави і про те, що він розуміє: гідного рейтингу для перемоги на демократичних виборах у нього немає, але зате він би міг спробувати задовольнити суспільний запит на «сильну руку». І в зв'язку з цим нагадують про теракти в Росії, які допомогли прийти до влади Володимиру Путіну.
Не занадто, втім, переконлива версія про «сильну руку»: чому ж тоді «нова поліція» під керівництвом міністра Авакова не може навести навіть елементарний порядок? Ще не час? Адже ніякі грузинські ставленики типу Хатії Деканоїдзе на чолі Нацполіції вже не заважають йому особисто контролювати НП через цілком відданих йому Сергія Князєва, В'ячеслава Аброськіна та інших. Зате радикали не тільки влаштовують самосуд під схвалення все більшого числа зневірених у владі людей – словосполучення «суд Лінча» знають навіть бабусі з телесюжетів. Воєнізовані «націоналісти» ще дуже ефективно беруть участь в якості силового елемента в запеклих господарських спорах і рейдерських захопленнях як підприємств, так і будівельних майданчиків. Кажуть, що участь однієї людини в уніформі в таких атаках зі зброєю в руках (від арматури і газових балонів до травматичних і навіть вогнепальних пістолетів) обходиться замовникові від 50 до 100 доларів в день. Непоганий заробіток для безробітного фізично міцного чоловіка. І зовсім невеликі витрати для досягнення мети: від захоплення під свій контроль багатомільйонного об'єкта до ... влади?
Максим Кречетов, спеціально для «Слова і Діла»