Якось раптом його стало дуже багато. Медведук вступає до партії Рабіновича. Медведчук погрожує авторам фільму про Стуса. Медведчук купив телеканал 112, а NewsOne у нього й так був. Медведчук прибирає з телеканалу 112 ефіри «Радіо Свобода». Дружина Медведчука презентує свій проект на каналі 1+1 у центрі Києва, поруч із місцями перших убивств взимку 2014 року.
Це не рахуючи постійного цитування путінського кума в численних проросійських медіа, які спокійно працюють в Україні: «Медведчук розкритикував реформу правопису» або «Медведчук: боротися з «Північним потоком-2» марно». Та й інші ЗМІ не гребують годуватися з тієї ж руки. Дослідження Інституту масової інформації показало, що в липні 2018 року 30% політичної «джинси» в Україні склали матеріали від Медведчука та його партії «За життя». Навіть у, здавалося б, усюдисущої Тимошенко лише 7%.
Ще взимку під час Майдану всім було очевидно, що Віктор Медведчук такий самий винуватець відкритого розвороту до Росії, як і Янукович. 22 листопада куми зустрілися в Санкт-Петербурзі, де Медведчук доповів Путіну про ситуацію в країні після відмови від підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом і пообіцяв «впоратися з ситуацією». Віддаючи належне його заслугам, в грудні 2013 року до медведчуківського маєтку заїжджав «Автомайдан» на зворотному шляху з Межигір'я й трохи похитав паркан. «Ані залякати, ані зупинити мене не вийде, – відповів тоді розлючений Медведчук. – Я і рух «Український вибір» будемо активно, всіма законними способами боротися за наші православно-слов'янські цінності, за дружбу та економічне співробітництво з Росією...». І додав: « Їм хочеться воювати? Я воювати вмію. У нас достатньо сил і можливостей, щоб відстояти наші погляди й переконання». Тоді слова про війну вже звучали як недвозначна загроза, але все-таки метафора. Кому могло спасти на думку, що скоро почнеться справжнісінька війна, в якій сторона фронту, обрана довіреною особою Путіна, не викликатиме сумнівів.
Після втечі Януковича Медведчук на певний час з України поїхав і, здавалося, осяде десь на Рубльовці поруч з іншими втікачами. Але наприкінці червня 2014 року він з'явився як «представник «ДНР» та «ЛНР» у переговорах з Києвом та ОБСЄ», як його охарактеризували російські ЗМІ. У Мінському процесі він уже представник України «з питань гуманітарного характеру». Власне, тоді й відбулося ледь не тріумфальне повернення Віктора Медведчука. Поданий він був постмайданному суспільству як цінний спільний актив Кремля й Банкової, унікальний доступ якого до вух обох президентів дозволяє досягати дивовижних результатів, зокрема щодо обміну полоненими. А полонені – це святе, тут навіть дуже мутний «генерал-полковник» Володимир Рубан отримав карт-бланш, що вже говорити про людину, яку запросто приймає сам Путін. На Банковій побачили в цьому рідкісну перевагу й не змогли, не схотіли, та й просто на думку, очевидно, не спало категорично відмовитися мати справу з відвертим ворогом. Ба більше, його наділили статусом власного представника.
Феномен Медведчука якраз і полягає не в якостях цього діяча, а в тому, що незважаючи на ці якості, багато хто – від Банкової до кінопродакшена й дрібних редакцій – вважають за можливе, хтось і приємним, тиснути йому руку, значитися партнером, працювати з ним і на нього, брати його гроші, догідливо надавати різного роду послуги. Однієї історії з адвокатством на процесі Василя Стуса було достатньо, щоб у незалежній Україні Медведчука зневажали до кінця днів. Але ні, пішла прекрасна кар'єра, увінчана посадами парламентського віце-спікера, глави президентської адміністрації та члена Вищої ради юстиції. Він і в цій якості додав собі прохідних балів до пекла, при цьому все одно залишився одним із найвпливовіших людей в Україні. Але й кремлівське кумівство під час війни з Росією не викинуло, нарешті, Медведчука з країни, а навпаки, лише підкреслило все убозтво його тутешніх партнерів і підрядників.
Адже це простий тест: якщо тут можливий Медведчук, Україна неможлива. Зараз він не лише можливий, у нього справжній ренесанс. Кому за це подякувати?
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA