Непростою штукою виявився це воєнний стан, без якого, як нас запевняли, ніяк. Тобто чотири з половиною роки було як, а тут раптом конче треба. Ну ок.
Було б, до речі, значно простіше, якби рішення ухвалювалося, як спочатку планувалося, на закритому засіданні парламенту. Тоді залишалася б надія, що народним депутатам під величезним секретом повідомили щось таке, що зняло в них усі сумніви в доцільності й терміновості надзвичайних заходів. Вони б ходили, навчені цим знанням, урочисто загадкові й показово втомлені від тягаря державної таємниці та історичного завдання. Але засідання було відкритим, і нічого такого там не прозвучало. Як не прозвучало й безлічі запитань, що очевидно напрошуються, й відповідей на них.
Здавалося, мало заспокійливо подіяти скорочення передбачуваного терміну дії воєнного стану вдвічі, але прибравши одні електоральні сумніви, цей крок породив інші. Наприклад, чи точно всі задіяні органи, установи, організації та підрозділи встигнуть у цей термін зробити все необхідне, щоб на 31-й день із чистою совістю рапортувати громадянам: загроза минула, розстібаємо верхній ґудзик? Тобто всі перераховані президентом в інтерв'ю телеканалам російські війська та озброєння від наших кордонів нікуди не подінуться, але якимось чином стануть через місяць не такими страшними. А якщо все вдасться зробити раніше, наприклад, на 25 день, може, рапортують раніше чи на це не можна навіть сподіватися?
До речі, незрозуміло, коли настає цей останній день ВС. За відповідним указом відлік почався о 14:00 26 листопада, а, з іншого боку, введення в дію рішення Верховної Ради починається після його публікації, а вона була здійснена лише 28 листопада. Виконуватимуть за формальною тривалістю чи за фактичною? Раптом якісь дії, що мають правові наслідки, відбудуться ще нібито під час воєнного стану, але в якомусь сенсі після, як бути? І ще, запитують юристи: якщо указ почав діяти раніше, ніж опублікований, чи не означає це запровадження норми заднім числом, що заборонено?
Дуже цікаво, які важливі заходи можна й потрібно провести в межах ВС, які чомусь не провели поза цими межами? Та чи можна було провести поза, але не провели, руки не доходили, не подумали, не наважилися, саботували? Іншими словами, чи можна було підтримувати національну безпеку та оборону на належному рівні в межах постійної російської загрози, не запроваджуючи воєнного стану й, тим більше, не запроваджуючи його на якихось тридцять днів, яких зазвичай не вистачає навіть для того, щоб розписати докладний комплексний план заходів? До речі, чи був заздалегідь заготовлений такий план або плани – на тридцять днів, шістдесят, сто двадцять? Чи знають усі задіяні сили, де їхнє місце в бойовому розпорядку та порядок дій під час ВС, чи це все доведеться складати в процесі? А якщо ні, то чому, хто винен і понесе відповідальність? Може, й не винен ніхто, а, навпаки, авторів розробки давно нагородили й підвищили. Просто хотілося б знати.
Зрозуміло, що практики запровадження воєнного стану не було, і як це все здійснювати не знає ніхто, накладки неминучі. Кажуть, ось і подивимося, поекспериментуємо. Тоді знову питання: чи можна було поекспериментувати іншим, менш витратним чином, може, в межах спеціальних навчань? І наскільки коректно в такому разі дуже обмежений у часі експеримент видавати за повноцінний захід оборонного характеру, лякаючи жителів та іноземних партнерів, включаючи рідкісних інвесторів, хоча насправді це ніби не зовсім насправді?
Немає жодних сумнівів, що на агресію в Азовському морі потрібно було реагувати рішуче й гранично переконливо. Чи є таким заходом тридцятиденний ВС? Це поки зовсім не очевидно. Хотілося б, щоб у підсумку Україна з цієї історії вийшла сильнішою й безпечнішою, а Росія слабшою й вразливішою. Головне, щоб не вийшло, що вони нам створили проблеми, а ми їх посилили й додали своїх. Перемагають у підсумку ті, хто точніший у реакціях. Метушливі приречені.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA