Наприкінці 2018 року Україна таки зірвала графік виконання попередньої програми кредитування від МВФ. Правильніше буде сказати, що уряд зірвав графік отримання траншів ще в 2016 році. Втім, сама програма співпраці не припинялася.
Через часткове невиконання або відверте нехтування програми з реформування економіки МВФ не надав кредитів на суму 8 мільярдів доларів. Згідно з програмою співпраці на 2014-2019 роки, Україна мала отримати 17,5 мільярдів доларів кредитів, тоді як скористалася допомогою лише на 9,5 мільярдів.
Нова програма співпраці з МВФ передбачена лише на 14 місяців, і за цей час Фонд може виділити не більш ніж 3,9 мільярда доларів. Чи достатньо цих коштів для підтримки стабільності економіки України? Якими будуть нові умови співпраці з МВФ та яких ризиків варто очікувати?
На сухому пайку
Після затвердження нової програми Фонд виділив Україні 1,4 мільярда доларів кредиту. Це довгоочікувана підтримка для стабільності вітчизняної економіки, якої країна очікувала із середини 2017-го.
У правлінні МВФ повідомили, що нові транші кредитів отримати буде непросто: в травні та листопаді місії Фонду ухвалюватимуть рішення щодо подальшої співпраці. В разі успіху Україна ще двічі до кінця року зможе отримати по 1,3 мільярда доларів кредитів.
Таку обережність із наданням коштів у Фонді пов’язують із двома факторами – спокусою популізму на тлі виборчого 2019 року та слабкими успіхами на шляху реформування. Попередній досвід виконання Україною так званих «структурних маяків» лише підтверджує цю тенденцію. «Слабкі реформи» означають зменшення програми кредитування. Адже в МВФ розуміють, що чим більше Україна накопичить боргів, тим складніше їх буде повертати з огляду на відсутність достатніх можливостей в економіці.
Чого очікує МВФ?
Насправді, стратегічно нічого нового в співпраці з МВФ не змінюється. Україна має продовжувати реформувати економіку, згідно зі змістом пунктів, які були закріплені в меморандумі про співпрацю від 2015 року. Деякі з пунктів таки вдалося виконати, інші – досі перебувають у «підвішеному» стані.
Особливо гостро минулого року суспільство сприйняло підвищення тарифів на газ для населення. Втім, про те, що тарифи збільшуватимуться, було відомо ще від самого початку співпраці з МВФ. Ба більше, такий крок не був прямою вимогою Фонду. Йдеться про цілком закономірне оздоровлення економіки України, в якій дефіцит «Нафтогазу», нераціональне споживання енергоресурсів та проблеми з пільговою оплатою за комунальні створюють суттєвий тиск на бюджет.
Пропонуючи нову програму, Фонд визначає два основних пріоритети для її виконання – зміцнення фінансового сектора вкупі з відновленням банківського кредитування та макроекономічна підтримка України в період 2019-2021 років. Адже саме на ці роки припадає пік виплат за попередніми кредитами.
У питанні підтримки макроекономічної стабільності вже є певні результати. По-перше, нова програма та перший транш уже «розморозили» надання іншими кредиторами та міжнародними організаціями фінансової допомоги. По-друге, міжнародні резерви України сягнули 20,8 мільярда доларів – рівня докризового 2013 року.
Нові ризики та виклики
У самому МВФ називають два основних ризики виконання програми. Це конфлікт на Донбасі, та загроза популізму перед майбутніми виборами.
Цими ж днями Фонд оприлюднив текст чергового меморандуму щодо програми нової співпраці. З нього можливо зробити кілька висновків.
По-перше, МВФ дуже чітко зазначив, що попри зусилля уряду у встановленні макроекономічної стабільності, українська економіка досі перебуває в кризовому стані та є непривабливою для іноземних інвесторів. У Фонді також помітили, що багато українців шукають можливостей працевлаштування за кордоном, щоб там більше заробляти.
Вочевидь, Фонд також помітив, що за останні кілька років основним інвестором в економіку є українські заробітчани. Так, минулого року, за підрахунками НБУ, мало надійти близько 12 мільярдів доларів переказів від українців, які працюють за кордоном. Це набагато більше за обсяги прямих іноземних інвестицій, та й самі суми кредитів МВФ.
По-друге, у Фонді натякнули, що попри виборчі перегони, уряду доведеться в 2019 році ще раз підвищувати тарифи на 15%. У цьому питанні сподіваються «прикритися» вже звичним до цього процесу Кабміном Володимира Гройсмана. Адже чергове підвищення тарифів стане ще одним додатковим фактором для політиків-популістів підвищити власні рейтинги. Як у цих складних питаннях знайти рівновагу, поки незрозуміло.
По-третє, уряду доведеться подбати про те, щоб реформувати ДФС. Так, цю структуру мають реорганізувати в два підрозділи – податкову службу та митну службу – вже до кінця квітня цього року.
По-четверте, МВФ ставить жорсткі часові межі й щодо призначення принаймні 35 суддів «із бездоганною репутацією» на посади до Вищого антикорупційного суду. На відбір дається менш ніж 4 місяці. Крім того. До кінця липня в МВФ очікують завершення зовнішнього аудиту НАБУ.
Кожен із цих пунктів буде нелегко виконати не лише в умовах виборчого авралу, але й загалом, із точки зору досить обмежених часових ресурсів. Адже супротив, який чинить система, настільки потужний, що, цілком імовірно, МВФ може й не дочекатися виконання всіх пунктів меморандуму цьогоріч і за чинної влади.
Олександр Радчук, спеціально для «Слова і Діла»