Січень, перший місяць офіційної кампанії, виявився несподівано продуктивним, і довгоочікувані соціологічні виміри цю продуктивність переконливо зафіксували.
Топ-новини тут укладаються в кілька пунктів.
1.Порошенко таки наздогнав Тимошенко.
3.Обгон Зеленського тим переконливіше, що не став брати участь в гонці Вакарчук, а голоси його прихильників, все ще фігурують в опитуваннях, які були зроблені до його заяви, в більшості відійдуть саме Зеленському.
4.Гріценко і Бойко не показали динаміки, яка б дозволила продовжувати вважати їх претендентами на вихід до другого туру, так що, якщо не відбудеться нічого екстраординарного, головна і найзапекліша боротьба буде між президентом, екс-прем'єром і керівником «Кварталу 95».
Зміна лідера – дуже важлива подія, важливість якої важко переоцінити. З 2016 року Юлія Тимошенко впевнено і з істотним відривом йшла першою, завдання, здавалося, зводилося до одного: утримати на дистанції конкурентів, які зовсім не вражали переконливістю, а в фіналі поставити переможну крапку. Тим більше що в другому турі, як показувало моделювання, її перевага перетворювалося в розгромну. Тепер же вона, за лічені тижні до голосування, виявляється в незвичній ролі наздоганяючої, і, звідки не візьмись, намалювалася реальна перспектива вибути з боротьби вже 31 березня. Можна собі тільки уявити, як ця звістка підбадьорила Юлію Володимирівну і як вона тепер підбадьорює співробітників свого виборчого штабу.
Томос-тур таки помітно підняв Порошенка, вивівши його, нарешті, із загальної групи переслідувачів Тимошенко. Його прихильники помітно мобілізувалися і собі в цій мобілізованості сподобалися. Стало з'являтися відчуття, яке ніяк не вдавалося схопити в 2018 році, що перемога цілком під силу. Тим часом січневий ривок може виявитися бравим маршем в глухий кут. Аналіз антирейтингу, за яким, як відомо, Петро Порошенко далеко випереджає всіх конкурентів, показує, що президент є відносно прийнятною кандидатурою лише на заході та півночі країни, де його антирейтинг 38-39%. При цьому, для порівняння, у тієї ж Тимошенко середній по країні антирейтинг 31%, а у Зеленського 10,4%. Уже в центрі більше половини ні за яких умов не хочуть бачити Порошенка ще один термін на чолі країни, а на півдні і сході він непопулярний просто непристойним чином – 57% і 68%.
Так що зростання підтримки президента в одних регіонах і соціальних групах досягнуто, схоже, за рахунок втрати всяких перспектив зростання в інших. «Армія. Мова. Віра.», як і попереджали, дуже нішевий проект. І як тепер вибратися з цієї власноруч створеної пастки, бозна. Є висока ймовірність, що межі зростання підтримки Петра Олексійовича так само близькі до вичерпання, як і Юлії Володимирівни. Де взяти ще один томос, тільки так, щоб сподобалося по обидва береги Дніпра?
На цьому тлі старт Володимира Зеленського виявився легким і невимушеним, ефект новизни відразу викинув його на самий верх. Практично не докладаючи якихось захмарних зусиль і фінансових витрат, без великовагових з'їздів і болісних турів по країні, він розмістився на першій позиції, його підтримка по регіонах вирівнюється, антирейтинг, і без того мізерний, не росте. Він лідер по перетоку голосів від інших кандидатів після першого туру. Попереду прем'єра третього сезону «Слуги народу», який обов'язково наріжуть на вірусні ролики, а що попереду у його великовагових опонентів, які не дуже бачать і вони самі. Причому Тимошенко і Порошенко приречені в першу чергу похмуро мутузити один одного, а Вові досить грати на позитиві і зберігати інтерес до своїх наступних кроків, щоб вигідно відрізнятися від стомлених ветеранів.
Фантастичний сюжет, коли кандидат-трікстер отримує реальний шанс стати переможцем, набуває реальних рис. У цікавий час живемо. Схоже, справжня кампанія дійсно тільки починається.
Леонід Швець, спеціально для «Слова і Діла»
Хочете обговорити цю новину? Долучайтеся до телеграм-чату CHORNA RADA